Іменем України
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/43/24
адміністративне провадження № П/990/43/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Хохуляка В.В., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представники позивача: Романенко Я. М., Селівакін І. О.,
представник відповідача - Петренко Ю. В.,
розглянувши у судовому засіданні із трансляцією його ходу в мережі Інтернет в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу № 990/43/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення,
16 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС щодо проведення 30 листопада 2023 року та 18 січня 2024 року пленарного засідання з питання підтримки рішення колегії Комісії, ухваленого у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 18 січня 2024 року про визнання судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді із займаної посади.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що процедура оцінювання відповідності її займаній посаді закінчилася 15 жовтня 2019 року шляхом ухвалення колегією Комісії відповідного рішення. Висновок ГРД був скасований в судовому порядку, а передача питання підтримки рішення колегії Комісії на розгляд пленарного складу Колегії не відповідає вимогам законодавства. Більш того, пленарний склад Комісії розглядав висновок ГРД в новій редакції, аналогічній попередній, і вдався до повторного оцінювання поза межами процедури, встановленої Законом № 1402-VIII, а також перебрав на себе повноваження суду апеляційної інстанції, чим перевищив надані йому законом повноваження, що призвело до прийняття незаконного та свавільного рішення про невідповідність позивачки займаній посаді.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (суддя-доповідач ОСОБА_2) ухвалою від 20 лютого 2024 року відкрив провадження у цій справі, встановив сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, а також повідомив відповідача про необхідність подання доказів, які були покладені в основу прийнятого рішення та вчинених дій, що є предметом оскарження у цій справі.
06 березня 2024 року від ВККС надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів позивача, доводить, що діяв із дотриманням вимог чинного законодавства. ВККС зазначає, що в межах передбаченої Законом процедури проведення кваліфікаційного оцінювання, Положенням та Регламентом визначено обов'язкове підтримання рішення колегії Комісії щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) у разі наявності висновку ГРД про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності в пленарному складі Комісії. ВККС звертає увагу, що позивач не оскаржувала рішення Комісії від 15 жовтня 2019 року № 1027/ко-19 в частині набрання ним чинності. Натомість, ОСОБА_1 особисто брала участь у засіданнях Комісії 30 листопада 2023 року та 18 січня 2024 року, надавала пояснення щодо обставин, які досліджувались в процесі засідання. Отже, за позицією ВККС, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
18 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач виклав дотичні до позовної заяви доводи протиправності оскаржених дій і рішення ВККС (т. 2 а.с.53).
На підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, у провадженні якої перебувала справа № 990/43/24, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 02 липня 2024 року. Для розгляду справи № 990/43/24 визначено новий склад колегії суддів. Суддею-доповідачем визначено суддю Гімона М. М., судді: Васильєва І.А., Дашутін І.В., Хохуляк В.В., Яковенко М.М.
Ухвалою від 03 липня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М. прийняв справу до свого провадження, постановив розгляд справи у призначений день і час (17 липня 2024 року о 13:30) розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п'яти суддів.
Під час розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулось 17 липня 2024 року, суд встановив наявність низки невирішених у справі заяв і клопотань, зокрема, заяви позивача про зміну предмета позову (т. 2 а. с. 41).
Так, 12 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Романенка Ярослава Михайловича надійшла заява «про зміну предмета позову», у якій позовні вимоги доповнено новою вимогою, а саме: «Визнати рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1027/ ко-19 від 15 жовтня 2019 року про відповідність судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді таким, що набрало чинності».
Ухвалою від 21 серпня 2024 року Верховний Суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з вимогою про визнання рішення колегії ВККС №1027/ко-19 від 15 жовтня 2019 року таким, що набрало чинності. Відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання рішення ВККС №1027/ко-19 від 15 жовтня 2019 року таким, що набрало чинності. Позовну заяву ОСОБА_1 в межах зазначеної вимоги повернув позивачеві (т. 3 а.с. 21).
Ухвалами від 21 серпня 2024 року і 26 березня 2025 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань ВККС про закриття провадження у справі № 990/43/24 (т. 3 а.с. 33, 152).
У судових засіданнях представники позивача підтримали вимоги позовної заяви з підстав, викладених у ній. Просили позовні вимоги задовольнити.
Петренко Ю. В. , яка діяла в порядку самопредставництва ВККС, проти доводів і вимог позовної заяви заперечувала з підстав, викладених у відзиві на неї. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Президент України Указом від 18 червня 2009 року № 458/2009 «Про призначення суддів» призначив ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду строком на п'ять років (т. 1 а.с.68).
Рішенням від 26 березня 2014 року № 148/бо-14 ВККС рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду безстроково .
У ОСОБА_1 18 червня 2014 року закінчився п'ятирічний строк повноважень судді.
Рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
На адресу Комісії 08 квітня 2019 року від ГРД надійшов висновок про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на порушення нею реалізації права на мирні зібрання, ухвалення рішень, обумовлених політичними мотивами, ігноруючи практику Європейського суду з прав людини, а також використання родинних зв'язків для здійснення кар'єри.
Комісія у складі колегії рішенням від 15 жовтня 2019 року № 1027/ко-19 визначила, що суддя Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 729 балів та визнала суддю Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді (т. 2 а. с. 17).
У рішенні вказано, що воно набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (із змінами, внесеними рішеннями Комісії від 02 липня 2019 року № 109/зп-19 та № 110/зп-19).
Вища рада правосуддя рішенням від 04 липня 2019 року № 1781/0/15-19 на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (рішення Комісії від 26 березня 2014 року № 148/бо-14) внесла подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
Однак, Президент України не видав указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії (справа № 9901/309/21).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 04 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Президента України щодо не видання Указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду на підставі подання Вищої ради правосуддя від 11 липня 2019 року №102/0/12-19. Зобов'язав Президента України відповідно до статті 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглянути подання Вищої ради правосуддя від 11 липня 2019 року №102/0/12-19 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Водночас з метою вирішення питання продовження процедури оцінювання відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема, стосовно ОСОБА_1 із стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісія надіслала запити та отримала відповіді від таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України. Також Комісія проаналізувала інформацію, яка містилась в повідомленнях та заявах, що надійшли від громадських організацій та громадян.
На адресу Комісії 23 листопада 2023 року від ГРД надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
До Комісії від ОСОБА_1 27 та 28 листопада 2023 року надійшли пояснення та уточнення до них стосовно висновку ГРД. Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
На засіданні Комісії 30 листопада 2023 року у пленарному складі розглянуто питання про підтримку рішень колегій Комісії, ухвалених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 , представлено доповідь, у якій викладено зміст висновку ГРД та пояснень судді, заслухано усні пояснення судді, її відповіді на запитання членів Комісії та представника ГРД. У засіданні Комісією ухвалено протокольне рішення про перерву в розгляді питання до 18 січня 2024 року та запропоновано судді ОСОБА_1 надати копії наявних документів кримінального провадження, про яке нею було повідомлено під час пленарного засідання.
Засідання Комісії у пленарному складі продовжилося 18 січня 2024 року і за наслідками його розгляду ухвалено рішення від 18 січня 2024 року №23/ко-24, яким визнано суддю Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та внесено Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді із займаної посади.
Вважаючи протиправними дії ВККС щодо проведення засідань і ухвалене нею рішення, позивач звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.
Зміст спірних у цій справі правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, з прийняттям колегією ВККС рішення від 15 жовтня 2019 року про відповідність займаній посаді її кваліфікаційне оцінювання вважалося завершеним, а тому ВККС безпідставно застосувала до неї процедуру подолання висновку ГРД шляхом підтримки цього рішення пленарним складом. Більш того, за позицією ОСОБА_1 , висновок ГРД був скасований в судовому порядку, а його оновлена редакція не могла бути предметом розгляду пленарним складом. Однак, на переконання ВККС, застосована нею процедура щодо позивача у повному обсязі узгоджується з вимогами законодавства.
Надаючи правову оцінку спірним у цій справі правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Аналіз вказаного положення Конституції України визначає декілька аспектів, що стосуються суддів, про яких у ньому йдеться, а саме: (1) суддя вже перебуває на посаді після його призначення на п'ять років чи обрання безстроково; (2) оцінювання на відповідність займаній посаді не залежить від волі судді, а є обов'язковою умовою для продовження ним професійної діяльності; (3) у разі визнання його за результатами оцінювання таким, що відповідає займаній посаді, суддя залишається здійснювати правосуддя у тому ж суді, в штаті якого він перебував до проходження такого оцінювання; (4) відмова від оцінювання або виявлення за його результатами невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є самостійною підставою для звільнення судді з посади.
Зазначені норми є обмеженими у часі, оскільки після одноразового проведення щодо таких суддів оцінювання вони не застосовуватимуться в майбутньому (включно з визначеною у них підставою).
Іншими словами, підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України вичерпає свою дію тоді, коли щодо умовно «останнього» судді, призначеного на посаду строком на п'ять років або обраного безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, буде прийнято рішення щодо відповідності/невідповідності його займаній посаді або цей суддя відмовиться від такого оцінювання.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на час ухвалення ВККС рішення від 20 липня 2023 року № 34/зп-23, внаслідок якого Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання позивача, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Зазначена норма відтворює положення, закріплене у підпункті 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та наділяє виключно колегії ВККС повноваженнями оцінювати суддів, про яких ідеться у цьому підпункті, на відповідність займаній посаді.
Варто зауважити, що Законом № 1402-VIII встановлено дві різні процедури оцінювання: 1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді; 2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
За приписами частин третьої та четвертої статті 94 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії. Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1.3 розділу І Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII віднесено до повноважень колегії ВККС, що узгоджується з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виключно колегії ВККС були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.
Оскільки ОСОБА_1 призначено на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду строком на п'ять років Указом Президента України від 18 червня 2009 року № 458/2009, тобто, до набрання чинності Законом № 1401-VIII, остаточне рішення про відповідність чи невідповідність її займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС.
Зазначений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також надавала оцінку питанню висновку ГРД та дослідженню цього висновку колегією ВККС і зазначила таке. Оцінювання судді на відповідність займаній посаді, як і кваліфікаційне оцінювання судді для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, проводяться ВККС за одними і тими ж критеріями, а саме компетентності, професійної етики і доброчесності. Оскільки метою утворення ГРД є сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, то цей орган уповноважений, зокрема, надавати ВККС за наявності відповідних підстав висновок про невідповідність зазначеним критеріям як суддів, щодо яких проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, так і суддів, щодо яких проводиться кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД надала ВККС висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляд зазначеного питання у пленарному складі ВККС ні положення Закону № 1402-VIII, ні норми Регламенту не передбачають.
Обставини, які стосуються відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, викладені у висновку ГРД, були предметом розгляду на засіданні колегії ВККС під час проведення з нею співбесіди, за результатами якої ухвалено рішення про відповідність судді займаній посаді (від 15 жовтня 2019 року №1027/ко-19). Приписами пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час ухвалення такого рішення) не передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному складі.
Таким чином, здійснення у подальшому Комісією повторного автоматизованого розподілу справи ОСОБА_1 між членами ВККС на підставі рішення від 20 липня 2023 року № 34/зп-23, як наслідок, продовження процедури кваліфікаційного оцінювання позивача, було протиправним.
Та обставина, що Комісія у своєму рішенні від 15 жовтня 2019 року №1027/ко-19 в абзаці третьому зазначила, що воно набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту не впливає і не може впливати на вищенаведені висновки. Порядок набрання чинності рішення ВККС встановлюється законом, а не самостійно ВККС. Відповідно, незалежно від того, який порядок набрання ним чинності зазначений в такому рішенні, ВККС має діяти в порядку, встановленому законом. Тим більш, що в даному випадку, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20, ВККС, зазначаючи про такий порядок набрання чинності рішення колегії Комісії, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою та правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя.
Також не впливає на вищенаведені висновки та обставина, що спірне рішення ВККС ухвалила 18 січня 2024 року, тобто, під час дії пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в новій редакції. У даному випадку визначальною є дата ухвалення рішення колегією ВККС щодо відповідності позивача займаній посаді судді, яким завершено кваліфікаційне оцінювання (15 жовтня 2019 року). Після цього у ВККС не було законних підстав для продовження процедури кваліфікаційного оцінювання позивача, зокрема, переходити до стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії. Варто зазначити, що і на момент ухвалення ВККС рішення про продовження процедури кваліфікаційного оцінювання (20 липня 2023 року) діяла попередня редакція цієї норми.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 зазначала, що системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконали Велику Палату Верховного Суду в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення ВККС від 18 січня 2024 року №23/ко-24 є протиправним і підлягає скасуванню.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для окремого задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ВККС щодо проведення 30 листопада 2023 року та 18 січня 2024 року пленарного засідання, оскільки такі дії не породжували обов'язкових юридичних наслідків для позивача. Належним і достатнім способом захисту прав позивача є саме скасування рішення ВККС від 18 січня 2024 року №23/ко-24, яке було прийнято за результатом проведення цих засідань.
Інші доводи сторін не впливають на вищенаведені висновки суду за наслідками розгляду справи.
Керуючись статтями 244-246, 250, 255, 266, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 січня 2024 року № 23/ко-24, яким визнано суддю Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді із займаної посади.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 травня 2025 року.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва І.В. Дашутін В.В. Хохуляк М.М. Яковенко