Справа № 302/582/25 Провадження № 3/302/234/25
13 травня 2025 року селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, паспорт серії НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 247195 від 29 квітня 2025 року про те, що ОСОБА_1 не забезпечив належний догляд за своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка катаючись на самокаті 21.04.2025 року близько 15:30 впала із нього, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Міжгірської РЛ. Діяння ОСОБА_1 суб'єктом складання протоколу кваліфіковано як адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав пояснення, що 21.04.2025 він з дружиною відпустили свою малолітню дочку кататися на самокаті, та через деякий час їм зателефонували, що дочка впала із самокату та отримала тілесні ушкодження. На даний час вживає належних заходів для виховання її дитини, та запевнив що не допустить подібного в майбутньому.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано такі матеріали: рапорт чергового інспектора ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 21.04.2025, пояснення ОСОБА_1 від 21.04.2025 року.
З'ясовуючи обставини, які підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП суддя враховує таке.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Диспозиція ст. 184 КУпАП є бланкетною та відсилає до відповідних положень законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Суддя зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 ухилився від батьківських обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , 2013 року народження, що виразилося у необережному катанні малолітньої на самокаті. Водночас матеріалами справи не підтверджуються вчинення дій, які могли б свідчити про невиконання батьком обов'язків з виховання дитини. Фабула інкримінованого правопорушення наведена в протоколі не містить відомостей про те, в якому саме діянні (діях чи бездіяльності) знайшло вираження ухилення батька від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини було вчинено ОСОБА_1 .. Зазначені обставини позбавляють суд можливості установити сам факт події правопорушення. Натомість під час розгляду справи з пояснень ОСОБА_1 було установлено, що останній вживає необхідні заходи для утримання й виховання неповнолітньої ОСОБА_2 ..
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
На підставі наведеного суддя доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події та складу адміністративного правопорушення має наслідком закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
З наведених міркувань та керуючись ст. 7, 9, 184, 283-285 КУпАП, суддя,
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. І. Повідайчик