Справа № 127/14347/25
Провадження 2-о/127/241/25
12 травня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/14347/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення: смерті особи на тимчасово окупованій території України,
09.05.2025 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ ДРАЦС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення: смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в м. Донецьк Донецької області.
Заява мотивована тим, що заявник є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, що засвідчено довідкою про причину смерті № 1118 від 05.02.2025 року та свідоцтвом про смерть, виданим 05.02.2025 року органом окупаційної влади.
Державна реєстрація смерті ОСОБА_2 за Законами України та отримання заявником в органах ДРАЦС України свідоцтва про смерть чоловіка неможлива, оскільки у заявника відсутні документи, які є підставою для державної реєстрації смерті і які відповідають вимогам ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та розд. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.
Встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 згідно чинного законодавства України.
Провадження у справі відкрите 09.05.2025 року.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала, пояснила, що її чоловік - громадянин України ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території в м. Донецьк Донецької області. Вона організувала похорон. Документи про смерть чоловіка, що видані незаконними органами невизнаної ДНР, перешкоджають державній реєстрації смерті та отримання свідоцтва за Законами України, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Представник відділу ДРАЦС в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що заявник - громадянка України ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Старомихайлівка Мар'їнського району Донецької області. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Шлюб між ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 на хуторі Равнополь Волноваського району Донецької області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований 04.09.1996 року в Старомихайлівській селищній раді Мар'їнського району Донецької області, актовий запис № 18.
Згідно довідки про причину смерті (до форми № 106/у № 1118 для поховання), виданої 05.02.2025 року, ОСОБА_2 , 1953 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від набряку головного мозку, ішемічного інсульту. Зазначена довідка видана органом влади на тимчасово окупованій території - лікарем «отдела судебно-медицинской экспертизы трупов государственного бюджетного учреждения ДНР республиканского бюро судебно-медицинской экспертизы ДНР г. Донецк».
Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 на хуторі Равнополь Волноваського району, помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Донецьк, видане органом окупаційної влади - «Донецким городским отделом ЗАГС Донецкого городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», про що 05.02.2025 року складений актовий запис про смерть № 119.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, та чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» регулюються відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, закон визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Частинами 1-3 статті 17 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі:
1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;
2) встановлення у судовому порядку факту смерті;
3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
З 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, що діє станом на день ухвалення судом рішення у цій справі.
З квітня 2014 року місто Донецьк є тимчасово окупованим Російською Федерацією.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidouv. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprusv. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozerv. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprusv. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprusv. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто, є окупованою)» (Mozerv. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів про смерть особи на тимчасово окупованій території, оскільки інша можливість збору доказів смерті особи на тимчасово окупованій території наразі неможлива, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Станом на день розгляду судом даної справи смерть ОСОБА_2 у встановленому Законами України порядку не зареєстрована через відсутність у ОСОБА_1 документів, які є підставою для державної реєстрації його смерті.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час уразі неможливості реєстрації органом державної реєстрації.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до вимог частини 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Оцінюючи надані заявником докази, її пояснення в судовому засіданні, суд вважає необхідним встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 на хуторі Равнополь Волноваського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 на тимчасово окупованій території України в м. Донецьк, Донецької області.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 89, 315, 316, 319 ЦПК України, суд,
заяву задоволити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 на хуторі Равнополь Волноваського району Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 на тимчасово окупованій території України в м. Донецьк, Донецької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення є підставою для державної реєстрації смерті особи.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повне судове рішення складене 12 травня 2025 року.
Суддя: