Справа № 638/23318/24
Провадження № 2/638/2317/25
(З А О Ч Н Е)
07 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С., розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
ОСОБА_1 (далі - Позивачка, ОСОБА_1 ), представник - адвокат Прокоп'єв К.Є., звернулася із позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач, ОСОБА_2 ) про поділ спільного майна, у якому просить визнати за нею: право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 83.5 кв.м., житловою площею 41.5 кв.м; право особистої приватної власності на 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; право особистої приватної власності на автомобіль MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: 15140,00 грн судового збору, 30000,00 грн - надання правової допомоги. В якості правових підстав звернення зазначає норми статтей 3, 60, 71, 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та норми статтей 26, 364, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В обґрунтування позову вказала, що з листопада 2014 року по березень 2022 року Позивачка та Відповідач проживали однією сім'єю, не перебувають у шлюбі між собою та в будь-якому іншому шлюбі. За період спільного проживання без реєстрації шлюбу сторони за спільні кошти придбали наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 83.5 кв.м., житловою площею 41.5 кв.м., автомобіль TAYOTA CAMRY, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_2 та автомобіль MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 (як Новим Покупцем) було укладено додатковий договір №1 від 12.11.2021р. до Попереднього договору №8/РР від 06.05.2021 про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , за яким Покупцем ( ОСОБА_2 ) було сплачено гарантійний платіж у повному обсязі у розмірі 689 250 грн.
Ухвалою від 10.12.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 13.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 08.04.2025 справу повернуто на стадію підготовчого провадження.
Ухвалою від 28.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 07.05.2025.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, представником Позивачки ОСОБА_3 було подано заяву, у якій він просить проводити розгляд справи без участі Позивачки та її представника, Позивачка позов підтримує в повному обсязі та просить його задовільнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав. 12.12.2024 подав до суду заяву, в якій вказав, що позов ОСОБА_1 не підтримує, вважає незаконним та необґрунтованим, таким що не відповідає обставинам справи. Вказана квартира АДРЕСА_4 є його особистою власністю, придбана за його власні кошти. В зареєстрованому шлюбі вони не були. Просив слухати справу за його відсутності, позов не підтримує, в позовних вимогах просить відмовити.
07.05.2025 суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши Учасників справи, допитавши свідків, встановив, що з листопада 2014 року по березень 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 .
Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.06.2024р. однокімнатна квартира, житловою площею 51,9 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 4190, виданий 25.12.2013, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_4 , Сторони зазначені батьками у відповідному свідоцтві про народження дитини НОМЕР_5 від 23.09.2015.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився другий син - ОСОБА_5 , Сторони зазначені батьками у відповідному свідоцтві про народження дитини НОМЕР_6 .
Допитана в судовому засіданні у якості свідка Позивачка повідомила, що з листопада 2014 року по березень 2022 року вона та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в належній ОСОБА_2 на праві власності квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , мають двох спільних дітей, були пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки у тому числі щодо дітей. З врахуванням того, що ОСОБА_2 почав зловживати алкогольними напоями, вона вимушена була переїхати з дітьми проживати окремо. На даний час орендує квартиру. ОСОБА_2 обіцяв вирішити питання розподілу майна в добровільному порядку, але наразі це питання Сторонами не врегульовано.
Допита в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже досить тривалий час, багато разів була у них вдома, підтвердила той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут, проживали в одній квартирі, мають спільних дітей.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 підтвердив той факт, що з листопада 2014 року по березень 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мають спільних дітей, були пов'язані спільним побутом, разом купували та продавала рухоме та нерухоме майно.
Відповідно до листа Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції №12823/14183-10-25/15.6 від 16.04.2025 за результатами перевірки відділами державної реєстрації актів цивільного стану громадян по Донецькій, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях, актових записів про шлюб відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виявлено. Перевірка наявності актових записів про шлюб проведено з 01.11.2014 по 31.12.2024 по первинним та поновленим актовим записам цивільного стану.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц зроблено висновок, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Разом з тим у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.
Згідно з частинами першою та другою статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числів судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №757/19682/18-ц.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Отже, законодавством передбачено рівнозначну презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна та майна, придбаного жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, до спільної сумісної власності. Це означає, що якщо майно придбано подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком в період проживання однією сім'єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 646/6271/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15- ц зазначено, що: «Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України). СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю».
На підставі досліджених письмових доказів та показів свідків встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з листопада 2014 року по березень 2022 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мають спільних дітей, були пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, зокрема щодо дітей та майна, яке було придбано за час спільного проживання.Так, Сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 83.5 кв.м., житловою площею 41.5 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 23.07.2019, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.07.2019, інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.06.2024; автомобіль TAYOTA CAMRY, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 30.06.2024; автомобіль MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. З урахуванням зазначеного, враховуючи, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю сторін, тобто їх частки у зазначеному майні є рівними, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 83.5 кв.м., житловою площею 41.5 кв.м.
Щодо поділу неподільних речей, а саме автомобілів суд керується таким.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини друга статті 71 СК України).
В силу положень статтей 21, 24, 41 Конституції України та статтей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники, при здійсненні зазначених правомочностей, мають рівні права.
Відповідно до частин першої та другої 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Отже, автомобілі: TAYOTA CAMRY, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 та MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , які були придбанні під час спільного проживання Сторонами однією сім'єю без реєстрації шлюбу є неподільними речами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи, що ОСОБА_1 просить залишити у власності кожної зі Сторін той автомобіль, яким та користується, а саме автомобіль TAYOTA CAMRY, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 залишити за ОСОБА_2 , а автомобіль MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 - за ОСОБА_1 без стягнення компенсації різниці вартості автомобілів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної на автомобіль MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 .
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , суд керується таким.
12.11.2021 ОСОБА_2 (як Новим Покупцем) було укладено додатковий договір №1 до Попереднього договору №8/РР від 06.05.2021р. про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідно до пункту 2.1. Попереднього договору №8/PP про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.05.2021, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТРОЙ+» (Продавець) та ОСОБА_8 (Покупець), в порядку та на умовах, визначених цим Попереднім договором Сторони зобов'язуються у майбутньому укласти і нотаріально посвідчити окремий договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі за текстом - «Основний договір»), у відповідності до умов якого - Продавець буде зобов'язаний передати у власність Покупця Нерухоме майно, характеристика якого визначена у Специфікації нерухомого майна (Додаток №1 до Попереднього договору ) та Планувальному плані нерухомого майна (Додаток №2 до Попереднього договору ), а Покупець буде зобов'язаний прийняти у свою власність Нерухоме майно та сплатити Продавцю його договірну вартість, вказану у пункті 2.1.1. Попереднього договору. Згідно з пунктом 2.1.3. Попереднього договору №8/PP передача Нерухомого майна за Основним договором здійснюється в день укладання Основного договору шляхом підписання Сторонами та скріплення печаткою Продавця Акту приймання - передачі Нерухомого майна. Відповідно до умов вказаного попереднього договору майновими правами на об'єкт нерухомості володіє ТОВ «ЄВРОСТРОЙ+», а сторони лише погодили укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в строк та на умовах, визначених цим договором. Згідно з пунктом 1 зазначеного додаткового договору №1 від 12.11.2021р. Сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до Попереднього договору в частині заміни сторони Покупця за Попереднім договором на Нового Покупця ( ОСОБА_2 ). Згідно з пунктом 2 вказаного додаткового договору у відповідності з цим додатковим Договором Покупець передає свої права і обов'язки за Попереднім Договором, у тому числі зобов'язання щодо укладення у майбутньому окремого договору купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_6 (секція 1) Новому Покупцю, а Новий Покупець приймає на себе всі права і обов'язки Покупця за Попереднім договором, у тому числі зобов'язання щодо укладення у майбутньому окремого договору купівлі-продажу квартири.
Згідно з пунктом 4 Додаткового договору, Продавець підписанням цього Додаткового договору підтверджує, що станом на момент укладення цього Додаткового договору Покупцем сплачено гарантійний платіж у повному обсязі у розмірі 689 250 грн. у строк, встановлений у пункті 3.2.1 Попереднього договору (у строк до 07.05.2021). Згідно з пунктом 2.4. Попереднього договору запланований строк завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію до 01.10.2024.
Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмета договору, який можуть зобов'язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо. Сутність попереднього договору полягає у виконанні таких функцій: спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов'язку; фіксація умов основного договору. Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов'язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.
Одним із завдань попереднього договору є те, що він повинен забезпечити відносини між сторонами до укладення основного договору, гарантувати реальну можливість через певний час набути відповідні права на тих самих умовах, які існували в момент укладення попереднього договору, навіть у тому разі, коли одна із сторін втратить інтерес до цих правовідносин.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16, а також постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Водночас частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Доказів завершення будівництва та введення будинку по АДРЕСА_7 в експлуатацію, а також укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу вказаної квартири станом на момент розгляду справи на надано та в матеріалах справи не міститься.
Оскільки відповідно до умов попереднього договору покупець набуває право власності на вказану квартиру після укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації права власності, суд приходить до висновку, що саме по собі укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири не породжує переходу до ОСОБА_2 майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , а тому підстав для визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , немає.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23).
З урахуванням того, що ОСОБА_2 , як Покупцем, в період спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, сплачено гарантійний платіж у повному обсязі у розмірі 689250,00 грн, доказів того, що такий було здійснено власним коштом Відповідача або доказів іншого не надано та не міститься у матеріалах справи, Позивачка в порядку поділу спільного майна має право на стягнення з Відповідача компенсації у розмірі 50% гарантійного платежу за вищевказаним попереднім договором. Таким чином, захист цивільного права ОСОБА_1 при поділі спільного майна слід здійснити шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 50% гарантійного платежу за Додатковим договором до Попереднього договору №8/PP про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А.О., та зареєстровано в реєстрі за №821, що становить 344625,00 грн.
Відповідно до частини першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судові витрати, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку із чим 15140,00 грн підтверджених витрат зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, статтею 364 ЦК України, статтями 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд
У позові відмовити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 83.5 кв.м., житловою площею 41.5 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) право особистої приватної на автомобіль MAZDA 6, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) 50% гарантійного платежу за Попереднім договором №8/PP про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.05.2021р., додаткова угода №1 від 12.11.2021р. до попереднього договору №8/PP про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.05.2021, у розмірі 344625,00 (триста сорок чотири тисячі шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140,00 грн.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана Відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 );
Представник Позивача: адвокат Прокоп'єв Костянтин Євгенович (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_9 )
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 )
Повний текст рішення складено 13.05.2025.
Суддя О.В. Малахова