Справа № 496/4128/24
Провадження № 3/496/246/25
07 травня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу серії ААД № 814301 від 26.05.2024 року, гр. ОСОБА_1 26.05.2024 року о 12:47 годині в с. Усатове, пров 3-й курортний, 3, Одеського району, Одеської області, керував т/з Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме під впливом лікарського засобу (зі слів Медрол), а саме : поведінка, яка не відповідає дійсності, тремтіння пальців рук, не чітка вимова. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законному в медичному закладі відмовився. Дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані, як порушення вимоги п.п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні, призначеному на 29.01.2025 року, з обставинами викладеними у протоколі не погодився, просив закрити справу за відсутності складу адміністративного правопорушення.
У наступні судові засідання ОСОБА_1 не прибув, що стало підставою для відкладення розгляду справи. Проте, просив провести судове зсідання, призначене на 07.05.2025 року в форматі відеоконференції з платформи Zoom.
Судове засідання, призначене на 07.05.2025 року не вдалось провести з участю ОСОБА_1 , оскільки йому було роз'яснено неможливість участі у судовому засіданні з використанням платформи Zoom. Також, попереднього постановою суду від 14.01.2025 року ОСОБА_1 було забезпечено участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів та програмного забезпечення за посиланням на веб-порталі судової влади України https://vkz.court.gov.ua. Постанова була направлена на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та роз'яснено необхідність ознайомитись із Iнструкцiєю користувача Пiдсистеми вiдеоконференцзв'язку ЄCITC, яка розміщена на веб сторінці технічної підтримки користувачів ЄCITC за веб адресою https://wiki.court.gov.ua та зареєструватись в якості користувача підсистеми.
Таким чином, ОСОБА_1 було забезпечено можливість приймати участь в судовому засіданні.
У відповідності ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
За вказаних обставин, суддя, вивчивши матеріали справи, відеозапис обставин складання протоколу, вислухавши особу у попередньому судовому засіданні, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийшов до наступного висновку.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення суд керується крім національного законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Системний аналіз ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає три склади об'єктивної сторони правопорушення, які полягають у:
1. керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
2. передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3. відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі -Інструкція). Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно п. 4 розділу І Інструкції № 1452 ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
-наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
-звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
-сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
-почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу 2 Інструкції - у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Розділом ІІІ Інструкції визначено порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Відповідно п. 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції: проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове; метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Згідно п. 12 Розділу ІІІ предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Також, відповідно п. 13 Розділу ІІІ для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
З наведено свідчить, що огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, та існує лише можливість проведення такого дослідження в медичному закладі, при цьому предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також кров, у разі неможливості отримати інші зразки.
Проте, водій, після зупинки транспортного засобу під його керуванням, на вимогу поліцейського пройти огляд в медичному закладі, може відмовитись від такого направлення, таким чином порушивши п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, крім національного законодавства, суд також керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, ознайомившись із відеозаписом, що долучено до протоколу, судом встановлено, що співробітник поліції після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , повідомляє про фіксацію події на відеозапис та про те, що буде проведено поверхневу перевірку автомобіля, однак ОСОБА_1 не погоджуючись з процедурою огляду, бажає щоб було залучено понятих. Працівник поліції повторно роз'яснює, що ведеться відео фіксація і поняті в такому випадку не залучаються. Після того, як ОСОБА_1 увімкнув камеру телефону та почав фіксувати поліцейських, співробітники поліції затримали ОСОБА_1 , надягнули кайданки та в службовому автомобілі доставили до відділення поліції.
Надалі за сюжетом в приміщенні відділку, поліцейській оглянув сумку ОСОБА_1 , де заходились лікарські препарати. Сам ОСОБА_1 повідомив, що після проведення операції, приймає призначенні лікарем лікарські препарати, зокрема Медрол. Вказане стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР України, відмова від направлення до медичного закладу з метою встановлення стану перебування під наркотичними або лікарськими засобами.
Однак, переглядом відео, суд встановив, що працівник поліції, відповідальний за складання протоколу, не пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного чи іншого сп'яніння у найближчому медичному закладі. При цьому на 30:00 хв. (диску № 1) поліцейський самостійно без медичних аналізів з лікарні, прийшов до висновку, що медичний препарат, який виявлено в сумці ОСОБА_1 , відноситься до препаратів, при прийнятті яких заборонено керування транспортним засобом.
Крім того, на 33:50 хв. (диску № 1) поліцейський повідомляє, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом, особою яка вживала лікарські препарати, а сам протокол складено за відмову від проходження огляду у медичному закладі.
Відповідно до проглянутого відео, ОСОБА_1 перед складанням протоколу, не було роз'яснено прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, та 268 КУпАП. При цьому, отримали
Таким чином, процедура складання протоколу відносно ОСОБА_1 про відмову від проходження огляду на стан перебування під лікарським препаратом, що забороняє керувати транспортним засобом, викликає очевидні сумніви у її законності та допустимості, з огляду також на те, що ОСОБА_1 обмежили у праві бути, у відповідності до Інструкції доставленим до медичного закладу для огляду.
Судом були вивчені наданні ОСОБА_1 копії документів, а саме: довідка лікаря, про те, що він не перебуває на обліку лікаря нарколога, довідка МСЕК про отримання ОСОБА_1 22.12.2021 року першої Б групи інвалідності безстроково.
В справі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Такі обставини повинні доводитися належними та допустимими доказами, а не лише протоколом.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було допущено порушення вимог передбачених законом, неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, не забезпечено можливість бути доставленим до медичного закладу для здачі аналізів, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають обставинам справи, та не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284, 285 КУпАП України,-
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Суддя В.М. Буран