ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8457/25
провадження № 1-кп/753/1647/25
"30" квітня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020000836 від 05.03.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 28 квітня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020000836 від 05.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2025 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Від потерпілої ОСОБА_6 попередньо надійшла заяви про розгляд справи без її участі.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявила. Водночас заперечувала проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та просила застосувати до її підзахисного більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового засідання підтримав думку захисника про можливість призначення справи до судового розгляду.
На питання головуючого судді всі учасники судового розгляду підтвердили, що не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілої та не потребують додаткового часу для підготовки до судового розгляду.
Щодо інших клопотань, пов'язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У судове засідання необхідно викликати прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва, потерпілу, обвинуваченого та його захисника.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
Щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.
Під час підготовчого судового засідання прокурор підтримав подане ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просив його задовольнити та зазначав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Прокурор вважає, що на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання та зазначила, що матеріали справи не містять жодних доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. При цьому сторона захисту наголосила, що прокурором не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів. На підставі наведеного, захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений підтримав позицію захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання, а також заперечення, дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
За наслідками розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язаний із злочином проти життя та здоров'я. Санкція частини 2 статті 121 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Таким чином, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на інших учасників у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків та потерпілої з наданими показаннями та наближенням стадії їх допиту.
Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки інкриміноване обвинуваченому правопорушення є тяжким, було вчинене з використанням насильства, що призвело смерті особи. Зазначене вказує на схильність особи до протиправної поведінки.
Окрім цього, у суду відсутня інформація, що до затримання ОСОБА_5 був працевлаштований, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати його вчинення нових злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення,
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд також при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину який спричинив загибель людей (ст. 183 КПК України).
Прокурор заперечував проти обрання альтернативного запобіжного заходу.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , спосіб вчинення кримінальних правопорушень та індивідуальні особливості обвинуваченого, через те вважає за необхідне не застосовувати заставу.
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на потерпілу чи свідків, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
З огляду на викладене та керуючись статтями, 314-316, 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020000836 від 05.03.2025, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на 14 годину 40 хвилин 30 квітня 2025 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва, потерпілу, обвинуваченого та його захисника.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 29 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1