09 травня 2025 рокуСправа №160/34660/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
30.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про розгляд звернення» від 30.07.2024 за №42984-30023/П-01/8-0400/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1, з дня виникнення права на пенсію за Списком №1, починаючи з 21.07.2012, періоди роботи у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»: з 19.11.1990 по 10.01.1991 машиністом крану збагачувальної фабрики №2; з 11.01.1991 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1, з дня виникнення права на перерахунок пенсії за віком за Списком №1, починаючи з 01.07.2018, періоду роботи у ТОВ «Промисловий Ремонт»: з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.07.2012 пенсію за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1 періоду роботи у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 19.11.1990 по 10.01.1991 машиністом крану збагачувальної фабрики №2 та з 11.01.1991 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1; з 01.07.2018 пенсію за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий Ремонт» з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 21.07.2012. 13.07.2018 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.07.2018. 25.06.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, якій просила повідомити причини незарахування до пільгового стажу період роботи з 19.11.1990 по 10.01.1991 та з 01.08.2016 по 31.01.2017. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.07.2024 повідомлено позивача, що в пенсійній справі відсутні довідки про пільговий характер роботи за вищезазначені періоди роботи. Позивач не погоджується з рішенням відповідача та зазначає, що має всі необхідні записи в трудовій книжці про періоди роботи, посади, на яких позивач працювала віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
05.02.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що довідки, які уточнюють пільговий характер роботи, за спірні періоди роботи (з 19.11.1990 по 14.11.1994 та з 01.08.2016 по 31.01.2017) позивачем до Головного управління не надавались, рішення стосовно них органом Пенсійного фонду не приймалось. До суду позивач надає довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.06.2017 №3/70/07, видана ТОВ «Промисловий ремонт», проте в матеріалах пенсійної справи така довідка відсутня, до органу Пенсійного фонду України, для проведення перерахунку пенсії на її підставі, позивачем не надавалась, рішення по даній довідці не приймалось. Позивачем за спірні періоди роботи накази (або витяги з наказів) про проведення атестації робочого місця за умовами праці за Списком № 1 - не надано. Позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами (про проведення перерахунку пенсії з дати призначення, а саме з 21.07.2012 та з 01.07.2018) та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, що унеможливлює визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач отримує пенсію за віком з 21.07.2012, призначену відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.06.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою стосовно розрахунку пенсійної виплати.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.07.2024 №42984-30023/П-01/8-0400/24 повідомлено, що згідно записів в трудовій книжці в період з 19.11.1990 по 02.04.2012 позивач працювала машиністом крану рудозбагачувальних фабрик Північного гірничо-збагачувального комбінату, з 02.04.2012 по 31.01.2017 - машиністом крану в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт". В матеріалах електронної пенсійної справи наявні довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах по Списку №1 за період роботи з 15.11.1994 по 02.04.2012, видана ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та за період роботи з 03.04.2012 по 31.07.2016, видані ТОВ "Промисловий ремонт".
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.11.1990 по 14.11.1994, 01.07.2016 по 31.01.2017 року, оскільки в пенсійній справі відсутні довідки про пільговий характер роботи за вищезазначені періоди роботи. Страховий стаж зараховано по 30.05.2022, складає 37 років 6 місяці 7 днів, в тому числі робота по Списку №1 - 26 років, коефіцієнт страхового стажу становить 0,63500. Пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058. Для обчислення пенсії використано заробітну плату з 01.02.1995 по 31.01.2000 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2012. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації склав - 1,73269.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 з 01.03.2024 року складає 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47). Відповідно середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, складає 13851,94 грн. (7994,47 грн х 1,73269). Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-IХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (далі Закон №3460) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2024 року встановлено на рівні 2361,00 грн. Загальний розмір пенсії з 01.03.2024 складає 9575,11 грн.
Відповідачем в листі вказано, що підстав для зарахування до пільгового стажу по списку №1 періодів роботи за записами в трудовій книжці немає, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи, та не вказується чи були такі особи зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу, що дає право на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Як встановлено з тексту оскаржуваного рішення періоди роботи з 19.11.1990 по 14.11.1994 та з 01.08.2016 по 31.01.2017 не зараховані до пільгового стажу за Списком №1, оскільки в пенсійній справі відсутні довідки про пільговий характер роботи за вище зазначені періоди роботи.
З розрахунку стажу роботи встановлено, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи: з 19.11.1990 по 14.11.1994 та з 01.08.2016 по 31.01.2017.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач:
- 19.11.1990 згідно розпорядження №563 від 16.11.1990 прийнята на збагачувальну фабрику №2 машиністом крану 3-го розряду (запис №5);
- 11.01.1991 згідно розпорядження №5 від 10.01.1991 переведена на збагачувальну фабрику №1 машиністом крану 3-го розряду (запис №6);
- 11.07.1994 згідно наказу №207 від 11.07.1994 та наказу №17 від 13.01.1995 за результатом атестації робочих місць за умовами праці машиністу крана 3-го розряду збагачувальної фабрики №1 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (запис №7);
- записи №8, №9, №10 трудової книжки НОМЕР_2 містять інформацію про перейменування ПРАТ «ПІВНГЗК» та його збагачувальної фабрики №1;
- запис №11 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про атестацію робочого місця машиністу крана за Списком №1;
- запис №12 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про переведення;
- запис №13 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про атестацію робочого місця машиністу крана за Списком №1;
- запис №14 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про присвоєння розряду;
- запис №15 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про атестацію робочого місця машиністу крана за Списком №1;
- запис №16 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про переведення;
- запис №17 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про атестацію робочого місця машиністу крана за Списком №1;
- запис №18 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про перейменування ПРАТ «ПІВНГЗК»;
- запис №18 трудової книжки НОМЕР_2 містить інформацію про звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 із змінами внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.07.2009 №261 «Про затвердження Змін до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до п 4.3 Порядку застосування Списків №1 i №2, разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років.
Професія, за якою працювала позивач у спірний період - машиніст крана збагачувальної фабрики, внесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Постановою КМУ №773 від 15.11.1994 «Про внесення змін і доповнень до списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах:
- 10200000 ІІ. РУДОПІДГОТОВКА, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ЗГРУДКУВАННЯ), ВИПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН 1020100a а) Робітники 1020100a-1753г Робітники, зайняті на дробильних, випалювальних, збагачувальних, згрудкувальних та шихтувальних фабриках (цехах) рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію: вогнетривники, зайняті на гарячих роботах, машиністи конвеєрів, машиністи ексгаустерів, машиністи насосних установок, машиністи змішувальних барабанів, машиністи кранів, машиністи згрудкувачів, сепараторники, фільтрувальники.
Згідно наказу Північного Державного гірничозбагачувального комбінату від 13.01.1995 №17 «Про доповнення до наказу по комбінату від 11.07.1994 №207 «Про підтвердження права працівників комбінату на пільгове пенсійне забезпечення» (із затвердженим Додатком до наказу від 13.01.1995 №17 «Перелік професій і посад працівників Північного Державного гірничозбагачувального комбінату, яким за результатами атестації робочих місць за умовами праці затвердженим Постановою КМУ від 15.11.1994 №773 встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1»), - зокрема машиністу крана збагачувальної фабрики №1 і №2 встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
У Переліку професій і посад працівників ПРАТ «ПІВНГЗК», яким за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, затвердженим Постановою КМУ №773 від 15.11.1994, що є Додатком №1 до Наказу №17 від 13.01.1995 «Про доповнення до наказу по комбінату від 11.07.1994 №207 «Про підтвердження права працівників комбінату на пільгове пенсійне забезпечення», на аркушах 1,3 зазначено: Збагачувальна фабрика №1 і №2 а) Робітники: п.5. Машиніст крана, Список №1 Розділ ІІ «Збагачення» поз. 1020100а-1753г.
Записи №№5,6,7 трудової книжки НОМЕР_2 у встановленому законом порядку недійсними не визнано. Отже, з підстав викладених вище, підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 19.11.1990 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1 і №2 ПРАТ «ПІВНГЗК».
Також, судом встановлено, що відповідно до записів №20, №21, №22, №23, №24 трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працювала у ТОВ «Промисловий Ремонт» у період часу з 03.04.2012 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1, а саме:
- 03.04.2012 прийнята по переведенню з ПАТ «ПІВНГЗК» машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1, Наказ №3195к від 03.04.2012;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, Наказ від 02.04.2012р. №3/120;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, Наказ №3/85о від 30.06.2015;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, Наказ №3/144о від 07.10.2016;
- звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України, наказ №3/275у від 31.01.2017;
У довідці ТОВ «Промисловий Ремонт» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від №3/70/07 від 14.06.2017 зазначено, що позивач працювала повний робочий день у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий Ремонт» з 03.04.2012 по 31.01.2017, з 01.01.2016 по 31.01.2017 - машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1. У зазначений період роботи була зайнята ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Позивач працювала у виробництві «ПІДГОТОВКА РУД, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ЗГРУДКУВАННЯ), ВИПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН», що передбачено Списком №1 розділом ІІ поз. «2а-3в», затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 із змінами внесеними постановою КМУ від 13.12.2004, №1644 від 13.12.2004.
Позивач працювала у виробництві «ПДГОТОВКА РУД, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ЗГРУДКУВАННЯ), ВИПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН», що передбачено Списком №1 розділом ІІ поз. «2a-3в», затвердженим постановою КМУ №461 від 24.06.2016.
Підставою видачі довідки ТОВ «Промисловий Ремонт» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3/70/07 від 14.06.2017 зазначено: особова картка форми П-2, результати атестації робочих місць за умовами праці (Наказ №3/85о від 30.06.2015, Наказ №3/144о від 07.10.2016), картки обліку фактично відпрацьованого часу за 2016, 2017 роки.
Також на підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 позивач надала Витяг з Переліку професій та посад РУ-3 ТОВ «Промисловий Ремонт», працівникам яких за підсумками позачергової атестації робочих місць за умовами праці встановлюється право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (особливо шкідливі та особливо важкі умови праці) Додаток №1 до наказу №3/2 від 02.08.2010 та Додаток №1 до наказу №3/85о від 30.06.2015 Перелік №1 до Наказу №3/144о від 07.10.2016, у якому зазначено, що професія за якою позивач працювала - машиніст крану, віднесена до Списку №1.
З Розрахунку стажу роботи встановлено, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 01.08.2016 по 31.01.2017. Спірний період роботи з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ТОВ «Промисловий Ремонт» підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_2 за записами №20, №21, №22, №23, №24.
Записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов'язковою умовою для зарахування спірних періодів роботи.
Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Отже, на підставі викладеного підлягає зарахуванню період роботи з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ТОВ «Промисловий Ремонт» підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_2 за записами №20, №21, №22, №23, №24.
Стосовно проведення атестації робочих місць суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку №2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1, 2 ст. 153 КЗпП України встановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дозволяє зробити висновок, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відтак, суд робить висновок про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про розгляд звернення» від 30.07.2024 за №42984-30023/П-01/8-0400/24.
Як наслідок підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1, періоди роботи у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»: з 19.11.1990 по 10.01.1991 машиністом крану збагачувальної фабрики №2; з 11.01.1991 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1, періоди роботи у ТОВ «Промисловий Ремонт»: з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1.
Для ефективного захисту прав позивача, підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1 періоду роботи у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 19.11.1990 по 10.01.1991 машиністом крану збагачувальної фабрики №2 та з 11.01.1991 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1; з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий Ремонт» з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1.
Стосовно строку з якого має бути здійснено перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
31.03.2021 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) ухвалив постанову, в якій застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справі про перерахунок та виплату заборгованості з пенсії. При цьому, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
У цій справі Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18).
До того ж, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Крім того, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, суддя керується висновком Верховного Суду, викладеного у вказаній справі №240/12017/19.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Звернувшись до суду з цим позовом 30.12.2024, позивач заявила позовні вимоги про перерахунок пенсії з 2012 та 2018 років, у зв'язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом лише з 30.06.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №400/5696/24.
Таким чином, перерахунок пенсії має бути проведений з 30.06.2024, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.02.2025 у справі №400/5696/24.
В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 26.12.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про розгляд звернення» від 30.07.2024 за №42984-30023/П-01/8-0400/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1 періоди роботи у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»: з 19.11.1990 по 10.01.1991 машиністом крану збагачувальної фабрики №2; з 11.01.1991 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1 період роботи у ТОВ «Промисловий Ремонт»: з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 30.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1 періоду роботи у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 19.11.1990 по 10.01.1991 машиністом крану збагачувальної фабрики №2 та з 11.01.1991 по 14.11.1994 машиністом крану збагачувальної фабрики №1 та періоду роботи у ТОВ «Промисловий Ремонт» з 01.08.2016 по 31.01.2017 машиністом крану 6-го розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський