справа № 631/380/25
провадження № 1-кп/631/131/25
про призначення справи до судового розгляду
06 травня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши та перевіривши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України,
До Нововодолазького районного суду Харківської області за вхідним № 2133/25-вх в порядку, передбаченому статтями 283, 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений слідчим та затверджений прокурором, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під №12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 квітня 2025 року призначено підготовче судове засідання по справі.
Під час підготовчого судового засідання прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , який згідно з приписами статей 36 і 37 Кримінального процесуального кодексу України має відповідні повноваження та діє на підставі постанови про створення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, прийнятої 20 січня 2025 року заступником керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 , вважав, що зазначене кримінальне провадження підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області з огляду на зміст частини 1 статті 32 Кримінального процесуального кодексу України, підстав для його закриття чи повернення обвинувального акту не вбачається, так як той складений у повній відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства України. Судовий розгляд справи просив здійснювати у закритому судовому засіданні за участю прокурора, потерпілої, її представника, обвинуваченого та його захисника. Також прокурор звернувся до суду з клопотання щодо виклику свідків у судове засідання, які вказані у його письмовому клопотанні, що було направлено на адресу суду 01 травня 2025 року, та вважав за необхідне надати доручення органу пробації підготувати досудову доповідь відносно обвинуваченого відповідно до положень статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України.
Окрім цього, прокурор просив суд вирішити питання, пов'язане із застосуванням відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби.
Так, на обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
На думку прокурора, у розрізі того, що причетність обвинуваченого до кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, є дійсними ризики, визначені пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то можливість переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як за вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, однак з урахуванням того факту, що він може отримати реальне покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, це вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, в сукупності з іншими факторами та умовами життя, воєнним станом на території України та відсутністю вікових обмежень на перетин державного кордону.
Крім того, ОСОБА_6 за версією сторони обвинувачення, може незаконно вплинути на потерпілу та свідків, які володіють інформацією про його незаконні дії, при цьому значна частина свідків у даному кримінальному провадженні перебуває з обвинуваченим у дружніх чи родинних зв'язках, а отже він може застосувати відносно них методи залякування та погроз, тиснути з метою надання ними неправдивих свідчень у суді.
Тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, прокурор просив застосувати у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певній час доби, а саме з 18 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня, на строк 60 днів, з огляду на наявність передумов, передбачених статтями 177, 178, пунктами 1 - 3 частини 1 статті 194, статтями 199, 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Також прокурор просив суд покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: 1) прибувати за першою вимогою слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) невідкладно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримали думку прокурора та вважали за необхідне призначити справу до судового розгляду, оскільки на їх думку, обвинувальний акт повністю відповідає вимогам, що висуваються до нього Кримінальним процесуальним кодексом України, підстав для закриття кримінального провадження не має. Вважали за необхідне розгляд кримінального провадження проводити у закритому судовому засіданні та повідомили про відсутність у них будь-яких клопотань, передбачених частиною 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України. Клопотання прокурора про виклик певних осіб для допиту в якості свідків підтримали у повному обсязі та просили задовольнити. З клопотанням прокурора про застосування (обрання) відносного обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби не погодились та вважали за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на їх думку, буде більш доцільним з огляду на наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Також потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 просили суд прийняти до розгляду цивільний позов, пред'явлений в порядку статті 128 Кримінального процесуального кодексу України до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та розглядати його разом із кримінальним провадженням.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - ОСОБА_7 у підготовчому засіданні заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Вважали, що органом досудового розслідування жодним чином не встановлено винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважали, що обвинувальний акт слід повернути прокурору з підстав його не відповідності вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, про що подали відповідне письмове клопотання, у задоволенні якого ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року було відмовлено.
Також сторона захисту повідомила про відсутність у них будь-яких клопотань, передбачених частиною 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі щодо витребування певних речей чи документів, виклику певних осіб для допиту тощо.
Що стосується клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, обвинувачений та його захисник заперечували, вважали, що наведені прокурором ризики є не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодним доказом. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зазначив, що під час досудового розслідування його підзахисному вже обирався та продовжувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчився 20 квітня 2025 року. За цей час ОСОБА_6 не здійснив жодних дій, аби переховуватись від органу досудового розслідування або суду, жодним чином не намагався впливти на потерпілу або свідків у кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Сторона захисту звернула увагу суду, що обвинувачений працює не офіційно, допомагає своїм батькам, тому вважали за доцільне обрати відносно ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Також обвинувачений та захисник вважали, що цивільний позов потерпілої сторони - ОСОБА_4 не може бути прийнятий судом до розгляду, оскільки його копія не була вручена стороні захисту. Відносно клопотання прокурора про виклик у судове засідання для допиту в якості свідків осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, сторона захисту не заперечувала.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання щодо можливості призначення справи до судового розгляду, а також відносно вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши обвинувальний акт разом із реєстром матеріалів досудового розслідування та документи, надані на обґрунтування клопотання, а також проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на даному етапі судового слідства у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частина 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Підготовче провадження у суді першої інстанції здійснюється відповідно до приписів глави 27 розділу ІV Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що завданням стадії підготовчого судового провадження є, зокрема, перевірка матеріалів досудового розслідування, оцінка змісту і форми обвинувального акту, з метою успішного проведення судового розгляду.
Обвинувальний акт, як встановлено частиною 4 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу
Відповідно до статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 31) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 81) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Крім того до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 2971 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (частина 4 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України).
Отже, до суду повинен надійти обвинувальний акт, в якому мають міститися обов'язкові відомості, які зазначені у частині 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та бути доданий перелік документів, який визначений у частині 4 статті 291 наведеного вище кодифікованого закону України.
Як убачається зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, він фактично відповідає вимогам, наведеним у статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону.
Так, в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У обвинувальному акті наявний короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується обвинуваченому, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
З огляду на вказане, суд доходить висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.
Усім доводам сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту вимог Кримінального процесуального кодексу України судом була надана оцінка в ухвалі Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року.
Провадження за обвинувальним актом відповідно до приписів статтей 32 та 33 Кримінального процесуального кодексу України підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області.
Підстав для закриття провадження у справі за підпунктами 4 - 8 частини 1 або частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, як і прийняття рішення за пунктами 1 - 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, не має.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, не встановлено.
З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні належить призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду.
Відповідно до положень частини 2 статті 318, пунктів 19, 25 та 26 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, судом визначено коло осіб з боку сторони обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
За приписами статті 26 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом.
Зокрема, вони мають право визначитись із переліком осіб, щодо яких суду слід здійснити виклик для допиту, що чітко визначено у абзаці 1 пункту 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Натомість у підготовчому провадженні сторона захисту із таким клопотанням до суду не звернулась, а клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, й до суду слід викликати задля здійснення допиту під час судового розгляду цього кримінального провадження осіб, перелічених прокурором та зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , неповнолітнього ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , неповнолітнього ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
Інших клопотань, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі про витребування певних речей чи документів, від сторін кримінального провадження, які були вільні у використанні своїх прав, не надходило.
Частина 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України обумовлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
При цьому, частиною 2 статті 27 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:
1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;
2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканності особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність особи;
4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може привести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Також, як констатовано у частинах 4 і 7 зазначеної вище статті, кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим кодексом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилось закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.
Отже, відповідно до загальних засад кримінального провадження рішення про необхідність проведення судового розгляду у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини ухвалюється за клопотанням учасників судового провадження, заявленим під час підготовчого судового засідання, та на підставі чітко обумовлених кримінальним процесуальним законом виняткових випадках, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Заявлене стороною обвинувачення в особі прокурора клопотання про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження, яке підтримане потерпілою та її представником, а також стороною захисту, з огляду на зміст пункту 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України підлягає задоволенню, а тому судовий розгляд цієї справи слід здійснювати у закритих судових засіданнях впродовж усього судового провадження з огляду на наступне.
Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати положення пункту 2 частини 2 статті 27 Кримінального процесуального кодексу України й здійснювати судовий розгляд справи з єдиним унікальним № 631/380/25 (провадження № 1-кп/631/131/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.
Також, як убачається з матеріалів справи, потерпілою ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1256601 від 30 квітня 2025 року діє адвокат ОСОБА_5 , був пред'явлений цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055, відповідно до якого представник потерпілої просив суд поновити строк для пред'явлення цивільного позову та прийняти його до провадження суду у кримінальній справі з єдиним унікальним № 631/380/25; визнати потерпілу ОСОБА_4 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_6 - цивільним відповідачем; відшкодувати ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача ОСОБА_6 , а саме стягнути з нього на користь цивільного позивача 250000 гривень 00 копійок; відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача ОСОБА_6 , а саме стягнути з нього на користь цивільного позивача 3400 гривень 00 копійок; відшкодувати ОСОБА_4 витрати на правову допомогу, а саме стягнути з ОСОБА_6 на користь цивільного позивача 90000 гривень 00 копійок.
З приводу пред'явленого цивільного позову слід зазначити наступе.
Відповідно до частини 2 статті 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Приписами частин 1 та 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Процесуальні питання щодо прийняття цивільного позову до розгляду у кримінальному провадженні нормами Кримінального процесуального кодексу України не врегульовані, а тому для вирішення зазначеного питання судом застосовуються положення цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Ознайомившись з цивільним позовом, суд приходить до висновку, що він в цілому відповідає загальним вимогам, передбаченим статтями 175 - 177 Цивільного процесуального кодексу України, підстави, визначені статтями 185 - 186 Цивільного процесуального кодексу України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, а тому суд з урахуванням думки учасників кримінального провадження, вважає за можливе прийняти цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до розгляду з кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, що відповідає приписам статті 127 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 62 Кримінального процесуального кодексу України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що потерпіла особа - ОСОБА_4 має до обвинуваченого претензії матеріального та морального характеру, про що до початку розгляду справи звернулася з цивільним позовом, який до провадження прийнято судом, суд вважає за необхідне визнати у даному кримінальному провадженні потерпілу особу - ОСОБА_4 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_6 - цивільним відповідачем, що узгоджується із положеннями статтей 61 та 62 Кримінального процесуального кодексу України.
Положення частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України визначають, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Отже розглядаючи клопотання прокурора про обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому суд враховує положення частини 1 статті 131 вищевказаного нормативного акту України, які обумовлюють, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню наведений у статті 176 Кримінального процесуального кодексу України
Так, за змістом пункту 4 частини 1 статті 176 та частини 1 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт є одним із видів запобіжних заходів та полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частини 2 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з частиною 2 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Приписами статті 178 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.
В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, а отже вказане кримінальне правопорушення з огляду на приписи статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжкого злочину.
В ході обговорення питання доцільності обрання (застосування) запобіжного заходу відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту та долучених до кримінального провадження матеріалів встановлено такі відомості: ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мелихівка Нововодолазького району Харківської області, громадянин України, має повну середню освіту, неодружений, неповнолітніх дітей або не працездатних батьків на утриманні не має. За станом здоров'я обвинувачений не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, суб'єктом господарської діяльності не зареєстрований, зі слів на життя заробляє виконуючи роботу по найму.
Також судом встановлено, що ОСОБА_6 має зареєстроване та постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де характеризується формально; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Отже, обвинувачений на час вирішення питання щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді домашнього арешту за своїм станом здоров'я не має специфічних особливостей, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та прийнятну репутацію.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні в їх сукупності на предмет перевірки дійсності у справі обставин, визначених частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд ураховує, що застосування до підозрюваного, обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що передбачено частиною 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на що, суд на даній стадії судового провадження (підготовче судове засідання) не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - нетяжкого злочину, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України - зґвалтуванні, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055, а також доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче судове засідання), що в подальшому передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене вище, суду належить вирішити, чи довела сторона обвинувачення обставини, на які вона покликається. Вирішуючи це питання, суд виходить із такого.
На цей час в даному кримінальному провадженні обвинуваченого, потерпілу та свідків не допитано, докази передбачені статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України з боку сторони обвинувачення та захисту, не досліджені, у зв'язку з чим, враховуючи наведені дані суд вважає, що обставини регламентовані статтею 177 вказаного Кодексу є дійсними, беручи до уваги наявні дані, які підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений має певне відношення до подій відображених в обвинувальному акті (суд не удається на цій стадії до оцінки його дій та ролі з точки зору норм Кримінального кодексу України, а лише констатує факт, того, що вони пов'язані з цими подіями).
Таким чином, під час розгляду заявленого клопотання прокурора, суд вважає, що в даному конкретному випадку наявні ризики, передбачені пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки останній обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання лише у виді позбавлення волі.
Те, що сама по собі суворість передбаченого покарання не є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак в цій ситуації слід урахувати, що обвинувачений обізнаний, шо санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, що свідчать про обставини, які можуть бути підставою та мотивом для навмисного переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про існування зазначеного ризику кримінального провадження також свідчить й відсутність стійких соціальних зв'язків у обвинуваченого, який не одружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, суб'єктом господарської діяльності не зареєстрований.
Разом з тим суд враховує, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Та з його урахуванням суд погоджується з аргументами прокурора про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від суду.
Також, реальним є ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами.
Слушним є і ризик впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, частина із яких, перебуває з обвинуваченим у дружніх чи родинних зв'язках, та дані про яких особисто відомі обвинуваченому, а отже перебуваючи на волі без запобіжного заходу він буде мати можливість безперешкодно здійснювати на них незаконний вплив.
Так, оцінюючи наявність цього ризику у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання показань від потерпілої та осіб, які є свідками у кримінальному провадженні на різних його етапах, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 статті 23, статті 224, 352, 353 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України (частина 4 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
Ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань потерпілої, свідків та їх дослідження.
При цьому, відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Наразі потерпіла та свідки у кримінальному провадженні не допитані, триває підготовче судове провадження. Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_6 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на останніх.
Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави визнати, що ризики, передбачені пунктом 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, на даний час існують на доволі високому рівні.
Враховуючи викладене у сукупності, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого як особу, його соціальні зв'язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об'єктивно вказують на наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілу та свідків, що виправдовує застосування (обрання) відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту про необґрунтованість та недоведеність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування та впливу на потерпілу й свідків.
Як вже зазначалось, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього додаткових процесуальних обов'язків є суттєвим чинником, який буде стимулювати обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Та обставина, що обвинувачений має неофіційне місце роботи та матір не нівелюють повністю встановлений ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, крім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд враховує існування інших обставин, визначених статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років;
2) вік обвинуваченого (повних 19 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 ;
3) обвинувачений раніше не судимий, непрацевлаштований, офіційних та постійних джерел доходу не має, неодружений, без утриманців;
4) відсутність відомостей про застосування раніше до ОСОБА_6 запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Що стосується тверджень потерпілої та її представника про необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що на даний час ці доводи є необґрунтованими та такими, що не підтверджені будь-якими належними доказами.
Крім того, з системного аналізу норм статтей 178, 181, 183 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, про те, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04 листопада 1950 року в Римі, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин (пункт 74 рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини», заява № 65559/01, пункти 27 - 28 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», заява № 38717/04, пункт 196 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), поміщення під варту відповідно до статті 5 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності, інакше буде порушення право особи на свободу, гарантоване Конституцією України.
Разом з тим суд переконаний, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж домашній арешт, буде недостатнім для запобігання доведених ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, особистого зобов'язання для запобігання ризикам переховування від суду та впливу на потерпілу, свідків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків залежатиме виключно від волі самого ОСОБА_6 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до приписів статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Водночас, суд визначаючи часові проміжки такого арешту, враховуючи доводи прокурора, які є небунтованими щодо встановлення заборони залишати обвинуваченим житло в період часу з 18 години 00 хвилин до 07 годину 00 хвилин наступного дня, беручи до уваги аргументи сторони захисту про наявність у ОСОБА_6 можливості заробляти на життя тимчасовими підробітками, визначає його період з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.
За таких умов, суд вважає за доцільне за наслідками розгляду питання клопотання прокурора задовольнити частково та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.
Разом із тим, суд вважає, що застосування цього запобіжного заходу без покладення на обвинуваченого окремих обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, на даний час не є достатнім для подальшого забезпечення його безумовної участі в судових засіданнях і запобіганню наявним ризикам.
Оцінюючи необхідність покладення на обвинуваченого обов'язків у сукупності та взаємозв'язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов'язки як: прибувати до Нововодолазького районного суду Харківської області або прокурора за першою вимогою, не відлучатись із населеного пункту, в якому він мешкає, та за межі Харківської області без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану, а також повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Обов'язок утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
На переконання суду, покладені на обвинуваченого обов'язки не є надмірним втручанням у його права та є необхідними для досягнення дієвості кримінального провадження.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, обставини регламентовані статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, у світлі даних про особу обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної пунктом 3 частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених у цій справі доказів та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені.
Як наслідок, на даний час наявні обставини визначені статтею 177, пунктам 1 - 3 частини 1 статті 194, статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, які в своїй сукупності вказують на дійсність обставин, як слушних щодо викладу обставин, які дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними статтями 177, 178, 181, 194, 315 Кримінального процесуального кодексу України, застосувати (обрати) відносного обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби у межах строків визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Положеннями частини 5 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
За змістом частин 1 та 2 статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, беручи до уваги приписи частини 2 статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення суду інформацією, що його характеризує.
Таким чином, підготовка до судового розгляду є завершеною.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кримінального процесуального кодексу України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Також суд вважає за необхідне врахувати, що у відповідності до частини 1 статті 317 Кримінального процесуального кодексу України усі письмові документи, надані суду учасниками підготовчого судового засідання під час його проведення, долучаються до матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) та залишаються в суді.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, пунктом 5 частини 1 статті 7, статтею 12, пунктом 2 частини 2 статті 27, статтями 31, 32, частиною 2 статті 35, статтями 61, 62, частиною 2 статті 110, частиною 5 статті 115, статтями 127, 128, 131, 132, 134 - 138, 176 - 178, 181, 184, 194, 196, частиною 4 статті 291, частиною 1 статті 293, статтями 314 - 317, частиною 1 статті 320, частиною 3 статті 331, статтею 336, частиною 2 статті 369, частиною 3 статті 371, статтею 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532 та статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України,
Призначити та провести судовий розгляд справи з єдиним унікальним № 631/380/25 (провадження № 1-кп/631/131/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження в приміщенні залу судових засідань Нововодолазького районного суду Харківської області 15 травня 2025 року о 10 годині 00 хвилин за участю: з боку сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_5 , з боку сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 .
Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснювати суддею одноособово.
Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити всіх учасників кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту, викликавши їх у судове засідання.
Клопотання прокурора, подане відповідно до пункту 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України про виклик осіб для допиту - задовольнити.
Викликати в судове засідання для допиту в якості свідків:
- ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_10 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_11 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
- неповнолітнього ОСОБА_12 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_13 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_14 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_15 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ;
- ОСОБА_16 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_17 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ;
- неповнолітнього ОСОБА_18 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_8 ;
- ОСОБА_19 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_9 ;
- ОСОБА_20 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_10 ;
- ОСОБА_21 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_11 .
Клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.
Застосувати (обрати) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло за місцем реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня, строком на два місяця, а саме до 04 липня 2025 року (включно), за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до Нововодолазького районного суду Харківської області або прокурора за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 , а також за межі Харківської області без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;
3) невідкладно повідомляти суд, прокурора про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055.
Термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , визначити до 04 липня 2025 року включно.
В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що:
1) в разі невиконання ним вищевказаних зобов'язань до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
2) відповідно до частини 5 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала суду передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , роз'яснивши про необхідність негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований (обраний) запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Доручити представнику Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» підготувати в строк до 15 травня 2025 року досудову доповідь щодо обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця села Мелихівка Нововодолазького району Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Прийняти пред'явлений потерпілою ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1256601 від 30 квітня 2025 року діє адвокат ОСОБА_5 , цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до провадження з кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2025 року під № 12025221160000055 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України.
Визнати потерпілу особу - ОСОБА_4 цивільним позивачем, а обвинуваченого - ОСОБА_6 цивільним відповідачем у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_4 права цивільного позивача відповідно до статті 61 Кримінального процесуального кодексу України, а обвинуваченому ОСОБА_6 права цивільного відповідача, відповідно до статті 62 Кримінального процесуального кодексу України.
Визначити цивільному відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог частини 4 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів цивільний відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує цивільний позов за наявними матеріалами.
Роз'яснити учасникам судового провадження право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмових клопотань.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та проголошений 09 травня 2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1