Єдиний унікальний номер 317/15/25
Номер провадження 2/317/475/2025
30 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Громової І.Б.,
при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 34879. Цим договором ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало відповідачу кредит на суму 1500,00 грн. строком на 30 днів та узгоджено процентну ставку. В цей же день відповідачу надані кредитні кошти.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та позивачем ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, яким право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 34879 від 03.06.2021 передано позивачу.
Станом на момент укладення договору факторингу відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9375,00 грн., з яких: 1500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7875,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договором в сумі 9375,00 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до довідки Біленьківської сільської ради запорізького району запорізької області № 0163/08-27 від 17.01.2025, наданої на запит суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 28.07.2020 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
29.01.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти винесення заочного рішення не надходило.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відзиву на позов не подав.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021, ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 1500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 02.07.2021. Вказаний договір підписано в електронній формі за допомогою електронного підпису «АV8513» з одноразовим ідентифікатором «KL8513».
Згідно з п. 1.3. умов Договору про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021. за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану ставку за договором.
Відповідно до анкетних даних позичальника, вказаних у Договорі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , має рахунок позичальника № НОМЕР_2 .
Факт перерахування 03.06.2021 кредитних коштів у сумі 1500,00 грн. відповідачу ОСОБА_2 на рахунок (номер платіжної картки) № НОМЕР_2 підтверджується інформаційною довідкою № 4293/05 від 21.05.2024.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників за кредитними договорами відповідно до Реєстру боржників (додаток № 1 до Договору).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників позивач набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021, а саме: залишок по тілу кредиту 1500,00 грн. та залишок по відсоткам 7875,00 грн. Загальна сума заборгованості 9375,00 грн.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно наданої позивачем Виписки з особового рахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором № 34879 станом на 25.06.2024 складає 9375,00 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1500,00 грн., прострочена заборгованість за процентами 7875,00 грн.
Відомостей про повне чи часткове виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 1500,00 грн. за Договором про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021.
Окрім суми основного боргу позивачем за договором про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021 заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 7875,00 грн.
Згідно до п. 1.3 Договору про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021, сторони погодились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься за визначеною процентною ставкою у 2,5 % від суми позики на добу. Строк кредитування встановлений п. 1.2 Договору та складає 30 днів (до 02.07.2021).
Додатком № 1 до Договору визначено, що сторонами на строк кредитування узгоджені проценти в розмірі 1125,00 грн., виходячи з узгодженого сторонами періоду користування кредитом 30 днів. Ця сума вираховується виходячи з визначеної договором процентної ставки (2,5 % на добу), строку кредитування (30 днів) та суми позики (1500,00 грн.): 1500,00 грн. х 2,5 %/день х 30 діб = 1125,00 грн.
Така сума процентів обґрунтована умовами договору про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021 та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за цим договором.
Стосовно стягнення процентів в зазначеному розмірі за період після 02.07.2021, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору строк кредитування встановлений до 02.07.2021. Зі спливом цього строку, тобто з 02.07.2021, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу всю його заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі.
Таким чином, абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.
Таким чином, нарахування процентів за Договором про надання фінансового кредиту № 34879 від 03.06.2021 за період після 02.07.2021 є необґрунтованим, оскільки здійснений поза межами строку кредитування.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в межах строку кредитування, що становить 1125,00 грн. та відображено у Додатку № 1 до Договору.
З вказаних обставин, суд приходить до висновку, про те що позов підлягає частковому задоволенню. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2625,00 грн., що складається з 1500,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 1125,00 грн. - заборгованість за процентами.
Ч. 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 683,87 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено судом, у межах розгляду даної цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Пархомчуком С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 10.03.2025, адвокат надав позивачу юридичні послуги на суму 10500,00 грн.
Платіжною інструкцією № 3 6194 від 10.03.2025 підтверджується факт сплати адвокату Пархомчуку С.В. грошових коштів у розмірі 10500,00 грн. в рахунок оплати згідно договору про надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2940,00 грн.
Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 610, 611, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ: 42228158, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 34879 від 03.06.2021 станом на 25.06.2024 в сумі 2625,00 грн. (дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок), що складається з 1500,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 1125,00 грн. - заборгованість за процентами.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму судового збору в розмірі 683,87 грн. (шістсот вісімдесят три гривні 87 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2940,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.04.2025.
Суддя І.Б. Громова