Справа № 308/15556/23
Іменем України
01 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
за участі секретаря - Гусонька З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року (головуючий суддя Бедьо В.І.), у справі №308/15556/23 за позовом Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою
Короткий зміст позовних вимог
11.09.2023 Ужгородська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 2,5505 га у період з 01.08.2020 по 05.02.2023 у розмірі 1 467 565,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.03.2019 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - цех по переробці деревини літ. А (3-х поверховий) загальною площею 962,7 кв.м.; - котельня з насосною підстанцією літ. В (1-о поверхова) загальною площею 115,1кв.м.; - сушарня з складом літ. Г (1-о поверхова) загальною площею 67,8 кв.м.; - паркетний цех літ. Д (1-о поверховий) загальною площею 674 кв.м.; - навіс для лісоматеріалів літ. З (І-о поверховий) загальною площею 75,0 кв.м.; - навіс літ. К загальною площею 93,6 кв.м.; - огорожа №3 - бетонний цоколь, огорожа №4 - бетонні плити та металева сітка.
Вказані об'єкти розташовані на земельній ділянці площею 2,5505 га, з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві комунальної власності Ужгородській міській раді.
Згідно відомостей Державного земельного кадастру зазначена ділянка сформована 28.05.2014 у порядку передбаченому статтею 79-1 ЗК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а його спадкоємцем є ОСОБА_5 , що прийняв спадщину та успадкував вищевказані об'єкти.
Спадщина належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини (дня смерті спадкодавця).
Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.02.2023 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. видано ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на вказані будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
06.02.2023 між представником ОСОБА_7 та директором ТОВ «Закарпатолія» складено акт-правочин № 1-2023, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., про передачу-прийняття до статутного капіталу товариства даних об'єктів нерухомого майна.
Ужгородська міська рада зазначала, що спадкоємець не повідомляв її про набуття спадщини. Натомість, відповідний факт виявлено позивачем лише 17.04.2023 при поданні до міської ради відповідної заяви ТОВ «Закарпатолія» про надання рішення міської ради про передачу у власність, надання у постійне користування та в оренду земельних ділянок. Зокрема, з поданих документів, в т.ч. з використанням доступу до Державного реєстру речових прав, підтверджено відомості про реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на вказані вище будівлі та споруди на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.2023.
Позивач вказував, що відповідач не сплачував коштів за використання земельної ділянки комунальної власності площею 2,5505 га, з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, на якій розташовані будівлі та споруди ОСОБА_7 з моменту відкриття спадщини та до моменту передачі будівель у власність ТОВ «Закарпатолія».
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
У спорах про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)).
Відповідач за користування земельної ділянки у період з 01.08.2020 по 05.02.2023, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти в сумі 1 467 565,77 грн, які мав заплатити як орендну плату за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на дані обставини, Ужгородська міська рада просила стягнути з ОСОБА_7 суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 2,5505 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, у період з 01.08.2020 по 05.02.2023 у розмірі 1 467 565,77 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.12.2024 у задоволенні позову Ужгородської міської ради - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено використання ОСОБА_8 земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, площею 25505 кв.м. Також суд зазначив, що Ужгородська міська рада стосовно вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 застосовує різні підходи щодо визначення площ її використання та подальшого ініціювання стягнення сум безпідставно збережених коштів, посилаючись на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.08.2023 у іншій цивільній справі № 308/15396/21, яким із попереднього власника об'єктів нерухомого майна ОСОБА_9 було стягнуто на користь Ужгородської міської ради суму безпідставно збережених коштів в розмірі 33 786,08 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 - площею під плямою забудови 2326 кв.м.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На це рішення суду Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення, яким її позов задовольнити.
Вказувала, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_10 володів об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, а саме: - цех по переробці деревини літ. А (3-х поверховий) загальною площею 962,7 кв.м.; - котельня з насосною підстанцією літ. В (І-о поверхова) загальною площею 115,1кв.м.; - сушарня з складом літ. Г (І-о поверхова) загальною площею 67,8 кв.м.; - паркетний цех літ. Д (І-о поверховий) загальною площею 674 кв.м.; - навіс для лісоматеріалів літ. З (І-о поверховий) загальною площею 75,0 кв.м.; - навіс літ. К загальною площею 93,6 кв.м.; - огорожа №3 - бетонний цоколь, огорожа №4 - бетонні плити та металева сітка. Зазначає, що факт знаходження вказаного нерухомого майна в період з 15.07.2020 по 05.02.2023 на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 не ставиться під сумнів учасниками справи.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18, Ужгородська міська рада зазначала, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Відтак об'єкти нерухомості та земельна ділянка, на якій ці об'єкти розташовані - нерозривно пов'язані.
Відповідач, як власник об'єктів нерухомості користувався земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
Зазначає, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Відповідач набув у власність комплекс будівель та споруд, що розташовані по периметру на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, площею 2,5505 га, така ділянка обнесена бетонною та металевою огорожею, що доводить факт користування ОСОБА_8 всієї площі земельної ділянки комунальної власності.
Позиція інших учасників справи
14.03.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_7 - адвокатом Шараничем Сергієм Сергійовичем подано додаткові пояснення у справі, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що Ужгородська міська рада лише 13.06.2024 затвердила проекти землеустрою (формування земельної ділянки) та прийняла рішення про передачу її в оренду, і в даному випадку не відповідачу, а третій особі. Отже, до цієї дати неможливим було укладення договору оренди взагалі та на це не було рішення власника земельної ділянки.
Посилається на те, що з протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 14.07.2023 щодо використання земельної ділянки не вбачається, на якій саме підставі комісія дійшла висновку, що відповідач використовував земельну ділянку площею 2,5505 га.
Зазначає, що на момент проведення такої перевірки від 14.07.2023 - нерухоме майно вже не належало на праві власності ОСОБА_6 , належало ТОВ «Закарпатолія» та відповідачем не використовувалося. Позивачем не надано жодного іншого документу (протоколу) чи іншого доказу, який би підтверджував використання відповідачем земельної ділянки площею 2,5505 га по АДРЕСА_1 під об'єктами нерухомого майна за періоди з 2020 по 2023 роки.
Межі розгляду справи та явка учасників
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. За твердженням його представника - адвоката Шаранича С.С. - йому відомо про дату та час розгляду справи. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_11 на підставі договору іпотеки від 28.12.2018 №1180 належали на праві власності будівлі (право власності зареєстроване 01.03.2019), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: цеху переробки деревини літ. А.; котельні з насосною підстанцією літ. В; сушарні з складом літ. Г; паркетний цех літ. Д.; будівля літ. З; навіс літ. К; споруда І - підкранова колія; споруда ІІ - залізнична колія; огорожа №1 - ворота; огорожа № 2 - хвіртка; огорожа № 3 - бетонний цоколь; огорожа № 4 - бетонні плити.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер, а спадкоємцем за законом є його рідний брат ОСОБА_5 .
02.02.2023 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем майна ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво складається з будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: цеху переробки деревини літ. А.; котельні з насосною підстанцією літ. В; сушарні з складом літ. Г; паркетний цех літ. Д.; будівля літ. З; навіс літ. К; споруда І - підкранова колія; споруда ІІ - залізнична колія; огорожа №1 - ворота; огорожа № 2 - хвіртка; огорожа № 3 - бетонний цоколь; огорожа № 4 - бетонні плити, реєстраційний номер нерухомого майна: 1730714221101 (а.с.11 том 1).
Право власності на вказане майно (реєстраційний номер нерухомого майна: 1730714221101) було зареєстровано 02.02.2023 за ОСОБА_8 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 02.02.2023 № 321754960 (а.с.12 том 1).
На підставі акту-правочину № 1-2023 від 06.02.2023 ОСОБА_10 , як учасник ТОВ «Закарпатолія», передав у власність цьому Товариству вклад до статутного капіталу у вигляді майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1730714221101 (а.с.13-14 том 1).
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав від 14.02.2023 № 322759486 право власності на вищевказане нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 1730714221101) було зареєстровано 13.02.2023 за ТОВ «Закарпатолія» (а.с.15-17 том 1).
У протоколі засідання комісії з перевірки умов користування земельних ділянок комунальної власності від 14.07.2023 зазначено наступне (а.с.18 - 23 том 1):
12.09.2014 пунктом 1.35 рішення Ужгородської міської ради № 1431 гр. ОСОБА_9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5505 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд та надано її в оренду строком до 12.09.2017. Вказаний договір оренди не було укладено.
01.03.2019 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно - будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер.
17.04.2023 до ЦНАП надійшла заява від ТОВ «Закарпатолія», про надання рішення міської ради про передачу у власність, надання у постійне користування та в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності. Зокрема, з поданих документів, в т.ч. з використанням доступу до Державного реєстру речових прав, підтверджено відомості про реєстрацію 02.02.2023 за ОСОБА_8 права власності на вказані вище будівлі та споруди на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.2023.
13.02.2023 право власності на вказані будівлі та споруди зареєстровано за ТОВ «Закарпатолія».
13.06.2023 рішенням Ужгородської міської ради № 1309 ТОВ «Закарпатолія» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:37:001:0234) в натурі площею 2,5505 га по АДРЕСА_1 та передано її в оренду строком на 3 роки.
Станом на поточний період 2023 року жодних договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 не укладено.
Зазначено, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття спадщини. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
ОСОБА_10 не повідомив міську раду про набуття спадщини. Натомість, відповідний факт виявлено лише 17.04.2023 при поданні до міської ради відповідної заяви ТОВ «Закарпатолія».
ОСОБА_10 та ТОВ «Закарпатолія» не є власниками чи постійними землекористувачами, вказаної земельної ділянки, єдино можливою формою плати за землю для них як землекористувачів є орендна плата.
ОСОБА_10 за користування земельної ділянки у період з 01.08.2020 по 05.02.2023, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити як орендну плату за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
У вказаному протоколі від 14.07.2023 наведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів ОСОБА_8 , що за період із з 01.08.2020 по 05.02.2023 становить 1 467 565,77 грн.
Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 377 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).
Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди) (частина третя статті 415 ЦК України).
Відповідно до змісту частини 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.
Згідно з частиною 3 ст. 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.
Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об'єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша ст. 123 ЗК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України (288.5) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
Відповідно до п.14.1.125 ПК України 14.1.125. нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
Системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. При цьому розмір такої орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, який вираховується виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 Податкового кодексу України). Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (абзац чотири пункту 288.1 ПК України). Аналогічне положення закріплене у частині другій статті 14 Закону України «Про оренду землі». Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Тобто, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) вказано про те, що у спорах про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
За змістом ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ч. 1); часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 2).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини.
З моменту відкриття спадщини відповідач як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, набув право володіння та право користування спадковим майном.
Як установлено вище, ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право власності на спадкове майно, яке складається з будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 1730714221101), перейшло до ОСОБА_7 , що належали йому на праві власності, з моменту відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Вказані будівлі розташовані на земельній ділянці площею 2,5505 га, з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві комунальної власності Ужгородській міській раді.
Зазначена земельна ділянка площею 2,5505 га, з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - сформована 28.05.2014, що стверджується витягом з Державного земельного кадастру від 20.05.2021 № НВ-0006830862021 (а.с.228 б-229 б т. 1).
Тобто, така земельна ділянка сформована 28.05.2014 як об'єкт цивільних прав у порядку, передбаченому статтею 79-1 ЗК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Оскільки спадщина належала спадкоємцеві ОСОБА_6 з часу відкриття спадщини (дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, матеріалами справи підтверджено користування ОСОБА_8 земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, площею 2,5505 га, внаслідок розміщення на ній нерухомого майна відповідача ОСОБА_7 , зокрема у період із 14.07.2020 до моменту їх відчуження ТОВ «Закарпатолія» (06.02.2023).
У зв'язку з наведеним, не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції про недоведеність факту користування ОСОБА_8 земельної ділянки комунальної власності площею 25505 кв.м. з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_10 фактично користувався спірною земельною ділянкою площею 2,5505 га з кадастровим номером 2110100000:34:001:0234 без правовстановлюючих документів, після спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 , договір оренди вказаної земельної ділянки відповідач не уклав, орендної плати за користування не сплачував. Бездіяльність відповідача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів, а відповідачем безпідставно збережено кошти, які він мав заплатити за користування нею, та зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з наданими позивачем письмовими доказами нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,5505 га кадастровий номер 2110100000:34:001:0234 в АДРЕСА_1 складала: у період з 01.08.2020 по 31.12.2020 - 18 523 516,35 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 18 523 516,35 грн, з 01.01.2022 по 30.12.2022 - 20 375 833,61 грн, з 01.01.2023 по 05.02.2023 - 23 432 208,65 грн (а.с. 10, 24, 42, 43, 62, 63 т.1).
Згідно з розрахунком позивача відповідачем безпідставно збережено кошти, а Ужгородською міською радою, відповідно, не одержано дохід у розмірі 1 467 565,77 грн, а саме: з 01.08.2020 по 31.12.2020 - 231 543,95 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 555 705,49 грн, з 01.01.2022 по 30.12.2022 - 611 275,01 грн, з 01.01.2023 по 05.02.2023 - 69 041,32 грн (а.с. 10, 24 т. 1).
Відповідач у встановленому процесуальному порядку не спростував розміру нарахованої позивачем суми безпідставно збережених коштів, не оспорював правильності та порядку нарахування, не надав власного контррозрахунку.
За таких обставин, визначену позивачем суму безпідставно збережених коштів у розмірі 1 467 565,77 грн слід стягнути з відповідача на користь Ужгородської міської ради.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивач застосовує різні підходи для визначення площ користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
З доданих до справи матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, по АДРЕСА_1 , раніше перебувала у користуванні ОСОБА_9 , котра була колишнім власником будівель та споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Місцевий суд, відмовляючи у позові до ОСОБА_7 , зазначив про те, що Ужгородська міська рада стосовно вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 застосовує різні підходи для визначення площ її користування, пославшись на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.08.2023 у іншій цивільній справі № 308/15396/21, яким із попереднього власника об'єктів нерухомого майна ОСОБА_9 було стягнуто на користь Ужгородської міської ради суму безпідставно збережених коштів в розмірі 33 786,08 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 - площею під плямою забудови 2326 кв.м. (а.с. 205-210 т. 1, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113520122 ).
Однак, судова колегія зазначає, що обрання Ужгородською міською радою розміру позовних вимог у іншій цивільній справі є реалізацією наданого права позивача самостійно визначати позовні вимоги та є проявом принципу диспозитивності цивільного процесу, що не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову у даній справі за обставин встановлення його обґрунтованості.
Так, у даній справі встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 є об'єктом права комунальної власності, має площу 2,5505 га, обгороджена, на ній розміщено нерухоме майно, право власності на яке (в тому числі - на огорожу) з 14.07.2020 по 05.02.2023 належало відповідачу ОСОБА_6 , відтак позивач мав обґрунтовані підстави для пред'явлення до нього вимоги про стягнення коштів за користування земельною ділянкою площею 2,5505 га. При цьому, позивачем визначено період - із 01.08.2020 по 05.02.2023.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення місцевого суду увалено з неправильним застосування норм матеріального права, що, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення, яким позов Ужгородської міської ради слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_7 на користь Ужгородської міської ради 1 467 565,77 грн. за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави за період із 01.08.2020 по 05.02.2023.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволено, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_7 на користь Ужгородської міської ради підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 22013, 50 грн (а.с. 85 т. 1) та розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 33020,25 грн (а.с. 229д т.1).
Керуючись ст. 368, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради - задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року - скасувати, та ухвалити нове рішення.
Позов Ужгородської міської ради - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ЄДРПОУ: 33868924) 1 467 565,77 грн. (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 77 копійок) за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави.
Стягнути з ОСОБА_15 на користь Ужгородської міської ради 55033,75 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, з яких 22130,50 грн. - у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та 33020,25 грн . - у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Головуюча:
Судді: