12 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/20179/24
адміністративне провадження № К/990/17252/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №160/20179/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
23.04.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024.
Як вбачається з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та матеріалів касаційної скарги, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 25.06.2024 №046350016539. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу на провідних професіях, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно із частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період навчання з 11.08.2008 по 24.10.2008. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу на провідних професіях, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно із частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період проходження військової служби під час мобілізації з 27.02.2022 по 14.06.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу на провідних професіях, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно із частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) періоди проходження військової служби під час мобілізації з 01.11.2022 по 04.11.2022, з 21.12.2022 по 22.02.2023, з 05.03.2023 по 15.03.2024, 22.03.2024, 24.03.2024, 26.03.2024, 28.03.2024, 31.03.2024, 01.04.2024, з 18.04.2024 по 30.04.2024, протягом яких він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу на провідних професіях, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно із частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці) періоди проходження військової служби під час мобілізації з 01.11.2022 по 04.11.2022, з 21.12.2022 по 22.02.2023, з 05.03.2023 по 15.03.2024, 22.03.2024, 24.03.2024, 26.03.2024, 28.03.2024, 31.03.2024, 01.04.2024, з 18.04.2024 по 30.04.2024, протягом яких він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій області та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позову відмовлено. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у цій справі залишене без змін.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження в даній справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладених у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 25.06.2024 №046350016539 протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.06.2024 №046350016539.
Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому, розглядаючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Тому з огляду на предмет спору, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вважає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.
Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, в частині обґрунтування фундаментальності значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики та наявності значного суспільного інтересу щодо цієї справи, Суд зазначає наступне.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проте, скаржником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що справа №160/20179/24 має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, а посилання на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі.
Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник таких обґрунтувань не наводить. Посилання на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України також мають загальний характер та зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням.
Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання в касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення у справі №160/20179/24 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони формувалися у відмінному нормативному середовищі та за іншого фактичного складу, а відтак не є релевантними до предмета цього спору з урахуванням як часового чинника, так і змістовних відмінностей у правовому регулюванні, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваного рішення за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Варто також зазначити, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Отже, скаржником не зазначено умов, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за наявності яких можливе оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №160/20179/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець