12 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/21753/24
адміністративне провадження №К/990/17312/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 99 - ОС від 10 червня 2024 року Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про звільнення його - ОСОБА_1 , з посади головного спеціаліста - юриста;
- зобов'язати відповідача поновити його - ОСОБА_1 , на посаді, що відповідає його кваліфікації;
- стягнути з відповідача середній заробіток на його - ОСОБА_1 , користь за час вимушеного прогулу в період з 10 червня 2024 року до моменту поновлення на роботі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 420/21753/24 залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням суду апеляційної інстанції, 28 лютого 2025 року адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій представник скаржника просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року касаційну скаргу адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 420/21753/24 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
24 березня 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 13 березня 2025 року адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 надано уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 420/21753/24 повернуто особі, яка її подала.
23 квітня 2025 року адвокатом Дабіжою Оленою Анатоліївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано вдруге до Верховного Суд касаційну скаргу, в якій представник скаржника просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Разом з касаційною скаргою представником скаржника заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що скаржником дотримано розумний строк після повернення 13 березня 2025 року касаційної скарги.
У цій справі предметом оскарження є розпорядження № 99 ОС від 10 червня 2024 року Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про звільнення позивача, з посади головного спеціаліста юриста, у зв'язку зі скороченням штату чисельності та штату відповідно до пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі позивача та стягнення з відповідача середнього заробітку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:
- пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, без застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 306/2434/18, від 22 липня 2021 року у справі № 161/7272/20, від 16 червня 2022 року у справі № 183/7292/20, від 7 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 9 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 4 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а.
- статтю 49-2 КЗпП України, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 183/7292/20, від 7 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, від 7 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 4 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 29 листопада 2019 року у справі № 668/722/15-а, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 9 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 19 липня 2018 року у справі № 822/2595/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 826/22101/15, від 7 лютого 2018 року у справі № 813/8766/13-а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч зазначеному, скаржник лише в загальному послався на окремі положення пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України та статтю 49-2 КЗпП України, фактично висловив незгоду із прийнятими у справі судовими рішеннями, при цьому скаржником не зазначено чому, на його думку, суди повинні були застосувати ці висновки під час розгляду цієї справи, обставини якої мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для неї.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу».
Далі по тексту касаційної скарги скаржник також, посилаючись на пункт 6 частини першої статті 2 Закону України «Про держаному службу», зазначає, що рівнозначною посадою є посада державної служби, що належить до однієї з підкатегорій посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак Л.О. Єресько