12 травня 2025 року
м. Київ
справа №620/9332/24
адміністративне провадження № К/990/18747/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 620/9332/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначено, що об'єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №620/9332/24, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційного оскарження зазначає, що вперше подано апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, яку було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору, вдруге апеляційну скаргу подано без зайвих зволікань з моменту надходження фінансування.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
За змістом норм статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження - з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу, а саме, у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Між тим, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху на підставі статті 169 КАС України у зв'язку із недоданням до неї документа про сплату судового збору. Встановлено скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документа про сплату судового збору.
Ухвалою від 31 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання Військової частини НОМЕР_1 та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року на п'ять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року відмовлено задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №620/9332/24 повернуто апелянту.
26 лютого 2025 року Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася із апеляційною скаргою, порушивши при цьому питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пропуск якого обґрунтовано обставиною повернення первинної своєчасної поданої апеляційної скарги через несплату судового збору. Відповідач зазначив, що ним під час звернення з первинною апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір у зв'язку з неналежним фінансуванням.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 березня 2025 року, визнавши неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні вказаного клопотання й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, навести інші поважні підстави пропуску строку звернення.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року скаржником подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, в якому наведено обставини, аналогічні тим, що були зазначені у попередньому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, за винятком посилань на виконання обов'язку зі стримування та відсічі збройної агресії рф, без надання підтверджуючих доказів того, що кошти на сплату судового збору були відсутні протягом строку з моменту повернення першої апеляційної скарги до моменту подачі вказаної апеляційної скарги, а також докази того, що апелянтом вживались заходи щодо отримання фінансування на сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 620/9332/24.
При цьому Шостий апеляційний адміністративний суд звернув увагу, що з моменту постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, яке апелянт отримав через підсистему «Електронний суд» 10 вересня 2024 року до моменту подачі повторної апеляційної скарги минуло більше п'яти місяців.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, неможливість сплатити судовий збір не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору, тривала внутрішня адміністративна процедура погодження виділення коштів на його сплату, помилки при розрахунку розміру чи під час сплати є суто суб'єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Водночас, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Водночас у постановах від 22 лютого 2023 року у справі №560/1608/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21 Верховний Суд зауважив, що: «Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. При цьому обставина своєчасного подання первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності».
Крім того, в постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 16 лютого 2023 року у справі №640/7964/21 касаційний суд наголосив, що: «Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги».
Таким чином, Шостий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону та висновки касаційного суду, обґрунтовано ухвалою від 14 квітня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 620/9332/24 слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 328, 332, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №620/9332/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. Ю. Бучик
С. Г. Стеценко