12 травня 2025 року
м. Київ
справа №300/2221/24
адміністративне провадження № К/990/16992/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №300/2221/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Дзундза Юрій Романович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2022 року по 12 червня 2023 року та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2022 року по 12 червня 2023 року в сумі 165399,78 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Стягнуто з Військову частину НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 75892 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні 18 копійок.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не додано документа про сплату судового збору, надано п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №300/2221/24 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідачем повторно подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Військової частини НОМЕР_1 . Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №300/2221/24 залишено без руху. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено в задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №300/2221/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
22 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №300/2221/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, визнати поважними причини пропуску та поновити Військовій частині НОМЕР_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з апеляційною скаргою, у зв'язку з чим апелянту було запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 05 березня 2025 року в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд».
На виконання вимог ухвали апеляційного суду відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій зазначав, що строк звернення до суд апеляційної інстанції пропущений у зв'язку з тим, що Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема бригада територіальної оборони) та підпорядковані військові частини з квітня 2022 року безперервно перебувають в районі виконання завдань (в районі бойових дій). Юридична служба Військової частини НОМЕР_1 також у повному складі перебуває в районі виконання завдань (в районі бойових дій). Вказана обставина об'єктивно ускладнює реалізацію процесуальних прав, зокрема, права на апеляційне оскарження судового рішення. Первинна апеляційна скарга подавалася відповідачем в установлені строки, повторна була подана негайно після отримання платіжної інструкції про сплату судового збору
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку, апеляційний суд зазначив таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження 31 жовтня 2024 року, а апеляційну скаргу подано - 26 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
Згідно матеріалів справи, відповідачем вже подавалася апеляційна скарга на оскаржуване рішення від 31 жовтня 2024 року. Однак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року, таку скаргу повернуто, оскільки не додано документа про сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що вказані підстави не є достатніми для поновлення строку звернення до суду, оскільки введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах №340/6025/22, №460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі №761/28821/20.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що всі військовослужбовці військової частини, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють представництво відповідача в судах, здійснюють заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України, що унеможливило подати апеляційну скаргу у строки передбачені КАС України.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Разом з тим, відповідач при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції також посилався на те, що строк пропущено у зв'язку з затримкою фінансування. При цьому, скаржник не посилався на існування інших причин пропуску такого строку. Не повідомив суд апеляційної інстанції про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також зазначив, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення, повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено фактів, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від нього, та обумовлено наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.
Враховуючи викладене, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду апелянтом, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.
Заявник у касаційній скарзі не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надав доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові від 15 червня 2019 року у справі №804/1274/18 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №280/4682/19, від 18 червня 2020 року у справі №400/524/19, від 17 червня 2020 року у справі №280/4951/19, від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 тощо.
Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Так, відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21, від 14 вересня 2023 року у справі №520/23674/21, від 28 вересня 2023 року у справі №280/6530/21, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Суд також зазначає, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
При цьому, слід наголосити, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Слід також зазначити, що Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати перевагу від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 08 серпня 2024 року у справі №440/15583/23 та від 07 лютого 2025 року у справі №280/7991/23.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №300/2221/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська