Дата документу 28.04.2025 Справа № 335/2660/23
Єдиний унікальний № 335/2660/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/619/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
28 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2025 року включно, -
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що встановлені раніше ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати йому більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що він має постійне місце проживання, родинні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину та хронічні захворювання, має ряд спеціальностей, раніше не судимий, на обліках в наркологічному та психологічному диспансерах не перебуває.
Зазначає, що в умовах слідчого ізолятору не отримує належного медичного лікування.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що обвинуваченому іншою ухвалою суду вже продовжено строк дії запобіжного заходу до 20 червня 2025 року.
Повідомлений належним чином обвинувачений ОСОБА_7 (шляхом повідомлення через адміністрацію ДУ «Запорізький слідчий ізолятор») та його захисник до судового засідання апеляційного суду не з'явились, з клопотанням про обов'язкову участь у судовому засіданні, не звертались.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та вказав про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Під час оцінки заявлених прокурором ризиків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі є актуальним, не зменшився та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_7 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Крім того, в контексті ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також відзначає факт відсутності у обвинуваченого ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків, які б були для обвинуваченого стримуючим фактором від переховування.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати та на даний час не зменшився.
Доводи обвинуваченого про наявність в нього постійного місця проживання та те, що він раніше не судимий, на обліках в наркологічному та психологічному диспансерах не перебуває, не є тими обставинами, які є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність у обвинуваченого хронічних захворювань, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки апеляційному суду не надано доказів про неможливість утримання обвинуваченого під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Крім того, слід зазначити, що обвинувачений має право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Оплату таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів або їх аналогів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації здійснюють ув'язнені та засуджені або їхні родичі за рахунок власних коштів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4