08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 380/25301/23
адміністративне провадження № К/990/582/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №380/25301/23
за позовом Приватного підприємства «Еліста-1» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного підприємства «Еліста-1» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Глушко І.В., Хобор Р.Б.),
У жовтні 2023 року Приватне підприємство «Еліста-1» (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Волинської митниці (далі також - відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення № UA205050/2023/000216/2 від 12.05.2023 та № UA205050/2023/000217/2 від 12.05.2023 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі контракту від 10.04.2017 позивачем ввезено на митну територію України товари та подано до Львівської митниці для митного оформлення за митними деклараціями відповідні товари, однак відповідач склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач зазначає, що такі рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при здійснення митного оформлення позивачем було надано усі необхідні та достатні документи (які не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості), передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Крім того, позивач зазначає, що приписи митного законодавства зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати конкретні документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, тоді як відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці від 12.05.2023 UА205050/2023/000216/2 та UА205050/2023/000217/2 про коригування митної вартості.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі № 380/25301/23 та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Еліста-1» відмовлено повністю.
В ході розгляду справи судами встановлено, що між ПП "Еліста-1" (Покупець) та компанією HASSAS MAKINA SANAYI (Туреччина) (Продавець) укладено договір від 10.04.2017 № 03/04-2017.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця мисливську зброю торгової марки «Francolin» виробництва Туреччини згідно умов цього договору, згідно інвойсів, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його по ціні вказаній у відповідних інвойсах, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент поставки, одиниці виміру, ціна за одиницю продукції, кількість, одержувач товару та умови поставки зазначені у інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 3.1 вказаного Договору ціна в Інвойсі зазначена в доларах США.
Відповідно до п. 4.1 вказаного Договору доставка здійснюється відповідно до умов СРТ Львів, якщо іншого не зазначено в додатку до Договору і/або в поточному Інвойсі.
На виконання Договору HASSAS MAKINA SANAYI здійснило поставку товару на користь позивача, згідно з інвойсом IHR2023000000015 від 26.04.2023 загальною вартістю товару 285 140,00 дол. США.
ПП "Еліста-1" з метою митного оформлення придбаного товару 08.05.2023 подало до Волинської митниці митну декларацію 23UA205050033446U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA205050033446U0, як підставу для застосування основного методу надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list) Б/Н 26.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № IHR2023000000015 № 26.04.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №02223019765A від 28.04.2023; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) № 23PL402010NS5VBLU9 від 28.04.2023; декларація про походження товару (Declaration of origin) № IHR2023000000015від 26.04.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № Б/Н від 20.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 06.05.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 03.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 3/04-2017 від 10.04.2017; договір про надання послуг митного брокера № 7 від 16.12.2022; інші некласифіковані документи Дозвіл МВС України від 09.02.2023 № 018487; Інші некласифіковані документи Ліцензія АВ № 601530 від 23.05.2012; Інші некласифіковані документи специфікація від 26.04.2023.
Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.
У відповідь на запит декларант листом від 12.05.2023 повідомив, що «Додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості надаватися за даною МД не буде по причині їх відсутності. Просимо прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування десятиденного терміну згідно митного кодексу України.»
Львівська митниця 12.05.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UА205050/2023/000216/2.
У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:
«Згідно ст. 54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В наданих до митного оформлення документах наявні розбіжності:
- сума в дорученні № 30 від 03.01.2023 не співпадає з сумою в інвойсі IHR2023000000015 від 26.04.2023 ;
- в контракті № 3/04-2017 від 10.04.2017 вказано, що відправником є HASSAS MAKINA SANAYI за адресою Sanayi Sitesi 515 Sok.No 7 Beysehir, Konya, Istanbul, а в CMR № 02223019765A від 28.04.2023 місце завантаження - RZESZOW, Польща. В Контракті не передбачено наявність третьої сторони - відправника товарів.
- в наданому платіжному дорученні № 30 від 03.01.2023 відсутній номер інвойсу, тому це доручення неможливо ідентифікувати з партією товару, митне оформлення якої здійснюється.
- в прайс-листі б/н від 02.01.2023 відсутні моделі, артикули товарів, що робить неможливою ідентифікацію.
- в товаросупровідному документі Т1 № 23PL402010NS5VBLU9 відсутні відомості про вартість товару.
- п. 4.4 додатку до контракту №9 від 10.04.2017 передбачено оплату за товар протягом 60 днів після отримання. Попереднє оформлення товару за контрактом №3/04-2017 здійснювалось 22.05.2022 за МД №UA209170/2022/034855, проте платіжні документи, що підтверджували б оплату не надано.
Згідно з п. 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У зв'язку з неможливістю застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: Товар № 1 - 162 дол.США/шт (МД від 12.05.2022 № UA209170/2022/30666); Товар № 2 - 165 дол.США/шт (МД від 23.08.2022 № UA100350/2022/608827); Товар № 3 - 118 дол.США/шт(МД від 12.05.2022 № UA209170/2022/30666); Товар № 4 - 20 дол.США/кг (МД від 13.05.2022 № UAUA209170/2022/32252); Товар № 5 - 92 дол.США/кг (МД від 05.05.2023 № UAA209170/2023/34874); Товар № 6 - 116 дол.США/кг (МД від 17.03.2023 року № UA209170/2023/231); Товар № 8 - 3,55 дол.США/кг (МД від 02.05.2023 № UA10o320/2023/10970). Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.»
На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205050/2023/00032570 з причин: Приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД відповідно до Рішення про визначення митної вартості № UA205050/2023/000216/2 від 12.05.2023.
Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідності до Рішення про визначення митної вартості № UA205050/2023/000216/2 від 12.05.2023. Картка відмови може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 Митного кодексу України.
ПП "Еліста-1" з метою митного оформлення придбаного товару 08.05.2023 подало до Волинської митниці митну декларацію 23UA205050033778U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA205050033778U4, як підставу для застосування основного методу надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list) Б/Н 26.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № IHR2023000000015 № 26.04.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 02223019765В від 28.04.2023; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA205050.2023.033575 від 08.05.2023; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 08.05.2023 № UA205050/2023/033575; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/032557 від 08.05.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 06.05.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 03.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 3/04-2017 від 10.04.2017; договір про надання послуг митного брокера № 7 від 16.12.2022; інші некласифіковані документи Дозвіл МВС України від 09.02.2023 № 018487; Інші некласифіковані документи Ліцензія АВ № 601530 від 23.05.2012; Інші некласифіковані документи специфікація від 26.04.2023.
Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.
У відповідь на запит декларант листом від 12.05.2023 повідомив, що «Додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості надаватися за даною МД не буде по причині їх відсутності. Просимо прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування десятиденного терміну згідно митного кодексу України.»
Львівська митниця 12.05.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UА205050/2023/000217/2.
У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:
«Згідно ст. 54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
В наданих до митного оформлення документах наявні розбіжності:
- сума в дорученні № 30 від 03.01.2023 не співпадає з сумою в інвойсі IHR2023000000015 від 26.04.2023;
- в контракті № 3/04-2017 від 10.04.2017 вказано, що відправником є HASSAS MAKINA SANAYI адресою Sanayi Sitesi 515 Sok.No 7 Beysehir, Konya, Istanbul, а в CMR № 02223019765B від 28.04.2023 місце завантаження - RZESZOW, Польща. В Контракті не передбачено наявність третьої сторони- відправника товарів;
- в наданому платіжному дорученні від 03.01.2023 № 30 відсутній номер інвойсу, тому це доручення неможливо ідентифікувати з партією товару, митне оформлення якої здійснюється;
- в прайс-листі б/н від 02.01.2023 відсутні моделі, артикули товарів, що робить неможливою ідентифікацію.
- п. 4.4 додатку до контракту № 9 від 10.04.2017 передбачено оплату за товар протягом 60 днів після отримання. Попереднє оформлення товару за контрактом №3/04-2017 здійснювалось 22.05.2022 за МД №UA209170/2022/034855, проте платіжні документи, що підтверджували б оплату, не надано.
Згідно з п. 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.У зв'язку з неможливістю застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: Товар № 1 - 189 дол.США/шт (МД від 03.01.2023 №UA209170/2023/230); Товар № 2 - 118 дол.США/шт (МД від 12.05.2022 № UA209170/2022/30666); Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.»
На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205050/2023/00032571 з причин: Приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД відповідно до Рішення про визначення митної вартості № UA205050/2023/000217/2 від 12.05.2023.
Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідності до Рішення про визначення митної вартості № UA205050/2023/000217/2 від 12.05.2023. Картка відмови може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при проходженні митного контролю позивачем було подано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Тоді як, твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є неконкретизованим, необґрунтованими, безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Суд першої інстанції також вказав, що обрання відповідачем другорядного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим. Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване ненаданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що митний орган при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №805/2713/16-а), від 24.01.2019 (справа №820/636/17), від 26.01.2021 (справа №826/13892/19), від 13.10.2021 (справа №804/15600/15), від 02.07.2020 (справа №826/23118/15), від 28.10.2020 (справа №1.380.2019.000724), від 22.08.2019 (справа 810/2784/18), зокрема, в частині того, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли з інших документів можливо встановити ціну товару; щодо підтвердження транспортних витрат; щодо обмеженого права митного органу витребовувати документи відповідно.
У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності/відсутності правових підстав для прийняття митним органом оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Підприємство зазначає, що у цій справі судом апеляційної інстанції не було враховано, що позивачем до митного органу при митному оформлені товарів було подано всі необхідні документи з урахуванням вимог статей 52 та 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та надавили повну інформацію щодо вартості товару та його перевезення.
Також позивач вказує, що інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору та не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Наполягає Підприємство й на тому, що твердження суду апеляційної інстанції, що документи, які містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки, не узгоджуються із прямими нормами п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України, відповідно до яких документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Разом з тим, відповідно до п.3.2 договору від 10.04.2017 № 03/04-2017 ціна, що зазначена в інвойсах, включає в себе вартість товару, пакування, доставку до м.Львів та усі інші витрати, необхідні для відвантаження товару відповідно до поточних умов доставки, а подана вантажна митна накладна (СМR) є належним доказом укладення договору перевезення.
Верховний Суд ухвалою від 16.01.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Еліста-1» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у цій справі для перевірки наведених у ній доводів.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, зокрема, зазначаючи про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано до митного органу при митному оформленні товарів усіх документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в договорі № 3/04-2017 від 10.04.2017 вказано, що відправником є HASSAS MAKINA SANAYI адресою Sanayi Sitesi 515 Sok.No 7 Beysehir, Konya, Istanbul, а в CMR № 02223019765B від 28.04.2023 місце завантаження - RZESZOW, Польща; в контракті не передбачено наявність третьої сторони - відправника товарів; сума в дорученні № 30 від 03.01.2023 не співпадає з сумою в інвойсі IHR2023000000015 від 26.04.2023; в наданому платіжному дорученні №30 від 03.01.2023 відсутній номер інвойсу, тому це доручення неможливо ідентифікувати з партією товару, митне оформлення якої здійснюється; в прайс-листі б/н від 02.01.2023 відсутні моделі, артикули товарів, що робить неможливою ідентифікацію; в товаросупровідному документів Т1 відсутні відомості про вартість товару.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача, що позивачем при митному оформленні товарів не було надано усіх документів для правильності визначення митної вартості товару, зокрема, документів, які підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів, оплату товарів; неможливість встановлення дійсної ціни товару у зв'язку з відсутністю у прайс-листі моделі, артикулів товарів.
Суд першої інстанції прийшов до протилежних висновків.
Щодо аргументу відповідача, що сума в дорученні від 03.01.2023 № 30 не співпадає з сумою в інвойсі IHR2023000000015 від 26.04.2023, а також, що у вказаному дорученні відсутній номер інвойсу, встановлено наступне.
Відповідно до п. 4.4 додатку № 9 від 03.02.2023 до Договору від 17.01.2022 № 3/04-2017 продавець та покупець (позивач) погодили, що покупець здійснює оплату за товар та протягом 60 днів після отримання товару.
В інвойсі від 26.04.2023 IHR2023000000015 вказані умови оплати: післяплата протягом 60 днів.
Окрім того, позивач надав відповідачу пояснення, у яких вказав, що платіжне доручення від 03.01.2023 № 30 не має відношення до даної поставки. Це оплата по попередній поставці і надавалась як факт підтвердження взаєморозрахунків з фірмою відправником і відповідно вона не може співпадати з сумою інвойсу. По даній поставці умови оплати: післяплата 60 днів.
Судом першої інстанції констатовано, що на момент подачі митної декларації строк оплати ще не настав, тому оплата ще не була здійснена.
При цьому, суд зазначив, що вказана обставина не може впливати на зміну числових значень складових митної вартості товарів (в цьому випадку фактурної вартості). Навпаки, ця обставина може впливати виключно на господарські відносини між позивачем як покупцем та продавцем товару.
Колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу на постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, в яких Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
Натомість, суд апеляційної інстанції в цій частині спору висновків суду першої інстанції не спростував, а лише процитував позицію митного органу, що сума у наданому до митного оформлення дорученні №30 від 03.01.2023 не співпадає з сумою в інвойсі IHR2023000000015 від 26.04.2023; у вказаному дорученні відсутній номер інвойсу, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Щодо доводів відповідача про відсутність у прайс-листі б/н від 02.01.2023 моделей, артикулів товарів, що робить неможливою ідентифікацію товару, суд першої інстанції вказав на їх безпідставність з огляду на те, що на законодавчому рівні немає визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився з митним органом в цій частині доводів, при цьому не навів жодного обґрунтування такої позиції, вказавши лише, що прайс-лист містить загальні та неконкретизовані відомості, що не дає можливості вважати такий документ саме прайс-листом.
Стосовно ж аргументу відповідача, що в договорі № 3/04-2017 від 10.04.2017 відправником вказано HASSAS MAKINA SANAYI адресою Sanayi Sitesi 515 Sok.No 7 Beysehir, Konya, Istanbul, а в CMR № 02223019765А, №02223019765В місце завантаження - RZESZOW, Польща, проте договір не передбачає наявність третьої сторони - відправника товарів, суд першої інстанції встановив наступне.
Відповідно до п. 4.1 договору від 10.04.2017 № 03/04-2017 доставка здійснюється відповідно до умов СРТ Львів, якщо іншого не зазначено в додатку до Договору і/або в поточному Інвойсі.
В інвойсі від 26.04.2023 IHR2023000000015 вказані умови поставки Інкотермс CPT «фрахт/перевезення оплачені до м. Львова»
Відповідно до розділу А. 3 умов CРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що Постачальник здійснює поставку Товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, Постачальник зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що Покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення Товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов'язує Постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Статтею 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Отже, CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.
Судом першої інстанції враховано, що вантажні накладні (CMR), які подані до митного оформлення, обумовлюють перевезення автомобільним транспортом, а тому не могли бути складена на доставку з Туреччини (Sanayi Sitesi 515 Sok.No 7 Beysehir, Konya, Istanbul) до України з огляду на те, що: юридична адреса постачальника в HASSAS MAKINA SANAYI в Туреччині (Sanayi Sitesi 515 Sok.No 7 Beysehir, Konya, Istanbul); договором від 10.04.2017 № 03/04-2017 передбачено, що доставка здійснюється відповідно до умов СРТ Львів; поставка товару за інвойсом від 26.04.2023 IHR2023000000015 буде відбуватися на умовах Інкотермс CPT «фрахт/перевезення оплачені до м. Львова»; вантажні накладні (CMR) від 28.04.2023 врегулювали доставку автомобільним транспортом з Польщі до України.
Судом також встановлено, що товар з Туреччини до Жешува (Польща) доставлявся літаком силами продавця.
Окрім того, відповідно до п.3.2 договору № 03/04-2017 ціна, що зазначена в інвойсах, включає в себе вартість товару, пакування, доставку до м.Львів та всі інші витрати, необхідні для відвантаження товару відповідно до поточних умов доставки.
Врахувавши усе наведене, суд першої інстанції визнав зауваження відповідача щодо розбіжностей між договором та міжнародними товарно-транспортними накладними безпідставним.
Суд же апеляційної інстанції погодився з висновком відповідача в частині виникнення у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування товарів, з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, однак не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих позивачем транспортних документів.
Щодо зазначення відповідачем про відсутність в товаросупровідному документі Т1 № 23PL402010NS5VBLU9 (транзитний перелік позицій/безпека) відомостей про вартість товару, то суд першої інстанції, пославшись на приписи статті 53 МК України, яка, зокрема, визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, вказав, що транзитний перелік позицій/безпеки у такому переліку відсутній, а відтак він не має впливу на числові визначенні митної вартості товару. Такі твердження суду першої інстанції жодної оцінки апеляційного суду не отримали.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача в спірному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Щодо цього питання суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19, за якими формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, в оскаржених рішеннях відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару.
Суд апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростував.
Відтак, узагальнюючи наведене вище необхідно погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.
Суд же апеляційної інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 КАС України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому належним чином (відповідно до визначених у оскаржуваних індивідуальних актах підстав) не обґрунтував у чому полягає недостатність і неналежність наданих позивачем документів для цілей підтвердження митної вартості товару.
Встановлені судом першої інстанції обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що вказує на правильність визначення ним митної вартості товару за першим методом. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
З урахування наведеного, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, а також порушив норми процесуального права зокрема застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства «Еліста-1» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у цій справі підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Еліста-1» задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 380/25301/23 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у цій справі залишити в силі.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Еліста-1» (79049, м. Львів, проспект Червоної Калини, 82, кв.105; код ЄДРПОУ 30274929) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі (3), вулиця Призалізнична, 13; код ЄДРПОУ 43958385) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 53 680 (п'ятдесят три тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва