Справа № 308/11136/24
25 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород скаргу ОСОБА_3 поданої в особі захисника ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , прокурорів Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , Офісу генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у кримінальному провадженні №62024140160000106 від 15.04.2024 року, -
22 квітня 2025 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_3 поданої в особі захисника ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , прокурорів Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , Офісу генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у кримінальному провадженні №62024140160000106 від 15.04.2024 року.
Подану скаргу мотивує тим, що 12 квітня 2025 р. стороною захисту подано старшому слідчому ДБР ОСОБА_8 , прокурорам ОСОБА_9 та ОСОБА_7 повторне клопотання №14 в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні № 62024140160000106 від 15.04.2024 р.
Зазначає, що під час складання повідомлення про підозру - прямо порушені норми міжнародного права стосовно строку (строків) давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Вказує, що старший слідчий ДБР ОСОБА_10 та прокурор ОСОБА_11 станом на 20 квітня 2025 року - так і не надали стороні захисту та суду: 1) прошиті та пронумеровані з описом матеріали якими стороною обвинувачення обґрунтовано повідомлення про підозру директору Ужанського НПП ОСОБА_3 станом на 06 лютого 2025 року; 2) всі витяги з ЄРДР по даному кримінальному провадженню №62024140160000106 від 15.04.2024 р. - які є необхідними для встановлення об'єктивної істини в даній справі.
Враховуючи вищезазначене, сторона захисту подала 22 березня 2025 р. старшому слідчому ДБР ОСОБА_12 , процесуальним прокурорам та Офісу генерального прокуратури України клопотання № 4 та повторне клопотання № 7 від 28 березня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Вважає, що у порушення ст. 220 КПК України старший слідчий ДБР ОСОБА_10 , прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допустили протиправну бездіяльність, так як позитивно не вирішили повторне клопотання № 14 сторони захисту.
Враховуючи вищезазначене, сторона захисту просить слідчого суддю Ужгородського міськрайонного суду застосувати:
- Постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 711/3111/19 ;
- Постанову Верховного Суду від 17 лютого 2025 року в справі № 283/1638/23 провадження № 51 - 6262 кмо 23, та винести постанову, якою:
- повторне клопотання № 14 сторони захисту від 12 квітня 2025 р. про закриття кримінального провадження №62024140160000106 від 15.04.2024 року в частині повідомлення про підозру від 06.02.2025 року ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити.
- Ухвалу суду про закриття кримінального провадження просимо надіслати поштовим зв'язком стороні захисту, а також в електронний кабінет захисникові адвокатові ОСОБА_13 .
У призначене судове засідання заявник та його захисник ОСОБА_4 не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути дану скаргу без його участі.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду скарги повідомлялись належним чином.
Прокурор ОСОБА_14 подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути скаргу без його участі. Проти задоволення скарги заперечує, просить закрити провадження по даній скарзі. Зокрема зазначив, що в скарзі ставиться питання про прийняття рішень, які не відносяться до повноважень слідчого судді.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши Скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) серед основних засад кримінального провадження, передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зміст якого розкривається у ст. 24 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тобто, виходячи з положень ст. ст. 22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею факту того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні може бути оскаржено такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Таким чином перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні є вичерпним. Згідно ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді, згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК України.
Так, ст. 220 КПК України визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Виходячи з системного аналізу положень ст. 220 КПК України вбачається, що обов'язок з розгляду клопотань сторони захисту покладено на слідчого, дізнавача та прокурора, слідчий суддя у свою чергу до даного переліку не належить.
Як вбачається з скарги ОСОБА_3 він просить слідчого суддю у порядку ст. 220,303 КПК України застосувати:
- Постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 711/3111/19 ;
- Постанову Верховного Суду від 17 лютого 2025 року в справі №283/1638/23 провадження № 51 - 6262 кмо 23, та винести постанову, якою:
- повторне клопотання № 14 сторони захисту від 12 квітня 2025 р. про закриття кримінального провадження №62024140160000106 від 15.04.2024 року в частині повідомлення про підозру від 06.02.2025 року ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити.
- Ухвалу суду про закриття кримінального провадження просимо надіслати поштовим зв'язком стороні захисту, а також в електронний кабінет захисникові адвокатові ОСОБА_13 .
Слідчим судею встановлено, що постановою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 15.04.2025 року у задоволенні клопотання №14 ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №62024040160000106 в частині повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч.2 ст. 367 КК України відмовлено.
В той же час захисник заявника ставить питання у даній скарзі про те, що у порушення ст. 220 КПК України старший слідчий ДБР ОСОБА_10 , прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допустили протиправну бездіяльність, так як позитивно не вирішили повторне клопотання № 14 сторони захисту.
Водночас безпосередньо постанову прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 15.04.2025 року заявник та його захисник не оскаржують.
Слід зазначити, що незгода з процесуальним рішенням слідчого/прокурора не свідчить про наявність у їх діях бездіяльності в розумінні ст. 220 КПК України.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування віднесено до повноважень слідчого судді та урегульовано главою 26 КПК України, якою чітко встановлені межі розгляду та вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті слідчим суддею за результатами розгляду скарг. Також кримінально-процесуальним законом встановлені певні процедури оскарження, дотримання яких є обов'язковим.
Нормами чинного КПК України не передбачено розгляд слідчим суддею клопотання про закриття провадження, яке було подано прокурору/слідчому, а також прийняття рішення про закриття кримінального провадження на етапі досудового розслідування за наслідками розгляду клопотання.
Відтак вимоги заявника, які містяться у прохальній частині клопотання, не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки розгляд такого клопотання не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України та не регламентовано положеннями чинного КПК України.
Так, ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншої особи, на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Тобто прокурор не зобов'язаний, в обов'язковому порядку, задовольнити клопотання, однак він зобов'язаний розглянути його в порядок і строк визначений ст.ст. 110, 220 КПК України.
Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченого цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження.
Отже, із викладеного слідує, що порушені у скарзі питання не відносяться до повноважень слідчого судді, не входять до переліку дій, бездіяльності та рішень, які підлягають оскарженню слідчому судді та визначених ст.303 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість задоволення скарги ОСОБА_4 , яка полягає у застосуванні:
- Постанови Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 711/3111/19 ;
- Постанови Верховного Суду від 17 лютого 2025 року в справі № 283/1638/23 провадження № 51 - 6262 кмо 23, та винести постанову, якою:
- повторне клопотання № 14 сторони захисту від 12 квітня 2025 р. про закриття кримінального провадження №62024140160000106 від 15.04.2024 року в частині повідомлення про підозру від 06.02.2025 року ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити.
- Ухвалу суду про закриття кримінального провадження просимо надіслати поштовим зв'язком стороні захисту, а також в електронний кабінет захисникові адвокатові ОСОБА_13 .
В підсумку, слід констатувати, що скарга подана на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, що не підлягає оскарженню в порядку ст.303 КПК України.
Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У відповідності до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора ; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на вищенаведені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 поданої в особі захисника ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , прокурорів Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , Офісу генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у кримінальному провадженні №62024140160000106 від 15.04.2024 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 поданої в особі захисника ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , прокурорів Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , Офісу генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у кримінальному провадженні №62024140160000106 від 15.04.2024 року- відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1