Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1887/25
08.05.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, завідувач Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на спадкове майно за законом та встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
Позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дидинська Б.М., звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, завідувач Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на спадкове майно за законом та встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивачки, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама - ОСОБА_4 . Після смерті матері позивачки залишилось спадкове майно: земельна ділянка пл. 0,2418 га, кадастровий номер: 2121283001:00:002:0006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності спадкодавиці на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №001565, виданого на підставі рішення II сесії V скликання Новосільської сільської ради від 26.04.2006 року.
Позивачка, як єдиний спадкоємець за законом, після смерті матері спадщину прийняла у відповідності до ст.1268 ЦК України, однак після звернення до Виноградівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом із-за відсутності оригіналу правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Державний акт на земельну ділянку загублений, у зв'язку з чим позивачка позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.
Крім цього у позивачки виникла необхідність встановити факт належності їй правовстановлюючого документа - договору довічного утримання від 15 квітня 2004 року укладеного та посвідченого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори на прізвище ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 854. В одних документах позивачка записана як " ОСОБА_6 ", а в інших - як " ОСОБА_7 " без запису по батькові.
Сторони та третя особа в підготовче засідання не з"явилися.
Представник позивачки ОСОБА_8 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за їхньої з позивачкою відсутності та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Представник відповідача подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Батько позивачки - ОСОБА_3 помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заповіт мати позивачки не залишила.
Після смерті матері позивачки залишилось спадкове майно: земельна ділянка пл. 0.2418 га , кадастровий номер: 2121283001:00:002:0006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності спадкодавиці на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №001565, виданого на підставі рішення II сесії V скликання Новосільської сільської ради від 26.04.2006 року.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері , тому відповідачем у справі є Вилоцька селищна рада.
Спадщину після смерті матері ОСОБА_2 прийняла у відповідності до ст.1268 ЦК України, так як проживала з нею і доглядала за матір"ю до кінця життя , що підтверджується договором довічного утримання від 15.04.2004 року, посвідченим державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. , зареєстрованим в реєєстрі за 854. її матір була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується, довідкою за № 74 від 17.03.2025 року , виданою старостою села. Але фактично вона проживала в АДРЕСА_2 в будинку доньки.
Спадкодавиця ОСОБА_4 померла в ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть, довідкою за № 75 від 17.03.2025 року виданою старостою с.Нове Село та свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 30.03.1995 року , де записано, що ОСОБА_5 є власником будинку на АДРЕСА_2 .
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері, позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Разом з тим, державним нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку та роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду, що стверджується листом - відмовою від 19.03.2025 за № 35/01-16.
Державний акт на земельну ділянку загублений, у зв'язку з чим позивачка позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
У відповідності до вимог ст. 293 ЦПК України, суди розглядають в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення
У відповідності з п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
З матеріалів справи встановлено, що у документах, виданих на ім'я позивачки виявились розбіжності в написанні її імені та по батькові. В одних документах записана як " ОСОБА_6 " , а в інших як " ОСОБА_7 " без запису по батькові.
Правильно писати " ОСОБА_7 ", що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_1 , виданим завідувачем записів актів громадянського стану від 06 лютого 1952 року, повторним свідоцтвом про укладення шлюбу з ОСОБА_11 серії НОМЕР_2 , виданим керівником органу державної реєстрації актів цивільного стану від 20 лютого 2019 року, карткою платника податків та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , виданим органом 3DUI 09 серпня 2010 року, посвідченням про місце проживання в Німеччині.
Щодо відсутності в паспорті позивачки запису по батькові " ОСОБА_12 ", пояснюється тим, що вона є громадянкою Німеччини , а тому при оформленні документів паспорт було видано на ОСОБА_1 за законом цієї держави.
Рішенням Виноградівського районного суду від 16.09.2020 року було встановлено факт належності ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.2000 року, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2123 на ОСОБА_5 . Цю спадщину вона оформляла після смерті батька.
На даний час у позивачки виникла аналогічна проблема при оформленні спадщини - земельної ділянки в АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 .
За життя, 15 квітня 2004 року, ОСОБА_13 по договору довічного утримання передала ОСОБА_5 у приватну власність житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 . Паспорт та всі документи видані на ОСОБА_1 .
Розбіжності в написанні імені та по батькові позивачки впливають на оформлення спадщини - земельної ділянки для обслуговування цього будинку, отже встановлення юридичного факту, який просить позивачка, має для неї юридичне значення.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачкою доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 315, 316, 318-319 ЦПК України, Постановою ПВС України від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами і доповненнями, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222-1225, 1261, 1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_3 , фактично проживаючої на АДРЕСА_2 , договору довічного утримання від 15 квітня 2004 року укладеного та посвідченого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори на прізвище ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 854.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованою в АДРЕСА_3 , фактично проживаючою на АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,2418 га, кадастровий номер: 2121283001:00:002:0006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 001565, виданого на підставі рішення II сесії V скликання Новосільської сільської ради від 28.04.2006 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 13.05.2025.
ГоловуючийТ. Ю. Левко