ф
12 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/28313/23
адміністративне провадження №К/990/17136/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року
у справі №160/28313/23 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за 892 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період із 14 березня 2021 року по 23 серпня 2023 року у розмірі середньоденного розміру грошового забезпечення у розмірі 1075452 (один мільйон сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 95 копійок.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні;
- зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2023 року по 23 серпня 2023 року у розмірі 178 437 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять сім) гривень 68 копійок.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено третій абзац резолютивної частини рішення у такій редакції:
«Зобов'язати Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2023 року по 23 серпня 2023 року у розмірі 119208 грн (сто дев'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень) 49 копійок».
У іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України у зв'язку з відсутністю документу про сплату судового збору.
У тексті касаційної скарги позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із наявністю у нього статусу учасника бойових дій. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до касаційної скарги відскановану копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.
Дійсно, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Частиною другою статті 22 цього ж Закону передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Частина друга статті 4 указаного Закону визначає, що до ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має ураховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується такий спір захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Ураховуючи наведене Суд зазначає, що хоча указана норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які, у свою чергу, визначені у Конституції України та конкретизовані в інших законах.
З огляду на предмет спору у цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.
Колегія суддів зауважує, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від наведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Однак, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа №567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не установила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» залишилася незмінною.
За таких обставин у Суду відсутні правові підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2023 році заявивши вимогу майнового характеру у розмірі 1 075 452 грн 95 коп.
Відповідно до підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання касаційної скарги).
Відповідно до підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн 00 коп. (станом на рік звернення із позовною заявою).
Так, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 21509 грн 06 коп. (1075452,95 х 1% х 200%).
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у розмірі 21509 грн 06 коп.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102
найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055);
призначення платежу: 101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд).
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:
- документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак,
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду