Справа № 607/958/25
Провадження №2/951/100/2025
12 травня 2025 року
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі головуючої судді Гриновець О. Б.
з участю секретаря судового засідання Горохівської Ю. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
короткий виклад обставин справи.
16.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту - ТОВ «Бізнес Позика») - Сімчук Я. В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з останньої заборгованість за договором про надання кредиту № 471963-КС-007 від 09.05.2024 в розмірі 96 173, 10 грн й судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 471963-КС-007 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 29 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а остання зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 29 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Водночас ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти. Тож у боржника утворилась заборгованість в розмірі 96 173, 10 грн, що складається з 28 666, 74 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 64 437, 46 грн - сума прострочених платежів по процентах, 3 068, 90 грн - сума прострочених платежів за комісією.
З огляду на те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, не погашає заборгованість за кредитним договором, представник позивача згідно з статтями 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, статтями 4, 27, 175 ЦПК України, статтями 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» просить позов задовольнити.
Процесуальні дії у справі.
Позовна заява надійшла до суду 12.02.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 08.04.2025 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.
Позиція учасників справи.
Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання 06.05.2025 не з'явилися.
03.03.2025 представник позивача Памірський М. А. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 08.04.2025 подала до суду заяву в якій просить здійснювати розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).
Так як текст рішення складено 12.05.2025, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 06.05.2025, датою ухвалення рішення є саме 12 травня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення й не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, заразом в силу частин 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом або в цей строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тож якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Згідно з паспорта споживчого кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» 09.05.2024 ініціювало надання ОСОБА_1 інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були запропоновані, виходячи із обраних позичальником умов кредитування.
Також 09.05.2024 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 471963-КС-007 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
09.05.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 471963-КС-007 про надання кредиту на умовах, визначених офертою (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9597, номер телефону: НОМЕР_2 09.05.2024 16:31:14).
09.05.2024 між сторонами було укладено договір № 471963-КС-007 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту.
Згідно з розділу 2 договору ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 29 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 24 тижнів. Стандартна фіксована процентна ставка за кредитом: 1,50000000 в день. Знижена фіксована процентна ставка за кредитом: 1,14918207 в день. Комісія за надання кредиту: 4 350 грн. Загальний розмір наданого кредиту 29 000 грн. Термін дії договору - до 24.10.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 85 946, 38 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 654, 27 процентів.
Позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9597 в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) вказані анкетні дані ОСОБА_1 , РНОКПП, серія та номер паспорта, сума бажаного кредиту, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 .
Як видно з інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» № 66/01 від 03.01.2025 на сайті Торговиця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція на суму 29 000 грн, юридична особа торговиця: ТОВ БІЗПОЗИКА, тип транзакції: видача, дата та час проведення: 09.05.2024, номер платіжної картки № НОМЕР_3 , опис - перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 до кредитного договору № 471963-КС-007 від 09.05.2024, без ПДВ.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість відповідача за кредитним договором № 471963-КС-007 від 09.05.2024 становить 96 173, 10 грн, що складається з 28 666, 74 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 64 437, 46 грн - сума заборгованості за відсотками, 3 068, 90 грн - заборгованість за комісією.
Тож судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Застосоване судом законодавство та висновки суду.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отож будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передавання своїх прав іншій особі за правочином.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Так як відповідачем порушено умови договору суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаним договором, що підтверджується наданими позивачем доказами, які долучено до матеріалів справи.
Однак щодо вимоги позивача про стягнення комісії за кредитним договором № 471963-КС-007 від 09.05.2024, суд зазначає наступне.
Як видно із матеріалів справи, сума заборгованості за даним кредитним договором складає 96 173, 10 грн, з яких 28 666, 74 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 64 437, 46 грн - сума заборгованості за процентами та 3 068, 90 грн - заборгованість за комісією.
Проте суд вважає, що відсутні законні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісіями з огляду на наступне.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З погляду на принципи справедливості й добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Отож, аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають до частково задоволення.
Щодо судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 1 211, 20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути іншу частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 211, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України
ухвалив:
задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 471963-КС-007 від 09.05.2024 в розмірі 93 104 /дев'яносто три тисячі сто чотири/ гривень 20 /двадцять/ копійок, з яких 28 666, 74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 64 437, 46 грн - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1 211 /одна тисяча двісті одинадцять/ гривень 20 /двадцять/ копійок сплаченого судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 1 211 /одна тисяча двісті одинадцять/ гривень 20 /двадцять/ копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного рішення суду 12.05.2025.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»; місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, 26/411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , дані паспорта: серія НОМЕР_5 .
Суддя О. Б. Гриновець