Справа № 456/1691/25
Провадження № 3/456/786/2025
іменем України
08 травня 2025 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №021996 від 20.03.2025 вбачається, що 20.03.2025 р. близько 08:54 год. на автодорозі Н-10 «Стрий-Івано-Франківськ» 9 км водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ RENAULT TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів без ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, тому його дії кваліфіковано як правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину заперечив, повідомив, що час від часу їздить в Стрий на ринок та в аптеку, по дорозі підбирає знайомих людей; того дня також їхав в Стрий і по дорозі підбирав знайомих йому людей безкоштовно, разом зі знайомими людьми попросився ще один чоловік, щоб його теж підвезти до Стрия, на що ОСОБА_1 йому не відмовив; ОСОБА_1 додатково зазначив, що підвозив людей, але жодних коштів за перевезення не брав, просить суд закрити справу у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Михавків І. В. в судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_1 , просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що іноді просить ОСОБА_1 , щоб її підвіз, однак жодного разу не бачила, щоб хтось йому платив; того дня також їхала з ОСОБА_1 , по дорозі підсів якийсь чоловік, всього в автомобілі їхало 5 людей, але ніхто за проїзд не платив, коли поліція зупинила ОСОБА_1 , то всі пасажири сказали, що ніхто не платив, після цього до невідомого чоловіка, який попросився, що його підвезли, зателефонували, після двінка він вийшов з автомобіля і дав поліції пояснення, що він сплачував ОСОБА_1 за проїзд, на що ОСОБА_2 сказала, що теж хоче давати пояснення про те, що ніхто за проїзд не оплачував, в тому числі і цей чоловік.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що того дня попросила ОСОБА_1 підвезти її до м. Стрий, на що він погодився, по дорозі на зупинці попросився чоловік, щоб його підвезли, під час того, як автомобіль зупинила поліція, до цього чоловіка зателефонували, після чого він вийшов і надавав пояснення, про те, що оплачував за проїзд, ОСОБА_3 додатково зазначила, що вона сиділа біля цього чоловіка і точно бачила, що жодних коштів за проїзд він не оплачував.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення, показання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків та дослідивши долучені до протоколу матеріали, приходжу до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виходячи з наступного.
За змістом ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до п. 2 ст. 278 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення
Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Однак направлені до суду матеріали всупереч вимогам ст. 251 КУпАП не містять достатніх та допустимих доказів здійснення ОСОБА_1 виду господарської діяльності, котра підлягає ліцензуванню, без отримання необхідної ліцензії з огляду на таке.
Так, статтею 1 ГК України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Стаття 3 ГК України визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Одним з видів господарської діяльності є підприємництво.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
В силу ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 128 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства в їх сукупності, можна дійти висновку, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, у тому числі й перевезення пасажирів внутрішнім автомобільним транспортом, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є отримання прибутку та систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
З наданих до суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення матеріалів вбачається, що один пасажир автомобіля - ОСОБА_4 , згідно його письмових пояснень від 20.03.2025 повідомив про оплату ним проїзду в сумі 45 гривень. Однак, інша особа - ОСОБА_2 заперечила факт оплати проїзду як в письмових поясненнях, долучених до протоколу, так і під час допиту в якості свідка. Факт нездійснення оплати підтвердив і свідок ОСОБА_3 .
З наведеного не вбачається систематичного характеру дій щодо оплатного перевезення пасажирів з боку водія ОСОБА_1 .
Таким чином, у наданих матеріалах про адміністративне правопорушення відсутні докази про систематичну діяльність ОСОБА_1 , що, відповідно, не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. З огляду на вказане висновок поліцейського про те, що такий вид діяльності є господарським та потребує отримання ліцензії є необґрунтованим.
Відтак суддя за встановлених у судовому засіданні усіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності дійшов висновку, що направлені до Стрийського міськрайонного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.
У свою чергу, наявність сумнів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71) та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 в справі № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Ю. Писарев