Справа № 446/670/25 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.
Провадження № 33/811/544/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
09 травня 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам'янка-Бузького районного суду районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року,
встановив:
постановою Кам'янка-Бузького районного суду районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП: за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень; за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п'ятсот десять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 адміністративний штраф в розмірі 510,00 (п'ятсот десять гривень) та судовий збір на користь держави (стягувачем є Державна судова адміністрація) у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови, 02.03.2025 близько 18.00 год., ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 умисно висловлював образи, нецензурну лайку, погрози фізичної розправи відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , чим завдав шкоду психологічному здоров'ю ОСОБА_2 . Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Окрім того, 02.03.2025 близько 18.00 год., ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлюючи образи, нецензурну лайку, погрози фізичної розправи відносно колишньої дружини ОСОБА_2 в присутності неповнолітніх дітей, завдав шкоду психічному здоров'ю неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Кам'янка-Бузького районного суду районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року щодо нього та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що йому не надали можливість ознайомитися із матеріалами справи, а суд належним чином не дослідив докази, наявні у матеріалах справи, фактичні обставини справи і надав таким неправильну та необґрунтовану оцінку.
Стверджує, що завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілим, як обов'язковий елемент складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАп, у даному випадку не встановлено.
Зазначає, що працівники поліції формально віднеслись до своїх обов'язків, взявши за основу тільки заяву ОСОБА_2 , а суд першої інстанції не намагався встановити істину у справі. Звертає увагу на те, що два протоколи складені у порушення законодавчих вимог лише 19 березня 2025 року, хоча дата вчинення адміністративного правопорушення - 02 березня 2025 року, примірники апелянту не надано. Тому такі протоколи не відповідають вимогам ч.2 ст.254 КУпАП, є недопустимим та неналежним доказом, оформлені із порушенням встановленого порядку.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду не з'явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Крім того, згідно довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber», 30 квітня 2025 року судова повістка сформована у електронному вигляді і доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_2 ,що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23.01.2023 року.
Також, суд апеляційної інстанції судове засідання, призначене на 30 квітня 2025 року вже відкладав за заявою ОСОБА_2 .
У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Згадані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані у повному обсязі і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП за обставин, наведених у оскаржуваній постанові.
Незважаючи на позицію ОСОБА_1 , викладену в апеляційній скарзі, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними: даними, що містяться у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД № 227388 від 19 березня 2025року; серії ВАД № 688280 від 19 березня 2025 року, письмовою заявою ОСОБА_2 від 03 березня 2025 року; письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; інших матеріалах справи у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 02 березня 2025 року заподіяв психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини і неповнолітніх дітей та заподіяв їм шкоду, не знайшли свого підтвердження та є лише суб'єктивним сприйняттям правопорушником обставин події.
Враховуючи викладене, аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, які описані у ньому, дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, які ставляться йому у провину, зміст протоколів відповідає диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.
Апеляційний суд враховує і те, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об'єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова Кам'янка-Бузького районного суду районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кам'янка-Бузького районного суду районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ