Справа № 638/6359/25
Провадження № 3/638/2391/25
Іменем України
12 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова в особі судді Тимченка А.М. розглянувши в Шевченківського районного суду у м.Харкова справу про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, тимчасово не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 КУпАП,
26.03.2025 о 14 год 56 хв. В м.Ізюм, вул.Суходольська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT н.з. НОМЕР_1 перевозив вантаж (будівельне сміття) і під час руху не проконтролював надійність розташування і кріплення вантажу, в результаті чого з кузова впав шифер на автомобіль DAEWOOн .з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження та задано матеріальних збитків. Чим водій порушив п. 22.2 ПДР України, а саме порушення правил перевезення вантажів, незакріплення ваги. Відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від нього не надходило.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно положень ст.268КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП не відноситься до правопорушення, по якому присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об'єктивно з'ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 124 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, правила відповідно до Закону України"Продорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина водія ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282280 від 26.03.2025, схему ДТП, яка додана до протоколу, кожен з водіїв був ознайомлений зі схемою, про що підписався, написав про свою згоду зі схемою та не мав ніяких зауважень та доповнень при складанні схеми місця ДТП. Розташування транспортних засобів, які відображені у схемі ДТП, локалізація пошкоджень на них, узгоджуються з висновками суду про порушення п. 22.2 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 та вказує на механізм дорожньо-транспортної пригоди, що сталася.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, а саме: порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 33 КУпАП приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності, дані про негативну характеристику порушника відсутні.
Суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових порушень накласти на правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 283, 284 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605(шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова.
Суддя А.М.Тимченко