Справа №635/13929/24
Провадження по справі №1-в/635/59/2025
06 травня 2025 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4
представника установи виконання покарань ОСОБА_5
(в режимі відеоконференції)
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
секретар судових засідань ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія №100» ОСОБА_9 щодо заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, неодруженому, до арешту мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , який засуджений 06.11.2001 року апеляційним судом Харківської області за ст. 263 ч.2 КК України (в редакції 2001 року), п."г" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі,-
Начальник Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_10 звернувся до суду з поданням щодо заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 засуджений 06.11.2001 року вироком апеляційного суду Харківської області за ст. 263 ч.2 КК України (в редакції 2001 року), п."г" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2018 року, керуючись ч.5 ст.72 КК України в редакції ЗУ від 26.11.2015 року, зараховано строк попереднього ув'язнення з 05.05.2001 року по 05.02.2002 року, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання з 05.05.2001. На день звернення до суду із вказаним клопотанням відбув 24 роки 4 місяці 5 днів призначеного покарання. В місцях позбавлення волі ОСОБА_6 знаходиться з 05 травня 2001 року. Під час тримання у Харківському слідчому ізоляторі характеризувався негативно, мав стягнення, яке погашено у встановленому порядку, до праці не залучався. З 22.06.2004 року відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)». За час відбування покарання характеризується позитивно, має шість заохочень, два стягнення, які погашені у встановленому порядку, працевлаштований в майстерні установи, до виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться сумлінно, бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Не має судових витрат і позовів за вироком суду. Оскільки ОСОБА_6 відбув більш 15 років строку покарання та довів, що став на шлях виправлення, клопочуть про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким у виді позбавлення волі на певний строк.
Представник ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» просив задовольнити подання, посилаючись на доводи, які у ньому викладені.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили суд задовольнити подання, захисник зазначила, що відповідно до наданих матеріалів засуджений довів своє виправлення і йому можливо замінити покарання на більш м'яке.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення клопотання, просив відмовити у задоволенні, вказавши, що підстави для пом'якшення призначеного покарання у вигляді довічного позбавлення ОСОБА_6 відсутні. Протягом відбування усього строку покарання поведінка засудженого не була сумлінною, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення і ймовірної небезпеки для суспільство оцінюється як середній, 30.11.2022 року ОСОБА_6 було відмовлено у застосуванні ст..82 КК України як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Заслухавши пояснення представника ДУ "Темнівська виправна колонія (№100)», засудженого, його захисника, думку прокурора та, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про заміну не відбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 засуджений 06.11.2001 року вироком апеляційного суду Харківської області за ст. 263 ч.2 КК України (в редакції 2001 року), п."г" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного суду України від 05.02.2002 року вирок апеляційного суду Харківської області від 06.11.2001 року залишений без змін.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2018 року, засудженому ОСОБА_6 у строк покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком апеляційного суду Харківської області від 06.11.2001 р., зараховано строк попереднього ув'язнення з період з 05 травня 2001 року по 05 лютого 2002 року за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року), з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання з 05.05.2001 року. На день звернення до суду із вказаним клопотанням, з урахуванням строку попереднього ув'язнення, ОСОБА_6 відбув 24 роки 4 місяці 5 днів призначеного покарання.
На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)».
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй, та не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Конституції України.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 3 КК України злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Чинні норми КК України передбачають правовий механізм заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на інше, більш м'яке покарання, у разі наявності визначених законом правових підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 82 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно вимог ч. 3 ст. 82 КК України, заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким обумовлена наявністю двох складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості (ч. ч. 3, 5 ст. 82 КК України). Тобто головною умовою для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення, про що говориться і в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким».
Загальні принципи, встановлені в практиці ЄСПЛ щодо покарання у виді довічного позбавлення волі, були резюмовані у рішенні у справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» наступним чином: «Відповідні принципи та висновки, які слід з них зробити, детально викладені в рішенні у справі Вінтера (п. п. 103-122; недавно резюмовані у рішенні у справі «Мюррей проти Нідерландів [ВП]», №10511/10, п.п. 99-100, ECHR 2016). Конвенція не забороняє призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі особам, засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Проте, щоб таке покарання було сумісним зі ст.3, повинна існувати «de jure і de facto» можливість його пом'якшення, що означає, що в ув'язненого повинна бути як перспектива звільнення, так і можливість перегляду міри покарання. В основі такого перегляду повинна лежати оцінка наявності законних пенологічних підстав для триваючого тримання ув'язненого під вартою в місцях позбавлення волі. Ці підстави включають покарання, стримування, захист громадськості і реабілітацію. Баланс між ними не обов'язково є статичним і може змінюватися в ході відбування покарання, таким чином, первинні підстави, що обґрунтовують тримання під вартою в момент призначення покарання, можуть втратити своє значення після тривалого періоду відбування покарання.
Як вбачається із характеристики наданої ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» від 10.12.2024, засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі знаходиться з 05 травня 2001 року. Під час тримання у Харківському слідчому ізоляторі характеризувався негативно, мав стягнення, яке погашено у встановленому порядку, до праці не залучався.
З 22.06.2004 року відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)». За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи; має шість заохочень і три стягнення, які погашені у встановленому законом порядку; підтримує доброзичливі взаємовідносини із засудженими позитивної спрямованості; дотримується правомірних і ввічливих відносин з персоналом установи. Відбуваючи покарання засуджений підтримує соціально-корисливі зв'язки із сестрою і цивільною дружиною шляхом листування, телефонних переговорів та побачень; приймає участь у програмі диференційного виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться із зацікавленістю. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній. За вироком суду судових витрат на позовів не має.
Як вбачається зі змісту довідки про працевлаштування засудженого, засуджений працював з січня 2019 року у майстерні установи по виготовленні сумки господарчої та виготовленні капців, пакета паперового.
Питання щодо зміни умов тримання шляхом переведення з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку ст. 100, ст. 151-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менше як п'ять років строку покарання, було розглянуто 04.03.2015 року. Рішенням комісії було відмовлено у застосуванні статей, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Повторне питання щодо зміни умов тримання було розглянуто 18.01.2023 року і рішенням комісії установи ОСОБА_6 було переведено з до багатомісного приміщення камерного типу з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.
Питання щодо можливого застосування невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, шляхом заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк комісією ДУ «Темнівської виправної колонії (№100)» було розглянуто 30.11.2022 року. Рішенням комісії установи у застосуванні ст..82 КК України відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Як вбачається із витягу з протоколу №65 від 04.12.2024 року засідання комісії ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» комісією вирішено направити матеріали до Харківського районного суду Харківської області для вирішення питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 більш м'яким покаранням на підставі ст..82 КК України як особі, яка стала на шлях виправлення.
ОСОБА_6 засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, в той час сам факт відбуття ним більше 15 років у місцях позбавлення волі не є підставою для заміни покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк.
Вирішальне значення має активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що він виправився і заслуговує на пом'якшення покарання. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про пом'якшення покарання, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Як зазначалося вище, заохочення засуджений почав отримувати лише з 05.07.2022 року, в той час як в установі виконання покарань ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» він перебуває з 22.06.2004 року, до цього він мав три стягнення, тобто бездоганної поведінки засудженого протягом усього строку відбування покарання судом не встановлено.
Крім того, ОСОБА_6 був працевлаштований тільки з січня 2019 року, тобто більшу частину відбування покарання він не працював.
Також 30.11.2022 року Рішенням комісії установи у застосуванні ст.82 КК України йому було відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення, тобто ставати на шлях виправлення ОСОБА_6 почав лише фактично з 2023 року.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає недостатньо обгрунтованим клопотання установи покарань щодо заміни засудженому ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, оскільки на даний час засуджений тільки стає на шлях виправлення, а фактичне відбуття більш 15 років в місцях позбавлення волі і дотримання протягом двох років правил поведінки, встановлених КВК та правил внутрішнього розпорядку не є безумовною підставою для пом'якшення покарання.
Враховуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходиться до висновку, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 537, 539 КПК України, колегія суддів,-
У задоволенні подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія №100» ОСОБА_9 щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 12 травня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3