Справа № 347/2181/24
Провадження № 2/347/83/25
07 травня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :
Головуючої - судді : Крилюк М.І.,
Секретаря : Лазорик Л.В.
З участю представника позивача - адвоката: Заводовської М.Л.
представника відповідачки - адвоката Денега Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб без самостійних вимог: служби у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської області, органу опіки і піклування (служби у справах дітей) виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третіх осіб без самостійних вимог: служби у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської області, органу опіки і піклування (служби у справах дітей) виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 жовтня 2020 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано згідно рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області. В шлюбі із відповідачкою народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживав із матір'ю в м. Чортків. Проте Відповідач постійно чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною. Позивач завжди оплачував аліменти та намагався бачити сина. У травні 2021 році ОСОБА_4 не повідомивши його, як батька дитини, переїхала по місцю проживання своєї матері в село Іспас, Вижницького району, Чернівецької області. Позивач залишила сина із бабусею, яка має шкідливі звички, та виїхала в Барселону. Щоб побачити дитину та забрати назад додому у місто Чортків, батько залучався підтримкою Служби у справах дітей Вижницької міської ради та місцевої поліції.
У серпні 2021 року знову був конфлікт щодо перешкод спілкування з дитиною, у січні 2022 року він забирав дитину, який в той час був хворим та занедбаним.
В березні 2024 року, ОСОБА_2 залишила сина ОСОБА_5 на свого батька, людину у віці та зі шкідливими звичками. В результаті позивачу вдається перевести дитину до себе на постійне місце проживання у іншу країну - Іспанію. Станом на сьогоднішній день, син ОСОБА_3 , проживає в Іспанії з батьком та бабусею (матір'ю позивача). Позивач забезпечений житлом. Батько із сином станом на сьогоднішній день вже прописані разом за адресою: АДРЕСА_1 . Також подано документи на тимчасовий захист для переміщених осіб, що дає дитині додаткові гарантії та захист зі сторони держави . В Україні батько з сином також прописані по одній адресі у будинку матері: АДРЕСА_2 .
За місцем проживання батька створені усі умови для повноцінного проживання дитини та його розвитку та виховання.
Звертаючись до суду із даною позовною заявою про визначення місця проживання малолітнього сина з його батьком, основною метою є забезпечення дитині достатнього рівня соціального захисту, надання медичної допомоги (планове хірургічне втручання), подорожі з дитиною по світу, в тому числі і безперешкодне повернення на Україну.
В інтересах дитини просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач в справі, ОСОБА_1 , що брав участь в розгляді справи, в режимі відео конференції, вимоги позову підтримав з підстав викладених в позовній заяві яку просив задоволити в повному обсязі.
Представник позивача адвокат Заводовська М.Л. , що брала участь в розгляді справи в режимі відео конференції вимоги позову підтримала просила суд взяти до уваги обґрунтування викладені стороною позивача які підтверджуються належними письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи, врахувати думку малолітньої дитини, зокрема його бажання проживати разом із батьком де він забезпечений всім необхідним та прийняти рішення про задоволення позову.
Представником відповідачки, адвокатом Денега Д.М. подано відзив на позовну заяву за вимогами якого просить в позові ОСОБА_6 відмовити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що після розірвання шлюбу між нею та позивачем, рішенням Чортківського районного суду було вирішено їх сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матір'ю, тобто з нею. Вона із сином проживали по АДРЕСА_3 , де дитині були забезпечені усі умови для проживання та нормального розвитку. 26.06.2024 року, мама позивача - ОСОБА_7 , на прохання позивача та за його дорученням, забрала з дому її сина ОСОБА_5 та користуючись дією правового режиму воєнного стану, вивезла його за кордон до батька. Пізніше їй було повідомлено, що дитина буде знаходитися разом з батьком тільки на період літніх канікул, що не буде переривати його навчальний процес в Україні, на що вона надала згоду. Однак згодом стало відомо, що позивач не збирається повертати їй дитину а її намагання повернути дитину були марними, окрім того вона не мала змоги самостійно спілкуватись із сином. Просить в позові відмовити.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування (служби у справах дітей) виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області Андрусяк В.В. в судовому засіданні пояснив про неможливість надання висновку в цій справі, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 оскільки, малолітнього на час складання висновку не було виявлено за місце його проживання. Умови проживання дитини за місцем проживання матері належні. Вважає, що рішенням суду в справі про розірвання шлюбу судом було визначено місце проживання малолітньої дитини з матір'ю, підстав для визначення місця проживання дитини з батьком не вбачає.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської області в судове засідання не з'явився.
Суд, вислухавши сторін та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що сторони в справі перебували в зареєстрованому шлюбі.
Із долученої до матеріалів копії рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2020 року (а.с.45) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Дитину, сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішено залишити на проживання з матір'ю.
Долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження (а.с.42) стверджено, що сторони в справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу їх із відповідачкою син проживав із матір'ю в м. Чортків Тернопільської області, проте відповідачка постійно чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.
У травні 2021 році ОСОБА_4 переїхала по місцю проживання своєї матері в село Іспас, Вижницького району, Чернівецької області, де залишила сина із бабусею а сама виїхала за кордон - в Барселону.
Встановлено, що в березні 2024 року, відповідачка залишила малолітнього сина ОСОБА_5 на свого батька який являється пенсійного віку. В результаті мати позивача за дорученням останнього та зі згоди відповідачки перевезла дитину на постійне місце проживання у іншу країну - Іспанію. Станом на сьогоднішній день, син ОСОБА_3 , проживає в Іспанії з батьком та бабусею (матір'ю позивача).
Із долучених до матеріалів справи довідок - індивідуальної виписки з реєстру мешканців (а.с.27, 29) виданих міською радою Мурсії вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 - тий поверх, квартира D.
Відповідно до безстрокового трудового договору а.с.30-33 підтверджено, що ОСОБА_1 працює в Іспанії, муніципалітет Альмораді, вид економічної діяльності - будівництво.
Із долученої до матеріалів справи характеристики (а.с.41) виданої ТОВ «Теплан конструксьон і реабілітасьон» ОСОБА_6 за місцем роботи характеризується позитивно.
Долученим позивачем DVD диском із фотознімками дитини підтверджено, що син сторін ОСОБА_3 фактично проживає із позивачем, батьком ОСОБА_6 , спільно проводять дозвілля та займаються домашніми справами.
Довідкою про зарахування а.с.72 підтверджено, що ОСОБА_3 зарахований до приватного центру дошкільної початкової та середньої освіти «ЕРМА» - 4 клас , де навчається по даний час.
Долученими до матеріалів справи письмовими доказами (а.с.100, 102) підтверджено , що позивач займався лікуванням сина та піклується про стан його здоров'я.
Позивач в справі, ОСОБА_6 також забезпечений житловим приміщенням в Україні, що підтверджується копією будинкової книги (а.с.47-49).
В Україні батько з сином також прописані по одній адресі у будинку матері: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що на даний час за місцем фактичного проживання позивача в справі-батька ОСОБА_8 та малолітнього ОСОБА_3 створені усі необхідні умови для повноцінного проживання дитини, його розвитку та виховання.
Долученим до матеріалів справи висновком психолога (а.с.36-38) підтверджено, що за поточних умов, зважаючи на комфортність психосоціальних обставин, у який перебуває ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його збереження його психічного та ментального здоров'я та забезпечення права на свободу вибору форм та способів міжособистісної взаємодії з іншими людьми не рекомендовано на даний час порушувати звичний темпоритм життя дитини та нав'язувати примусове спілкування будь з ким, у тому числі й з біологічною матір'ю. Адже дитина хоче проживати виключно з батьком.
В судовому засіданні, в режимі відео конференції, заслухано пояснення та думку дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 надані в присутності обидвох батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який запевнив, що бажає проживати разом із батьком, в Іспанії, де йому створено усі необхідні умови для проживання та розвитку. Там йому подобається проживати та навчатись, він відвідує школу, виконує в повному обсязі навчальну програму, а також батько постійно піклується про стан його здоров'я та вони відвідують лікарів. Окрім того він постійно із батьком проводить дозвілля, подорожує. Окрім його батька, ним в Іспанії піклується і його бабуся, яка постійно готує їм їжу та хресна, сестра батька. Не заперечує можливості спілкування із матір'ю в телефонному режимі однак на даний час бажання повертатись проживати до матері не має, хоче залишитись проживати разом із батьком.
Відповідачкою в заперечення позовних вимог ОСОБА_8 подано до суду психологічну характеристику психоемоційного стану видану Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» (а.с.3-6 т.2) якою визначено, що актуальний психоемоційний стан та поведінка матері не визначають її як небезпечного дорослого для сина.
Також відповідачкою до матеріалів справи долучено характеристику Тюдівського ліцею Кутської селищної ради щодо учня 4-го класу ОСОБА_9 (а.с55 т.2) із якої вбачається, що ОСОБА_5 навчався у ліцеї з першого класу , зарекомендував себе як старанний, працелюбний та уважний учень. Має навчальні досягнення високого рівня.
Разом із тим надані стороною відповідача письмові докази не спростовують заявлених вимог позивача в справі .
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що із сім'єю позивача в справі добре знайома. Ствердила, що ОСОБА_6 протягом 2023 року привозив свого сина ОСОБА_5 в м.Чортків, де займався лікуванням дитини. Син позивача часто жалівся на болі в животі та був замкнутим. Літом 2024 року вона бачила ОСОБА_5 , який став зовсім іншим, був контактним та радісним, охоче спілкувався та розповідав про навчання в школі в Іспанії, а також як проводить із батьком дозвілля.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона доводиться рідною сестрою позивача в цій справі, та хресною матір'ю ОСОБА_5 . На даний час вона проживає із братом та їх матір'ю в Іспанії. Їй добре відомо, що після розірвання шлюбу відповідачка постійно чинила перешкоди в спілкування батька з дитиною. Минулого року вона приїхала додому, навідувала ОСОБА_5 , який перебував в діда та стан його був вкрай занедбаним. На той час позивачка залишила дитину із своїм батьком а сама поїхала за кордон. Однак Батько позивачки, дід ОСОБА_5 , фактично ним не займався, оскільки до нього постійно приходили товариші із якими він вживав алкогольні напої. По приїзду вона виявила в дитини брудний одяг, він був хворим та чула від дитини запах спиртного, а дід на той час був взагалі вдома відсутнім та повернувся пізно ввечері. ОСОБА_5 сам просив щоб вона його забрала від діда. Згодом брат надав їх матері доручення , яка зі згоди матері привезла дитину в Іспанію. На даний час дитина активна, здорова, охоче виконує шкільну програму та навчається, бажає проживати в Іспанії з своїм батьком, де забезпечений всім необхідним. Брат не перешкоджає відповідачці в спілкування із сином. Однак остання сама влаштовує крики, сварки, намагалась викрасти дитину з приводу чого вони були змушені звертатись до поліції, а ОСОБА_5 злякавшись тепер сам не бажає спілкуватись із матір'ю, так як переживає, що його заберуть примусово до матері, чого він не хоче.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він доводиться батьком відповідачки та відповідно дідом ОСОБА_5 . Так в лютому місяці 2024 року дочка поїхала на роботу за кордон а малолітнього сина ОСОБА_9 залишила разом із ним. Він в свою чергу піклувався про малого, готував йому їжу . Не заперечив, що бували випадки, що до нього навідувались товариші із якими він міг випити вина, однак це не було постійним явищем, також не заперечив, що дитина хворіла простудними захворюваннями, до лікарів він не звертався. Через три місяці приїхала мати позивача в справі, бабуся дитини, яка із відома та дозволу матері ОСОБА_2 , забрала малого в Тернопіль. А через деякий час мати позивача вивезла ОСОБА_5 за кордон і з того часу він там проживає. На даний час він не має змоги спілкуватись із внуком.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин другої, третьої статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах».
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращими інтересами дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 який висловив своє думку та бажання проживати саме із батьком.
За змістом статті 19 СК України вбачається, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з внутрішнього переконання, яке ґрунтується на внутрішній оцінці всіх обставин справи в їх сукупності, повідомлень про неможливість надання висновку в цій справі, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 оскільки, малолітнього на час складання висновків не було виявлено за місце його проживання, що підтверджується повідомленням начальника головного управління національної соціальної сервісної служби у Тернопільській області (а.с. 158-160 т.1) а також повідомлення начальника служби у справах дітей Кутської селищної ради Косівського району від 27.01.2025 р (10-11 т.2) суд враховуючи наведені позивачем доводи та враховуючи також і думку самої дитини вважає за доцільне в інтересах дитини на даний час визначити його місце проживання разом із батьком, позивачем в цій справі.
При цьому суд зазначає, що визначення місця проживання дитини із батьком не впливатиме на взаємовідносини сина з матір'ю , оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов'язків.
Мати дитини, ОСОБА_2 , яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку сина, має безперешкодне право та обов'язок піклуватися про здоров'я сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стан його розвитку, незалежно від того з ким він буде проживати.
На підставі наведеного, ст. ст. 141, 160, 161 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України , суд , -
Позов задоволити .
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за місцем реєстрації в АДРЕСА_4 з можливістю безперешкодного спілкування дитини із матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя: М.І. Крилюк