08 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10987/21
Провадження № 22-ц/820/962/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), П'єнти І.В., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/10987/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року в складі судді Заворотної О.Л. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки з майна в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, згідно їх часток в нерухомому майні та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на даний житловий будинок.
На підтримання заявлених позовних вимог позивачка зазначала, що вони з відповідачем є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 , частки кожного із співвласників в натурі не визначені. Позивачка вказувала, що неодноразово усно зверталася до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку як об'єкту права спільної часткової власності. Також, представником позивача, 18 березня 2021 року відповідачу було направлено лист - письмову пропозицію про добровільне врегулювання конфлікту (добровільний поділ спільно часткового майна між співвласниками), однак така пропозиція була залишена без розгляду відповідачем та в подальшому він не виявляє бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин.
Також, представником позивача листом від 13 травня 2021 року було запропоновано відповідачу надати дозвіл (доступ) до спірного майна для огляду, проте даний лист також був залишений без відповіді та належного реагування відповідачем.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, в обґрунтування якого вказав, що він як співвласник майна прийняв рішення ремонтувати будинок, доглядати як за будинком та прилеглою територією, в іншому випадку відбулось б безповоротне знищення вказаного об'єкту нерухомості.
Вказував, що у нього це єдине житло і воно було у спільній власності, був змушений доглядати та ремонтувати весь будинок та прилеглу територію. Про ремонт будинку, гаража, копання криниці та обслуговування прилеглої території все було відомо відповідачці, але будь-якої матеріальної компенсації вона не виплатила.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок об'єднано для спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено, поділено в натурі житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 виділивши:
- ОСОБА_2 в натурі 2/3 частки у домоволодінні, що складається з приміщень: у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»: № 1-1 коридор площею 5,6 кв.м., № 1-2 житлова кімната площею 14,5 кв.м., № 1-3 житлова кімната площею 10,8 кв.м., № 1-6 коридор площею 8,5 кв.м., №1-7 кухня площею 9,3 в.м., загальною площею 48,7 кв.м. та житловою площею 25,3 кв.м. з господарськими будівлями : цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г».
- ОСОБА_1 в натурі 1/3 частки у домоволодінні, що складається з приміщень: у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а'» : №1-4 житлова кімната площею 11,3 кв.м., № 1-5 житлова кімната площею 12,1 кв.м., № 1-8 прихожа площею 11,3 кв.м., №1-9 пральня площею 2,2 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м. та житловою площею 23,4 кв.м. з господарськими будівлями : цегляний гараж «З» та цегляний льох «з».
Припинено за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 73 769 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з такими рішенням суду першої інстанції, через свого представника - адвоката Романішина О.О. подав апеляційну скаргу, при цьому зазначає, що судом неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, посилається, що рішення не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд не надав належної оцінки доказам у справі.
Так апелянт вказує, що всі роботи які ним були проведені мають бути компенсовані іншим співвласником, пропорційно частками сторін по справі, тому вважає за доцільно змінити розмір часток з врахуванням вартості проведених ним робіт.
Посилається, що він є добросовісним володільцем, фактично користувався (володів) майном і провів ремонт будинку за згодою ОСОБА_2 в необхідних для його збереження і нормального користування розмірах, тобто в розмірах, що не перевищують розумну необхідність, вважаючи що сторонами мав бути в майбутньому оформлено договір купівлі-продажу частки будинку ОСОБА_2 , таким чином суд першої інстанції застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 3 ч. 4 ст. 390 ЦКУ, мав дійти висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування вказаних витрат на ремонтні роботи та визначити спосіб такого відшкодування.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції прийнявши рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 73 769 грн., яку вона не просила вийшов за межі позовних вимог при цьому застосувавши незрозумілу формулу щодо поділу будинку із компенсацією коштів.
Зауважує, що між сторонами по суті щодо вартості проведених ремонтних робіт спору не було, факт проведення таких робіт сторонами не заперечується, оскільки такі роботи виконані, навіть в більшому розмірі, що об'єктивно підтверджується доказами які долучені до матеріалів справи.
Разом з тим вказує, що судом першої інстанції не було визначено суми відшкодування, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь апелянта, чим порушив норми чинного законодавства та не надав правової оцінки можливості зарахування такої вартості шляхом пропорційної зміни часток сторін в існуючому будинковолодінні не врахувавши позицію ВСУ.
Також вказує, що поділ який здійснений в рішенні, базується виключно на варіанті, який був запропонований експертом, при цьому суд не врахував, що для здійснення такого поділу в натурі та приведення плану житлового будинку відповідно до рішення суду, сторонам потрібно вжити додаткових заходів для перепланування житлового будинку, а також змінити план та систему комунікацій з опаленням та освітленням, які потребують значних матеріальних витрат, які сторони не мають.
Таким чином дане рішення створює для сторін додатковий тягар та зобов'язує понести додаткові матеріальні витрати на переобладнання житлового приміщення та приведення його до плану, який суд обрав за власним рішенням без врахування інтересів сторін.
Звертає увагу суду, що із оскаржуваного рішення не зрозумілим є те на кого покладається обов'язок щодо проведення житлового будинку у таку відповідність та здійснити такий поділ неможливо, так як це технічно призведе до пошкодження будинку та його несучих конструкцій.
Тому ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким здійснити перерозподіл часток співвласників на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 шляхом збільшення частки ОСОБА_1 та зменшення частки ОСОБА_2 після його затрат на реконструкцію, добудову, поліпшення спірного житла у відсотковому відношенні ОСОБА_2 - 23,57% та ОСОБА_1 - 76,43%, в задоволенні первинного позову відмовити.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2012 року є власником 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 на підставі нотаріального посвідченого договору міни від 08 травня 2022 року є власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
За даним договором міни від 08 травня 2022 року, житловий будинок «А-1», розміром житлової площі 48,7 кв.м., цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г», цегляний гараж «З», цегляний льох «з» розташовані у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,23 га (Державний акт про право приватної власності на землю, виданого Хмельницькою міською радою 26 квітня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на змелю ХМ № 21403).
Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 даний будинок має загальну площу 85,6 кв.м. та житлову площу 48,7 кв.м.
За висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 995/022 від 22 травня 2023 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, поділ домоволодіння в натурі є технічно можливим.
Також у даному висновку № 995/022 від 22 травня 2023 року експертом запропоновано два можливі варіанти поділу будинковолодіння, виходячи з розрахунку по 2/3 та 1/3 ідеальній частині кожному зі співвласників, з визначенням розміру грошової компенсації в разі зменшення частки.
Згідно з першим варіантом поділу з окремими входами, виходами, з незначним відхиленням (менше 10%) від ідеальних часток у відповідності до вимог державних будівельних норм: ОСОБА_2 пропонується виділити наступні приміщення у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»: № 1-1 коридор площею 5,6 кв.м., № 1-2 житлова кімната площею 14,5 кв.м., № 1-3 житлова кімната площею 10,8 кв.м., № 1-6 коридор площею 8,5 кв.м., №1-7 кухня площею 9,3 в.м., загальною площею 48,7 кв.м. та житловою площею 25,3 кв.м. з господарськими будівлями : цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г», а ОСОБА_1 приміщення: у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а» : №1-4 житлова кімната площею 11,3 кв.м., № 1-5 житлова кімната площею 12,1 кв.м., № 1-8 прихожа площею 11,3 кв.м., №1-9 пральня площею 2,2 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м. та житловою площею 23,4 кв.м. з господарськими будівлями : цегляний гараж «З» та цегляний льох «з».
Згідно з другим варіантом поділу з окремими входами, виходами, з незначним відхиленням (менше 10%) від ідеальних часток у відповідності до вимог державних будівельних норм: ОСОБА_2 пропонується виділити приміщення глиняного житлового будинку «А-1» та цегляної прибудови «а» №1-3 житлова кімната -10,8 кв.м., №1-4 житлова кімната -11,3 кв.м., №1-5 житлова кімната -12,1 кв.м., №1-8 прихожа 11,3 кв.м., №1-9 пральня 2,2 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м. та житловою площею 34,2 кв.м., з господарських будівель : цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г», цегляний гараж «З» та цегляний льох «з», а ОСОБА_1 виділити приміщення у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а» № 1-1 коридор -5,6 кв.м., №1-2 житлова кімната -14,5 кв.м., № 1-6 коридор -8,8 кв.м., № 1-7 кухня -9,3 кв.м., загальною площею 37,9 кв.м. та житловою площею 14,5 кв.м.
Вказані варіанти поділу будинковолодіння передбачають відхилення від ідеальних часток сторін у спірному будинку, а переобладнання потребує втручання в несучі конструкції.
Відступ від ідеальних часток по першому варіанту складає на 73 769 грн. менше для ОСОБА_2 .
Згідно 1-го варіанту поділу необхідно провести будівельно-монтажні роботи :
- демонтувати віконний блок № 1 в зовнішній стіні приміщення коридору 1-6, влаштувати на його місці дверний проріз та встановити вхідний дверний блок;
- закласти цеглою дверний проріз № 2 у стіні між приміщеннями № 1-6 і №1-8,
- встановити дублюючий дверний блок № НОМЕР_1 при вході в приміщення №1-8,
- влаштувати дверний проріз № НОМЕР_2 в стіні між приміщеннями № 1-5 і №1-8 та встановити дверний блок,
- демонтувати дверний блок № 5 в перегородці між приміщеннями № 1-1, і № 1-5 та закласти дверний проріз цеглою,
- демонтувати дверний блок № 6 в перегородці між приміщеннями №1-3 і № 1-4 та закласти дверний проріз цеглою,
- демонтувати існуючу перегородку між приміщеннями № 1-4 і № 1-5 та влаштувати нову цегляну перегородку з дверним прорізом в приміщенні № 1-4 з послідуючим встановленням дверного блоку,в результаті чого утворюються окремі приміщення житлової кімнати та санвузла, для забезпечення частини будинку ОСОБА_1 необхідними приміщеннями.
Виконання робіть з демонтажу віконного блоку №1 в зовнішній стіні приміщення коридору 1-6 та влаштування на його місці дверний проріз, встановлення вхідного дверного блоку, демонтаж дверного блоку №5 в перегородці між приміщеннями № 1-1 і №1-5 та закладення дверного прорізу цеглою, закладення цеглою дверного прорізу № 2 у стіні між приміщеннями № 1-6 і №1-8, слід покласти на ОСОБА_2
ОСОБА_1 слід встановити дублюючий дверний блок № НОМЕР_1 при вході в приміщення №1-8, влаштувати дверний проріз № НОМЕР_2 в стіні між приміщеннями № 1-5 і №1-8 та встановити дверний блок, демонтувати існуючу перегородку між приміщеннями № 1-4 і № 1-5 та влаштувати нову цегляну перегородку з дверним прорізом в приміщенні № 1-4 з послідуючим встановленням дверного блоку.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції поділив в натурі житловий будинок з господарськими будівлями згідно варіанту № 1 висновку № 995/022 від 22 травня 2023 року.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Предметом спору у цій справі є нерухоме майно, а саме житловий будинок з надбудовою та прибудовою.
У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
Отже, кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своє частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте, якщо після виділу суб'єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».
При цьому юридична доля поліпшень, зроблених одним із співвласників у спільному майні, підлягає визначенню згідно із положеннями частин третьої-п'ятої статті 357 ЦК України, за змістом яких співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов'язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об'єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв'язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном згідно з домовленістю між співвласниками.
У разі якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 грудня 2019 року в справі № 761/34735/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 570/4748/15.
Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.
Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов'язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 760/8635/21.
Встановивши, що спірний житловий будинок належать сторонам на праві спільної часткової власності, а сторони добровільно не дійшли згоди щодо його поділу, суд першої інстанції правомірно здійснив поділ цього майна в натурі між сторонами за висновком експертизи та правильно стягнув компенсацію вартості майна на користь позивачки.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що ОСОБА_2 надала згоду на проведення ремонтних робіт, а відтак відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про здійснення перерозподілу часток власників будинку.
З цих підстав доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 надала згоду на проведення ремонтних робіт, слід відхилити, оскільки апелянтом не надано достатніх та переконливих доказів про надання позивачкою такої згоди.
Посилання на пояснення свідків, що ОСОБА_2 казала «Що хочеш, то і роби» з усією переконливістю не можуть свідчити про отримання ОСОБА_1 такої згоди за змістом цього вислову, інших доказів ОСОБА_1 суду не надав.
При цьому представник позивача категорично заперечує надання вищевказаної згоди позивачкою.
Також суд не приймає до уваги доводи апелянта, що всі роботи, які ним були проведені мають бути компенсовані іншим співвласником, пропорційно частками сторін по справі, він має право на відшкодування витрат на ремонтні роботи, а суд мав визначити спосіб такого відшкодування, так як ОСОБА_1 таких позовних вимог суду не заявляв і суд в силу принципу диспозитивності цивільного процесу не міг вирішувати дане питання в межах позовних вимог ОСОБА_1 .
Також колегія суддів звертає увагу, що позивач в позовній заяві не вказав розмір, на який має бути збільшена його частка та не надав доказів на обґрунтування розміру збільшення цієї частки саме в тому розмірі, який він вважав правильним.
При цьому посилання апелянта, що суд першої інстанції прийнявши рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 73 769 грн., яку вона не просила, вийшов за межі позовних вимог при цьому застосувавши незрозумілу формулу щодо поділу будинку із компенсацією коштів є необгрунтованими.
За нормами чинного законодавства при поділі будинку в натурі в разі зміни розміру часток співвласник в разі виділу йому в натурі меншої частки, ніж він володіє, останній має право на компенсацію недоотриманої в натурі його частки майна і дане питання вирішує суд при вирішенні спору по суті.
Доводи апелянта, що поділ який здійснений в рішенні базується виключно на варіанті, який був запропонований експертом, при цьому суд не врахував, що для здійснення такого поділу в натурі та приведення плану житлового будинку відповідно до рішення суду, сторонам потрібно вжити додаткових заходів для перепланування житлового будинку, а також змінити план та систему комунікацій з опаленням та освітленням, тобто рішення створює для сторін додатковий тягар та зобов'язує понести додаткові матеріальні витрати на переобладнання житлового приміщення та приведення його до плану, який суд обрав за власним рішенням без врахування інтересів сторін, не грунтуються на вимогах законодавства.
Так визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції, було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої судовим експертом встановлено технічна можливість поділу спірного будинку на два окремих ізольованих житлові приміщення, визначено два варіанти розподілу спірного домоволодіння у співвідношенні 2/3 та 1/3 частин права власності. Варіанти розподілу житлового будинку з відповідними переобладнаннями наведені в дослідницькій частині висновку та схематично зображені.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи всі запропоновані варіанти розподілу спірного домоволодіння передбачають перепланування та переобладнання у вигляді реконструкції будинку.
Проаналізувавши наведені у висновку експерта варіанти поділу житлового будинку, врахувавши позицію щодо розподілу спільної часткової власності обох сторін, суд першої інстанції взяв до уваги вищевказаний висновок експерта та вважав, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель, як окремих об'єктів нерухомості. Тому саме за цим варіантом місцевий суд вважав доцільним поділити житловий будинок з надвірними спорудами.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої іннстанції, оскільки завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об'єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об'єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.
Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення таких дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, немає значенні для суду, який ухвалює рішення про поділ незалежно від того, чи є у сторін у справі проєктна документація з поділу, чи затверджена вона, чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт, а також незалежно від того, чи вимагається за законом в конкретному випадку розробка такої проєктної документації та отримання дозвільної документації.
Отже, ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.
Такий правовий висновок викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 707/2516/18.
Що стосується тверджень апелянта, що із оскаржуваного рішення не зрозумілим є те на кого покладається обов'язок щодо проведення житлового будинку у відповідність з висновком експерта про поділ, то в мотивувальній частині рішення суду чітко вказано на яку зі сторін покладається виконання тих чи інших робіт з реконструкції будинку.
Також посилання апелянта, що здійснити поділ будинку неможливо, так як це технічно призведе до пошкодження будинку та його несучих конструкцій не ґрунтуються на відповідних письмових доказах, у висновку експерта вказано про технічну можливість поділу будинку, що апелянтом не спростовано.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Судді
А.М. Костенко
І.В. П'єнта
Т.В. Спірідонова