Справа № 454/1211/25
12 травня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання права на земельну частку (пай),
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що згідно наказу №502 від 08.09.1989р. Сокальського відділу освіти вона із дати винесення наказу працює на посаді вчителя Стенятинської ЗШ І-ІІІ ступенів, що знаходиться в с. Стенятин, Шептицького (Сокальського) району Львівської області та відповідно як працівник соціальної сфери мала право на земельну частку (пай) на території Стенятинської сільської ради. Зазначає, що з невідомих причин вона не була включено в списки осіб, які мали право на земельну частку (пай) на території Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області. Роздержавлення і паювання земель Селянської спілки «Стенятинська» відбулося в період з 1993 року по 1997 рік, тобто в час праці позивачки в галузі освіти в с. Стенятин, відтак, як працівник соціальної сфери який працював на території Стенятинської сільської ради позивачка мала право на отримання земельної частки (паю). Звертаючись до Сокальської міської ради Львівської області з питанням щодо включення в списики осіб, які мають право на земельну частку (пай) на території Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області, позивачці роз'яснено про неможливість включення у дані списки, оскільки такі вже були затверджені Стенятинською сільською радою. Натомість в Відділі у Шептицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомили про те, що належне позивачці право на земельну частку (пай) може бути встановлено виключно у судовому порядку та відповідно рекомендували звернутися до суду за захистом порушених прав. Підставність вимог позивачки підтверджується зокрема проектом роздержавлення Селянської спілки «Стенятинська» із наявними у ньому списками громадян, які включені у списки громадян, що включені в рахунок середньої земельної частки по Стенятинській сільській раді, зокрема списками працівників соціальної сфери. Згідно довідки Сокальської міської ради Львівської області від 20.03.2025р., розмір середньої земельної частки (паю) по Стенятинській сільській раді Сокальського району становив 1,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Село Стенятин розміщене на території Сокальської міської ради Львівської області (територія колишньої Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області). Сокальська міська рада Львівської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися. У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. Відтак, як працівник соціальної сфери, що працювала в галузі освіти на час роздержавлення Селянської спілки «Стенятиснька», позивачка має право на отримання земельної частки на території Стенятинської сільської ради, а в даний час Сокальської ОТГ. Просить визнати за нею право на середню земельну частку (пай), що знаходиться на території Сокальської міської ради Львівської області (територія колишньої Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області) площею 1,76 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж земельної ділянки в натурі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, подала заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.
Представник відповідача Сокальської міської ради Львівської області в судове засідання не прибув, надав суду заяву у якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд справи.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази в справі суд приходить до наступного висновку.
Стаття 6 ЗК України в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, визначала право приватної власності громадян на землю і підстави набуття такого права.
Судом встановлено, що 13.03.1992 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», а 07.07.1992 року постанову «Про державну програму приватизації майна державних підприємств». Зазначеними документами постановлено наступне: до 15 травня 199 року визначити перелік сільськогосподарських підприємств та організацій, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність у 1992 році. Перелік господарств, землі яких передбачається передавати у власність у наступні роки, визначати не пізніш як за один місяць до початку наступного року; місцевим Радам народних депутатів забезпечити передачу землі громадянам України в порядку і розмірах, встановлених статтями 52, 56, 57, 67 Земельного кодексу України, починаючи з 15 травня 1992 року; встановити, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, провадяться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів; Кабінету Міністрів України до 15 травня 1992 року розробити і затвердити рекомендації по складанню цих проектів.
Крім того, комісією Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села 15.05.1992р. розроблені Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, що затверджені Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України.
Згідно п. 2.3 даних рекомендацій, з метою обчислення розміру середньої земельної частки сільською, селищною, міською радами народних депутатів складаються та затверджуються списки:
- осіб, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості;
- осіб, зайнятих у соціальній сфері села, до яких належать працівники освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонерів з числа цих осіб, що проживають у цій місцевості.
На реалізацію права громадян на землю Львівською обласною радою була прийнята ухвала №277 від 01.02.1993 року, якою затверджена Програма приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області, а 08.12.1993 року ухвалою №351 Львівська обласна рада затвердила положення і статути до згаданої Програми приватизації.
Зокрема, на виконання постанов Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13.03.1992р. та постанови «Про державну програму приватизації майна державних підприємств» від 07.07.1992р., Львівська обласна рада прийняла Ухвалу №277 від 01.02.1993р., якою затвердила Програму приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області. Даною програмою зобов'язано сільські, селищні міські і районні ради скласти список об'єктів агропромислового комплексу, майна і земля яких підлягає приватизації, завершити складання списків громадян, які мають право на одержання у власність земельної ділянки у межах середньої земельної частки та створити комісії з питань приватизації; встановлено що дана програмам є обов'язковою до виконання місцевими органами влади і управління, власниками майна і землі та землекористувачами незалежно від форм власності та відомчої належності.
Відповідно до розділу 6 Програми приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області, приватизація майна радгоспів та держгоспів, в тому числі створених на базі колишніх колгоспів, здійснюється шляхом реорганізації їх у колективні сільськогосподарські підприємства, за бажанням трудового колективу і рішення власника чи уповноваженого органу, та безоплатної передачі майна цих підприємств їх працівниками з наступним його паюванням між ними.
Розділ 7 даної Програми передбачає послідовність її реалізації, в тому числі складення проектів роздержавлення і приватизації, порядок затвердження сільською, селищною, міською радами народних депутатів відповідних списків осіб, які мають право на земельну частку.
Так, п.7.6 Програми передбачає, що сільською, селищною, міською радами народних депутатів складаються та затверджуються списки:
- осіб, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві та проживають у сільській місцевості і мають право на майновий пай і середню земельну частку;
- осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі (працівники освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів), а також пенсіонерів з числа цих осіб, що проживають у даній місцевості, які мають право на земельну частку.
Ухвалою XIV сесії Львівської обласної ради №351 від 08.12.1993р. затверджено Положення про паювання і приватизацію землі в агропромисловому комплексі Львівської області. Пунктом 3 згаданого Положення регламентований порядок проведення роздержавлення і приватизації землі. Початком роботи з приватизації є розробка самого проекту, який передбачає створення приватизаційної комісії, складання списків осіб, які мають право на безоплатне отримання земельного паю. Пунктом 3.2 Положення про паювання і приватизацію землі в агропромисловому комплексі Львівської області було передбачено підстави для складання списку осіб, які мають право на землю.
До цих списків згідно п.3.2 Положення заносяться:
- особи, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонери, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості;
- особи, зайняті у соціальній сфері на селі (працівники освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів), пенсіонери з числа цих осіб, що проживають у даній місцевості.
Таким чином, зазначеними вище актами передбачено, що особи, які працювали в соціальній сфері на селі, належали до осіб, що мають право на земельну частку (пай).
В матеріалах даної цивільної справи містяться матеріали проекту роздержавлення земель Селянської спілки «Стенятинська», що в с. Стенятин Сокальського району, з якого вбачається, що роздержавлення і приватизація земель даної селянської спілки відбувалась в період з 1993р. по 1997р.
Як вбачається з проекту роздержавлення і приватизації земель СС «Стенятинська» Сокальського району Львівської області, особи, зайняті у соціальній сфері села, в тому числі працівники освіти - вчителі були включені до списку осіб, які мають право на середню земельну частку.
Дослідженою трудовою книжкою на ім'я ОСОБА_1 , встановлено, що відповідно до наказу №502 від 08.09.1989р. Сокальського відділу освіти позивачка із дати винесення наказу працює на посаді вчителя Стенятинської ЗШ І-ІІІ ступенів, що знаходиться в с. Стенятин, Шептицького (Сокальського) району Львівської області.
Згідно довідки Стенятинської ЗШ І-ІІІ ступенів №3 від 16.12.2019р., ОСОБА_1 працює у даному навчальному закладі згідно наказу по Сокальському відділі освіти №502 від 08.09.1989р.
Відповідно до довідки Сокальської міської ради №11 від 20.03.2025р., ОСОБА_1 дійсно на час роздержавлення і паювання земель СС «Стенятинське», що відбулося в період з 1993р. по 1997р., працювала вчителем Стенятинської середньої школи та мала право на отримання земельної частки (паю) із земель, що знаходяться на території Стенятинської сільської ради (в даний час Сокальська ОТГ», однак не була включена у списки осіб, які мають право на середню земельну частку із осіб, що зайняті у соціальній сфері на селі.
Розмір середньої земельної частки (паю) по Стенятинській сільській раді Сокальського району становив 1,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. У такому випадку рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) буде документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).
Пунктом сьомим Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720\95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" передбачено, що при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку, не може позбавити її права на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08,1995року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям» має бути надана із земель запасу. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі тощо.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підсумовуючи вищенаведене, керуючись принципом верховенства права, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що в період роздержавлення і приватизації земель на території Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області (правонаступником якого є Сокальська міська рада Львівської області), позивачка ОСОБА_1 була працівником освіти в межах Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області, відтак вважалась особою, зайнятою у соціальній сфері села, однак при паюванні земель не була включена у список осіб на отримання земельної частки (паю), суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є підставними та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на середню земельну частку (пай), що знаходиться на території Сокальської міської ради Львівської області (територія колишньої Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області) площею 1,76 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж земельної ділянки в натурі.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, місце знаходження - м. Сокаль, вул. Шептицького, 44, Львівської області.
Головуючий: Т. В. Струс