Справа № 676/4613/24
Провадження № 1-кп/676/111/25
12 травня 2025 року м. Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024240000000224 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області, українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , із середньою освітою, який навчається у закладі вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», не одружений, утриманців не має, працює продавцем у ТОВ «Епіцентр», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілих, адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника, адвоката ОСОБА_7
21 квітня 2024 року близько 16 години 20 хвилин ОСОБА_3 здійснював керування автомобілем марки «Skoda Octavia А5» р.н. НОМЕР_2 , в світлу пору доби, без опадів, в межах населеного пункту м. Кам'янець-Подільський Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год по горизонтальній сухій ділянці прямої асфальтобетонної проїзної частини автодороги по проспекту Грушевського в напрямку від Хмельницького шосе до вулиці Молодіжна, чим грубо порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - Правил), оскільки на вказаній ділянці автодороги максимально дозволена швидкість руху становить 50 км/год.
Також ОСОБА_3 не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3б), 2.3д) Правил, які виразились у тому, що під час руху він, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.
Зокрема, за вищевказаних обставин ОСОБА_3 продовжуючи рух вказаною ділянкою автодороги поблизу будинку №1/14 по проспекту Грушевського в м. Кам'янець-Подільський, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» та дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід», рухаючись по правій смузі руху позаду автопоїзда в складі сідлового тягача «Renault Magnum» р.н. НОМЕР_3 в зчепленні із напівпричепом р.н. НОМЕР_4 , маючи об'єктивну можливість виявити, що вказаний автопоїзд почав зменшувати швидкість, та в подальшому зупинився перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, перелаштувався в ліву смугу та на порушення вимог пункту 18.4 Правил не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух зі сталою швидкістю в межах своєї смуги руху, внаслідок чого передньою частиною керованого ним автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка на той час перетинала проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу справа - наліво відносно напрямку руху автомобіля «Skoda Octavia А5» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 .
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які є тяжкими тілесними ушкодженнями в момент спричинення, і стоять в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Крім цього, ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню, які б привели до тривалого розладу здоров'я більше 21 доби. ОСОБА_8 померла на місці пригоди.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.3, 1.5, 2.3б), 2.3д), 12.4, 18.4 Правил дорожнього руху, зміст яких полягає в наступному:
пункт 1.3. - Учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
пункт 1.5. - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
пункт 2.3. - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
пункт 12.4. - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
пункт 18.4. - Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення пункту 18.4 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - спричинення смерті потерпілої ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що того дня, 21.04.2024 близько 16.00 год. він їхав у напрямку від АЗС, набирав швидкість, щоб виїхати на горб, рухався приблизно 80 км/год. Попереду рухався вантажний автомобіль - фура. Коли фура почала гальмувати, він не подумав, що автомобіль пропускає пішохода. Дорожній знак про пішохідний перехід він не бачив. Раніше, коли їздив тією ж дорогою, не звертав увагу, де знаходиться пішохідний перехід. Жінку він не бачив. Після ДТП вийшов з машини, сів на дорогу. Підійшли люди, кричали, викликали швидку медичну допомогу. Не хотів, щоб так сталося. У вчиненому щиро розкаявся. Цивільний позов визнав частково, оскільки потерпілою заявлена значна сума. Має намір відшкодувати спричинену шкоду. Перед потерпілою вибачився.
Потерпіла ОСОБА_5 , мати загиблої ОСОБА_8 , також законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні заявлені цивільні позови про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням підтримала та просила призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що того дня він їхав автомобілем, рухався позаду автомобіля Skoda. Швидкість автомобіля точно сказати не може, приблизно 60 км/год, а автомобіль попереду рухався на 10-15 км швидше. По правій смузі рухався вантажний автомобіль, фура. Коли фура почала гальмувати, він теж почав гальмувати, а ОСОБА_3 прискорився і почав об'їжджати фуру, не гальмував. З-за фури вибігла жінка, напевно поспішала на автобус, який стояв з іншого боку дороги. Навіть якщо б вона не поспішала, автомобіль все одно зачепив би її, бо там вузька дорога, фура - широка, побачити її можна було тільки після того, як вона вийшла з-за фури. Коли відбулася ДТП, тіло жінки перелетіло через автомобіль і впало на зустрічній смузі. Він зупинився, побачив як ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, подивився, пішов у напрямку до тіла, але не дійшов, зупинився, взяв до рук телефона, напевно хотів дзвонити, був схвильований. У подальшому під час розслідування він брав участь у слідчому експерименті. Чи встановлювали швидкість руху пішохода, він не пам'ятає. Те, що фура гальмувала і зупинилася, було видно здалеку.
Крім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
-рапортом про отримання заяви та реєстрацію ЄО за №4608 від 21.04.2024 як ДТП з травмованими;
-протоколом від 21.04.2024 огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з доданими схемою та ілюстративною таблицею, якими зафіксовано обстановку на місці події та зовнішній вигляд автомобіля Skoda Octavia А5 д.н.з. НОМЕР_2 ;
-висновком експерта №100 від 22.04.2024-06.06.2024 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8 явилась закрита спінальна травма, переломо-вивихи 1,2-го шийних хребців, 1-го грудного хребця з повним руйнуванням спинного мозку на цих рівнях; смерть наступила протягом доби тому назад від моменту проведення судово-медичної експертизи; тілесні ушкодження у вигляді закритої спінальної травми, переломо-вивихів 1,2-го шийних хребців, 1-го грудного хребця з повним руйнуванням спинного мозку на цих рівнях, численних переломів ребер зліва та справа, травматичний розрив правої легені, печінки, наявність рідкої крові в плевральних порожнинах мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення, стоять в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; тілесні ушкодження у вигляді переломів лівої та правої малогомілкових та великогомілкових кісток, рани на передній поверхні лівої гомілки по ступеню тяжкості, застосовуючи до живої особи, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню, які б привели до тривалого розладу здоров'я більше 21 доби; тілесні ушкодження у вигляд 3-х ділянок садіння шкіряних покровів в області лівої половини обличчя, середнього відділу підборіддя та спинки носа по ступеню тяжкості, застосовуючи до живої особи, відносяться до легких тілесних ушкоджень; всі вказані тілесні ушкодження могли утворитися за наступного механізму: в І-й фазі - наїзд легкового автомобіля і удар виступаючими частинами бампером та переднім краєм капоту (на висоті 31 см від підошвової поверхні лівої ступні) в нижні кінцівки, в ІІ-й фазі - закидання тіла на капот та лобове скло, в ІІІ-й фазі - падіння тіла на асфальтне покриття дороги, тобто за умов і в термін, які вказані в обставинах випадку 21.04.2024; враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_8 , на момент наїзду вона була у вертикальному положенні і травмуюча сила в момент наїзду на неї транспортного засобу діяла на неї злів направо згідно вертикальної її осі; при судово-токсикологічній експертизі зразка крові з трупа ОСОБА_8 наявність етилового (винного) алкоголю в крові не виявлено; при судово-імунологічній експертизі зразка крові з трупа ОСОБА_8 кров відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0;
-висновком експерта №СЕ-19/123-24/5238-ІТ від 08.05.2024, відповідно до якого несправностей технічного характеру робочої гальмівної системи та системи рульового керування автомобіля Skoda Octavia А5, які б мали місце до дорожньо-транспортної пригоди та ознак, які б свідчили про непрацездатність даних систем до дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено;
-висновком експерта №СЕ-19/123-24/5237-ІТ від 03.05.2024 з доданою схемою організації дорожнього руху, відповідно до якого первинний контакт при даному наїзді автомобіля Skoda Octavia А5 (номерний знак НОМЕР_2 ) на пішохода ОСОБА_8 мав місце на правій (відносно напрямку до вул. Молодіжна) стороні проїзної частини проспекту Грушевського, в лівій смузі руху даного напрямку, раніше початку утворення ділянки осипу лакофарбового покриття, позначеної під №1 на схемі дорожньо-транспортної пригоди;
-протоколом від 21.04.2024 проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 з долученою план-схемою та ілюстративною таблицею, відповідно до якого свідок показав місце знаходження керованого ним автомобіля під час застосування гальмування та зупинки, місце перебування потерпілої перед початком руху по пішохідному переходу та траєкторію її руху, місце наїзду на потерпілу;
-висновком експерта №СЕ-19/123-24/5850-ІТ від 05.06.2024, відповідно до якого в дорожньо-транспортній ситуації, яка досліджувалась, водій автомобіля Skoda Octavia А5 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.18.4, 12.4, 12.9.(б) Правил дорожнього руху; водій ОСОБА_3 мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до нерегульованого пішохідного переходу і тим самим попередити наїзд на пішохода ОСОБА_8 , дотримуючись вимог п.18.4 Правил дорожнього руху, з моменту настання умов виконання зазначених вимог;
-протоколом від 20.06.2024 проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 з долученою план-схемою та ілюстративною таблицею, відповідно до якого свідок повідомив про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.04.2024;
-протоколом від 24.06.2024 огляду речового доказу - відеозапису «Modul2_Прохідна, парковка_20240421161414_20240421161816_529740540.mp4» з території ТОВ «Модуль-Україна», відповідно до якого зафіксовано рух транспортних засобів - автопоїзду у складі сідлового тягача «Renauln Magnum», який зменшував швидкість до зупинки, та автомобіля Skoda, який продовжив рух та випередив вантажний автомобіль.
Відповідно до корінця проведеного тесту ОСОБА_3 на алкоголь за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810 результат проведеного тесту - 0,00‰.
21.04.2024 о 19.00 год. ОСОБА_3 було затримано, про що складено відповідний протокол.
23.04.2024 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений час доби.
Також судом досліджено: висновок експерта №812 від 26.04.2024-30.04.2024 судово-медичної експертизи зразка крові трупа ОСОБА_8 , відповідно до якого наявність етилового алкоголю не виявлено; висновок експерта № 621 від 24.04.2024-07.052024 судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_8 ; висновок експерта №228 від 24.04.2024 судово-медичної експертизи зразка рідкої крові з трупа ОСОБА_8 , відповідно до якого кров відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
Крім того, прокурором в судовому засіданні було надано та судом досліджено процесуальні документи, складені на стадії досудового розслідування, зауважень до яких учасниками справи не заявлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, працює.
Обставинами, пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, яке виразилось у тому, що обвинувачений усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, вину визнав та щиро жалкує про вчинення ним кримінального правопорушення, перед потерпілою вибачився, активно сприяв розкриттю злочину, часткове відшкодування потерпілій завданої шкоди у розмірі 200000 грн., готовність понести покарання та намір відшкодувати шкоду.
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
Крім того, судом враховано, що відповідно до частин 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
З урахуванням наведеного, вимог частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, що за відсутності обставин, що обтяжують покарання та за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які перелічені вище, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за частиною 2 статті 286 КК України із застосуванням статті 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а саме у виді обмеження волі, яке полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Таке покарання, на думку суду, відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, буде необхідним та достатнім, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам індивідуалізації покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Позиція потерпілої та її представника щодо виду та розміру покарання може враховуватися судом при призначенні покарання в сукупності з іншими обставинами, передбаченими статтею 65 КК України, однак не є вирішальною, і не має над ними пріоритету. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 (справа №752/8309/16-к, провадження №51-284км18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 (справа № 682/956/17, провадження №13-31кс19).
Одночасно, вирішуючи питання про необхідність і доцільність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує, що основним безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до статті 286 КК України, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи.
Відповідно до роз'яснень, зазначених у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 і статті 287 Кримінального кодексу необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому судом враховано обставини кримінального правопорушення, яке сталося у звичайній дорожній обстановці, що в кінцевому результаті спричинило смерть потерпілої, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, що є підставою для застосовування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 роки.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведені експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі статті 124 КПК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити за правилами статті 100 КПК України, попередньо скасувавши відповідно до положень частини 4 статті 174 КПК України арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.04.2024 у справі №686/11088/24, провадження №1-кс/686/3578/24 .
Вирішуючи питання за поданими ОСОБА_5 та ОСОБА_13 цивільними позовами про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до поданого цивільного позову ОСОБА_5 як потерпіла просить стягнути з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на її користь 48789,20 грн. компенсації витрат на поховання доньки, 5175,4 грн. витрат на лікування, 28400,00 грн. моральної шкоди, а також з ОСОБА_3 стягнути 621600 грн. моральної шкоди, завданої смертю її доньки.
ОСОБА_5 як законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 просить стягнути з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_10 166813,20 грн. одноразовим платежем та по 1876,65 грн. щомісячно, починаючи з дня смерті ОСОБА_8 по квітень 2029 року включно, компенсацію втрати годувальника та 28400,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю матері, а також стягнути з ОСОБА_3 621600,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю матері.
ОСОБА_13 як законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_14 просить стягнути з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_10 166813,20 грн. одноразовим платежем та по 1276,56 грн. щомісячно, починаючи з дня смерті ОСОБА_8 до досягнення ОСОБА_14 . 18-річного віку, компенсацію втрати годувальника та 28400,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю матері, а також стягнути з ОСОБА_3 по 1967,03 грн. щомісячно компенсації втрати годувальника, починаючи з дня смерті ОСОБА_8 та до досягнення ОСОБА_14 . 18-річного віку, та 621600,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю матері.
Представник цивільного відповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» адвокат ОСОБА_15 у поданих відзивах просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог до страхової компанії, провести розгляд даного кримінального провадження без його участі.
Статтею 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого статтею 286 КК України, обумовлений фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинному на час дорожньо-транспортної пригоди) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі
№554/858/19.
Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, настала смерть ОСОБА_8 . Настання цих наслідків перебуває у причинному зв'язку із діянням ОСОБА_3 , а саме вчиненням ним ДТП.
Відповідно до полісу №ЕР-217874134 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_16 було укладено відповідний договір, забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки Skoda Octavia А5, номерний знак НОМЕР_2 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 320000 грн., за майнову шкоду - 160000 грн.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
На день настання страхового випадку відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальну заробітну плату у місячному розмірі було встановлено з 1 січня - 7100 грн. Тобто у даному випадку сума виплати становить 255 600 грн.
Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
З довідки від 25.06.2024 №1243, виданої ТОВ «Модуль-Україна» за місцем роботи загиблої ОСОБА_8 , вбачається, що її дохід за відпрацьований період з 16.02.2024 по 21.04.2024 склав 25 021,79 грн.
Отже, середньомісячний заробіток загиблої ОСОБА_8 становив 13 901,10 грн. (25021,79 грн. : 54 дн. х 30 дн.= 13901,10 грн.).
До моменту смерті на утриманні ОСОБА_8 перебували ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, розмір місячного стягнення з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь однієї дитини матеріальної шкоди у зв'язку із втратою годувальника становить 4633,70 грн. (13901,10 грн. : 3 = 4633,70 грн.).
Відповідно до положень статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
Отже, загальний розмір відшкодування матеріальної шкоди через втрату годувальника, яка може бути стягнута з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУPAHC ГРУП» на користь однієї дитини одноразовим платежем становить 166813,20 грн. (4633,70 грн. х 36 = 166 813,20 грн.).
Судом враховано, що після загибелі матері, її діти, хоч і залишилися на утриманні бабусі ( ОСОБА_10 ) та батька ( ОСОБА_14 ), потрапили у скрутне матеріальне становище. При цьому страховик володіє грошовими коштами в достатньому обсязі для покриття видатків на відшкодування позивачам частини шкоди, пов'язаної з втратою годувальника, одноразовим платежем у розмірі 166 813,20 грн. кожному.
Оскільки від дня смерті матері потерпілому ОСОБА_14 до 18-ти років залишилось 10 років, що становить 120 місяців, то з урахуванням суми до стягнення одноразовим платежем за 36 місяців, решта суми відшкодування, яка складає 120 х 4633,70 грн. - 166 813, 20 грн. = 389230,80 грн., має виплачуватися позивачу регулярними платежами щомісячно в сумі 389230 : 120 = 3243,59 грн., до досягнення 18-річного віку.
Таким чином, загальний розмір відшкодування, який підлягає стягненню із страховика на користь ОСОБА_14 становить 320 000 гривень - на рівні верхньої межі ліміту відшкодування на одного потерпілого. В межах даної суми до стягнення з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНІІІУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_14 підлягає: одноразовим платежем - 166813,20 грн. компенсації втрати годувальника та по 1276,56 грн. щомісячно (320000 - 166813,20 грн. : 120 міс. = 1276,56 грн.), починаючи з дня смерті ОСОБА_8 та до досягнення ОСОБА_14 18-ти річного віку. Решта по 1967,03 грн. - суми щомісячних відшкодувань втрати позивачем годувальника, яка виходить за межі ліміту відповідальності Страховика (556 044 грн. - 320 000 грн. : 120 міс. = 1967,03 грн.), підлягає до стягнення з ОСОБА_3 як винуватця ДТП, протягом 10 років, починаючи з дня смерті ОСОБА_8 і до досягнення ОСОБА_14 18-ти річного віку.
ОСОБА_10 є студентом 5-річного Технікуму автомобільного транспорту, запланована дата випуску - квітень 2029 року. Оскільки строк від дня смерті матері до завершення навчання становить 5 років 9 днів, тобто 60 місяців та 9 днів, то загальна сума відшкодування втрати годувальника становить 60 х 4633,79 грн. + (4633,70 грн. : 30 дн. х 9 дн.) = 279412,11 грн., що покривається лімітом страхової виплати.
З урахуванням суми до стягнення одноразовим платежем за 36 місяців, решта суми відшкодування, яка становить 279412,11 грн. - 166813,20 грн.= 112598,91 грн. підлягає виплаті ОСОБА_10 регулярними платежами щомісячно у сумі 1876,35 грн. (112598,91 грн. : 60 =1876,35 грн) до квітня 2029 року включно.
Таким чином, стягненню із страховика на користь ОСОБА_10 підлягає одноразовий платіж - 166813,20 грн. компенсації втрати годувальника та по 1876,65 грн. щомісячно, починаючи з дня смерті ОСОБА_8 по квітень 2029 року включно.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНІІІУРАНС ГРУП» матеріальної шкоди, яка полягає у витратах, пов'язаних з похованням загиблої, та лікуванням потерпілої, суд виходить з наступного.
З долучених до позову ОСОБА_5 квитанцій вбачається, що загальна сума здійснених нею витрат на поховання загиблої доньки становить 48789,20 грн., з яких 39540,00 грн. становлять ритуальні послуги та 9249,20 грн. - організація обіду. Також у зв'язку з погіршенням здоров'я через перенесений стрес ОСОБА_5 витратила на лікування 5175,84 грн.
Відповідно до положень статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Зі змісту статті 2 Закону України «Про поховання і похоронну справу» вбачається, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.
Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 10.07.2019 (справа №500/8418/13-ц; провадження №61-6557св18).
З урахуванням викладеного, вимога в частині стягнення витрат на організацію обіду у сумі 9249,20 грн. задоволенню не підлягає.
Таким чином, стягненню із страховика на користь ОСОБА_5 підлягають 39540,00 грн. компенсації витрат на поховання та 5175,84 грн. витрат на лікування.
Щодо стягнення відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом враховано також практику Європейського суду з прав людини, який зазначав, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд погоджується, що внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 завдано значну моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, втраті турботи та підтримки близької людини, втраті очікуваного нею майбутнього, наслідками, що наступили, та їх невідворотністю, що порушило нормальні життєві зв'язки потерпілих і вимагають від них додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди ЦК України та змісту частини 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначалося вище, статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено в тому числі, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Таким чином, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНІІІУРАНС ГРУП» повинно бути відшкодовано потерпілим моральну шкоду в сумі 28 400 грн. (12 х 7100 грн. : 3 = 28400 грн.) кожному.
При визначенні розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 , суд враховує доведеність вини обвинуваченого та існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між його неправомірними діями та шкодою, завданою потерпілим, характер, тяжкість, обсяг та глибину завданих душевних страждань потерпілим, істотність вимушених змін у їхньому житті, які пов'язані з передчасною смертю матері та доньки для рідних внаслідок вчиненого злочину та отриманою важкою психологічною травмою, а також, виходячи із засад розумності, співрозмірності та справедливості, часткового визнання обвинуваченим розміру моральної шкоди, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та вважає за доцільне визначити розмір завданої потерпілим моральної шкоди у розмірі 500000 грн. кожному.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі по 30000,00 грн. ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , суд виходить з наступного.
Питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у статті 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано статтею 124 КПК України.
За правилами вказаної норми у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до п.1 частини 1 статті 118 КПК України одним із видів процесуальних витрат є витрати на правову допомогу.
Європейський суд з прав людини вирішуючи питання про стягнення судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд має враховувати на якій стадії процесу надавалася правова допомога, рівень складності справи, затрачений адвокатом час та вид і об'єм наданих послуг або виконаних робіт.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду в справах №821/227/17, №726/549/19, №810/3806/18, №199/3939/18-ц, №466/9758/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (стаття 91 КПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23.06.2022 у справі 607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (постанова ВП ВС від 19.02.2020, справа №755/9215/15-ц).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.
Потерпілими долучено договори про надання правової допомоги (здійснення представництва потерпілого) у кримінальному провадженні, укладені з адвокатом 05.08.2024 ( ОСОБА_5 ) та 26.06.2024 ( ОСОБА_13 ) та додаткові договори, укладені того ж дня, з яких вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_13 кожен окремо сплатили адвокатському об'єднанню разовий робочий гонорар у розмірі 30000 грн.
Відповідно до статті 124 КПК України понесені потерпілими витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілих, загальною сумою 60000,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.
Таким чином, цивільні позови підлягають частковому задоволенню.
Раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту припинив дію і сторонами перед судом питання про його продовження чи обрання не ставилось, тому у суду відсутні підстави для його застосування.
Керуючись статтями 65, 66, 286 КК України, статтями 100, 124, 128, 367-371, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді обмеження волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки.
Строк відбування покарання обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.04.2024 у справі №686/11088/24, провадження №1-кс/686/3578/24.
Речові докази у кримінальному провадженні - автомобіль «Skoda Octavia А5» р.н. НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, Голосківське шосе, навпроти ЗАТ «Рембудсервіс») - повернути власнику; правий черевик та дві набойки, поміщені до сейф-пакету №7333095, який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. О. Скоблі, 15) - знищити; оптичний диск формату DVD-R з відеозаписом з території ТОВ «Модуль-Україна» - «Modul2 Прохідна, парковка_20240421161414_20240421161816_529740540.mp4» - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведені у провадженні експертизи (№СЕ-19/123-24/5238-ІТ від 08.05.2024 вартістю 2271,84 грн.; №СЕ-19/123-24/5237-ІТ від 03.05.2024 вартістю 3029,12 грн.; №СЕ-19/123-24/5850-ІТ від 05.06.2024 вартістю 3029,12 грн.) загальною сумою 8330 (вісім тисяч триста тридцять) грн. 08 коп.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 08.09.2019 повернути ОСОБА_3 .
Цивільний позов ОСОБА_14 , в інтересах якого діє ОСОБА_13 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНІІІУРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 24175269, 04050, м. Київ, вул. Глибоцька, 44) на користь ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , компенсацію втрати годувальника у сумі 166813 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот тринадцять) гривень 20 копійок, 1276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) гривень 56 копійок щомісячну компенсацію втрати годувальника з 21 квітня 2024 року до досягнення 18-річного віку, 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста) гривень компенсацію моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , компенсацію втрати годувальника у сумі 1967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) гривень 03 копійки щомісячно, починаючи з 21 квітня 2024 року до досягнення 18-річного віку, компенсацію моральної шкоди у сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень, витрати на правничу допомогу у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.
В решті вимог відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_10 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНІІІУРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 24175269, 04050, м. Київ, вул. Глибоцька, 44) на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсацію втрати годувальника у сумі 166813 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот тринадцять) гривень 20 копійок, 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 65 копійок щомісячну компенсацію втрати годувальника з 21 квітня 2024 року по квітень 2029 року включно, 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста) гривень компенсацію моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсацію моральної шкоди у сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень.
В решті вимог відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНІІІУРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 24175269, 04050, м. Київ, вул. Глибоцька, 44) на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , компенсацію витрат на поховання у сумі 39540 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень, 5175 (п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 84 копійки компенсацію витрат на лікування, 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста) гривень компенсацію моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію моральної шкоди у сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень, витрати на правничу допомогу у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.
В решті вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1