13 травня 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року,-
Постановою судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
Згідно постанови, 09.08.2024 року о 09:30 год. на виїзді з України прикордонним нарядом “Перевірка документів» в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення “Мамалига» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване на території Мамалигівської ОТГ, Дністровського району, Чернівецької області, був виявлений громадянин ОСОБА_1 , який на паспортний контроль надав не відповідний документ, а саме: паспорт громадянина Болгарії для виїзду за кордон на ім'я DOILOVSKYI ROMAN, № НОМЕР_1 , виданий 02.07.2020 року, органом MOL BRG, такими діями вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону в Республіку Молдова з України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
На судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, не доведена.
Зазначає, що під час складання протоколу надав письмові пояснення, де вказав,які саме документи були ним подані представникам прикордонної служби для перетину кордону, це був, зокрема, дійсний паспорт Республіки Болгарія № НОМЕР_1 , виданий 02.07.2020 року.
На думку апелянта, в матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України.
Справа №33/822/224/25 Головуючий у І інстанції: Оленчук І.В.
Категорія:ч.1 ст.204-1 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.
Вважає, що складений відносно нього протокол суперечить обставинам справи.Твердження, які в ньому сформульовані, є лише припущеннями представників прикордонної служби, сам протокол не відповідає розділу ІІІ Інструкції з оформлення посадовими особами ДПСУ матеріалів справ про адміністративні правопорушення у тому числі п.4,п.6 цієї Інструкції.
Також зазначає, що згідно ст. 10 розділу 2 Закону України №1710-VІ, прикордонний контроль іноземця, особи без громадянства під час виїзду з України передбачає проведення перевірки наявності у нього дійсного паспортного документа
Звертає увагу, що згідно вимог ст.12 Закону України «Про державний кордон України, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами ДПСУ за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст.6 Закону України №1710-VІ «пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами».
Посилається на те, що представники прикордонної служби не встановили недійсність паспорта громадянина Болгарії, який він надав під час проходження паспортного контролю, оскільки він надав дійсний документ.
Також зазначає, що він раніше перетинав кордон з паспортом громадянина Болгарії, зокрема під час в'їзду на територію України 08.07.2024 року.
Вказує, що 16 жовтня 2024 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом була розглянута справа про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та винесена постанова про закриття провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення, такі ж рішення були винесені 18 липня та 08 жовтня 2024 року Ренійським районним судом Одеської області.
За таких обставин вважає, що районний суд прийшов до поспішного висновку про винуватість, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді,оскільки не був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи. Про оскаржуване рішення дізнався випадково, копію постанови суду отримав лише 08 квітня 2025 року після того, як звернувся із заявою до Новоселицького районного суду Чернівецької області, тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, до суду не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. За таких обставин відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи. Судовий розгляд 08 листопада 2024 року здійснений за його відсутності.Доводи апелянта про те, що копію постанови він отримав 08 квітня 2025 року підтверджуються наявними у справі доказами, а саме накладною «Укрпошти» №0610243175901 (а.с.52-зворот),відтак 10.04.2025 року подав апеляційну скаргу.
Отже, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений із поважних причин, а тому його слід поновити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судове рішення, яким особа визнається винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, повинне бути законним, обґрунтованим доказами, які доводять винуватість поза розумним сумнівом, а також належним чином вмотивованим, у якому викладені мотиви прийняття одних та відхилення інших доказів, наданих суду.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів.
Такі дії із суб'єктивної сторони можуть бути вчинені лише із прямим умислом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення
Обґрунтовуючи рішення, суд вказав,що вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи,а саме-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №138750 від 09.08.2024 року,письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи.
Змісту цих доказів та посилання на те,яким чином наявні у них відомості доводять винуватість,суд у постанові не зазначив.
Із апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не визнає винуватість у вчиненні правопорушення, оскільки надав працівнику ДПСУ для прикордонного контролю власний паспорт громадянина Болгарії, який є дійсним.
Даючи оцінку доводам апелянта,суд зазначає наступне.
Згідно Закону від 20.09.2006 року Україною ратифікована Європейська Конвенція «Про громадянство» від 06.11.1997 року.
Відповідно до цієї Конвенції, Україна зобов'язалась гарантувати права громадян із множинним громадянством, а згідно ст.17 Конвенції громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
За приписами ч.3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами), пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Такі ж вимоги встановлені ст.12 Закону України «Про державний кордон України», згідно якої пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами ДПСУ за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до п.п.12, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
Здійснюючи перевірку паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України вчиняють такі дії з метою встановлення дійсності документів та їх належності відповідній особі.
Наявні у справі докази, а саме повідомлення ДМС України (а.с.11) та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру на а.с. 14 свідчать, що ОСОБА_1 є громадянином України.
Також він документований паспортом громадянина Республіки Болгарія на ім'я ОСОБА_2 , № НОМЕР_1 , який виданий 02.07.2020 року (а.с. 2).
Із матеріалів провадження вбачається і це не спростовано доказами, що при перетині державного кордону України 09.08.2024 року ОСОБА_1 пред'явив дійсний, належний йому паспорт за № НОМЕР_1 громадянина Болгарії на ім'я ОСОБА_2 , термін дії якого до 02.07.2025 року.
Такий документ підтверджує його громадянство та посвідчує особу, виданий уповноваженим органом держави-Республіки Болгарія, визнаний Україною та дає право на в'їзд або виїзд з держави, що відповідає і вимогам Європейської Конвенції «Про громадянство».
Законодавством України наразі не передбачено відповідальності за множинне громадянство.
За таких обставин апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта про те, що його дії не суперечать вимогам ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами), оскільки він перетинав кордон за дійсним паспортним документом.
Такий висновок узгоджується із положеннями, які встановлені Європейською Конвенцією «Про громадянство».
У справі відсутні і суду не були надані докази, що ОСОБА_1 , подаючи при перетині кордону України на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Болгарії, діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів.
За таких обставин, оскільки не доведена суб'єктивна сторона правопорушення, яке поставлене у вину ОСОБА_1 , є необґрунтованим і висновок суду про наявність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП у його діях.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Отже,винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення відповідно до п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 280, 294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду О.О. Дембіцька