Справа № 627/1280/24
12.05.2025 с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бугаєнко І.В.,
за участі секретаря - В'юнник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутську у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому, просить суд: 1) поновити строк на звернення до суду; 2) скасувати постанову №662/6617-п від 13.11.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Просить закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 постановою №662\6617-п по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн., оскільки ОСОБА_1 не з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10:00 годину 02.10.2024, та порушив абз.2 ст.17 «Про оборону», абз.2 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з чим позивач не погоджується та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Зазначає, що з протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за №4662\4220 від 09.11.2024 р, де було встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, він ознайомлений не був. Протокол в його присутності не складався. Вважає, що відносно нього було відповідачем порушено ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Про вказане порушення він дізнався тільки 24.11.2024 року, отримавши конверт з відправленням з ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому знаходився супровідний лист та дві постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та за ч. 2 ст. 211 КУпАП. Зазначає, що на конверті стоїть штамп відправлення 19.11.2024. Відстеження за відправленням по номеру 6200202941681 показує, що вказане відправлення прибуло у відділення Укрпошти в м. Богодухів лише 20.11.2024. Тобто, вважає, що відлік часу коли він міг дізнатися про порушення свого права починається лише з 20.11.2024 року, що на думку позивача є поважною причиною пропуску строку для оскарження, та підставою для поновлення судом строку звернення до суду.
Позивач зазначає, що в періодз 18 травня по 16 липня 2024 року жодних уточнень персональних даних не було, оскільки ОСОБА_1 постановою призивної комісії Богодухівського району від 14.02.2008 на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» був знятий з військового обліку, а 12.01.2001 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби за ст. 78-а Розкладу хвороб (Наказ МО України №» від 1994 року), та йому було видано Довідку (взамін військового квитка). 08 лютого 2023 року ОСОБА_1 в установленому законом порядку було видано тимчасове посвідчення НОМЕР_1 про зняття його з військового обліку начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_3 про те, що позивач виключений з військового обліку 14 лютого 2008 року за ст.37 п.6 пп.3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Це Тимчасове посвідчення з метою збереження цілісності паперу ОСОБА_1 заламінував. І з цього приводу притягався до адміністративної відповідальності за ст. 211 КУпАП. Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_5 , для заміни вказаного Тимчасового посвідчення, 21 вересня 2024 року, йому повідомили, що для заміни тимчасового посвідчення треба прибути за повісткою 02.10.2024 року. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_4 02.10.2024 року з метою заміни Тимчасового посвідчення, позивач отримав відмову та повідомлення з пропозицією, що його знову ставлять на облік як військовозобов'язаного для чого він повинен пройти повторно військово-лікарську комісію, яка надасть висновок, а вже потім буде вирішуватися питання щодо заміни посвідчення. Направлення на ВЛК того дня не було йому видано. Відмітку про прибуття за повісткою також здійснено відповідачем не було, оскільки він не погодився з тим, що його знову становлять на військовий облік, не звертаючи увагу на зняття з військового обліку та на подані ним документи.
09.11.2024 року нарядом поліції позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 211 КУпАП, та видано направлення на проходження ВЛК. Позивач зазначає, що на тепер проходить обстеження за вимогою військово-лікарської комісії. Протокол 09.11.2024 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у його присутності того дня не складався.
Вважає, що відсутність особи на військовому обліку через її зняття за станом здоров'я з військового обліку 14 лютого 2008 року комісією ВЛК Богодухівського району Харківської області та видачею не військовозобов'язаному ОСОБА_1 дійсної, ніким не скасованої довідки про зняття з військового обліку з 14.02.2008 та Тимчасового посвідчення про зняття з військового обліку з 08 лютого 2023 року, не може слугувати підставою притягнення його до адміністративної відповідальності як військовозобов'язаного громадянина за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 13.11.2024 року. Невідомо на підставі яких медичних документів ОСОБА_1 станом на 13.11.2024 року визнаний придатним до військової служби і на підставі яких документів ІНФОРМАЦІЯ_8 було знову поставлено ОСОБА_1 на облік як військово зобов'язану особу, яка має вади зору, вади слуху, черепно-мозкові травми та інше.
Таким чином, позивач, посилаючись на норми Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вважає, що твердження відповідача в оскаржуваній постанові, щодо порушення позивачем правила військового обліку як військовозобов'язаного, є незаконними, безпідставними та помилковими.
Крім того, твердження відповідача про порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону», де зазначено дослівно наступне «Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством», є протиправним та помилковим, оскільки, гр. ОСОБА_1 був визначений за законом на підставі рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 , правоприємником якої є ІНФОРМАЦІЯ_8 , саме непридатним до військової служби ще 14.02.2008 року. На момент складення оскаржуваної постанови вказане рішення про непридатність до військової служби не скасоване та являлося дійсним.
18.12.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_10 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі, а пред'явлений позов вважають таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_11 є відділом ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є військовозобов'язаним, та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних рядового, сержантського та старшинського складу у ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан, в подальшому воєнний стан було продовжено, який діє на сьогодні.
Указом Президента України від 24.02.2022 N?69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка провадиться на всій території України на теперішній час. Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний після закінчення воєнних дій.
Представник відповідача зазначає, що доводи позивача щодо неправомірних дій з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 не відповідають дійсності, виходячи з наступного. ОСОБА_1 отримав під особистий підпис повістку про виклик 02.10.2024 на 10 год. 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 , але на визначений час та дату за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у строк зазначений в отриманій ним повістці (розписка про одержання 21.09.2024) не з'явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. У зв'язку з чим було подано звернення від 05.10.2024 до СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУПАП відносно ОСОБА_1 .
09.11.2024 ОСОБА_1 був супроводжений представниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Цього ж дня, 09.11.2024 року відносно ОСОБА_1 , начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 , майором ОСОБА_4 , складено протокол про адміністративне правопорушення №662/4220 за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.
Представник відповідача зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, зі змістом протоколу останній ознайомився та надав свої пояснення, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис. Будь-яких клопотань, пов'язаних з розглядом справи ОСОБА_1 не заявляв. Таким чином, позивач був належним чином повідомленим про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 10 год.00 хв. 02.10.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_13 .
На розгляд адміністративної справи у визначений час та дату позивач не з'явився. З огляду на те, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про місце і час розгляду справи, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення не заявляв, розгляд справи проводився за його відсутності.
13 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 винесено постанову №662/6617-п, у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Оскільки ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи, постанову по справі про адміністративне правопорушення було направлено засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 .
Отже, підсумовуючи, представник відповідача зазначив, що являючись військовозобов'язаним, ОСОБА_1 допустив порушення правових норм передбачених абз.2 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, вважають, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Просять у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Позивач у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся, у попередніх судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити, запевняв у тому, що 02.10.2024 він відповідно до висновку лікаря-офтальмолога від 13.09.2024 на підставі статті 32 графи ІІ Розладу хвороб був визнаний тимчасово непридатним, потребував лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків терміном на 2 місяці. Проте, не дивлячись на погане самопочуття, 02.10.2024 з'являвся за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте працівник РТЦК повідомив йому, що на сьогодні (02.10.2024) він у РТЦК не потрібен, відмітки про прибуття за повісткою працівником РТЦК зроблено не було. У якості доказу своїм твердженням просив суд витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_14 відеозапис з камер відеоспостереження за 02.10.2024.
Представник позивача - адвокат Степаненко О.Г. у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити.
Представник відповідача у відкрите судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду відзив, в якому, крім іншого, просив суд розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 120 КАС України).
Зі змісту позовної заяви та копії оскаржуваної постанови № 662/6617-п від 13.11.2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що копію постанови ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку лише 20.11.2024, що вбачається з трекінгу поштового повідомлення №6200202941681.
Таким чином, останнім днем на звернення до суду з цим позовом є 23.11.2024. З цією позовною заявою позивач звернувся до суду 28.11.2024.
З урахуванням того, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише, отримавши таку засобами поштового зв'язку, суд, з огляду на незначний час пропуску строку на звернення до суду, визнає поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, у зв'язку з чим поновлює відповідний строк на підставі ч. 1 ст. 121 КАС України.
Щодо вирішення спору по суті.
Судом встановлено, що 13.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 винесено постанову №662\6617-п якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення абз. 2 ч.1, абз.8 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 не з'явився за викликом у строк зазначений в отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення його призначення на особливий період (розписка про одержання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10 год. 00 хв. 02.10.2024,, одержав 21.09.2024).
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено (далі - Положення № 154)
Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 6 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За вимогами абз. 1, 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з п.20 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту Порядок №560; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: резервісти та військовозобов'язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Пунктом 21 Порядку №560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормами п.п. 12, 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст. 278 КУпАП.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Судом встановлено, що 21.09.2024 ОСОБА_1 отримано повістку №387 відповідно до якої йому необхідно з'явитися 02.10.2024 о 10 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, про що свідчить наявна в матеріалах розглядуваної справи розписка /а.с.55,131 зворот/.
02.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач не з'явився.
В подальшому, 09.11.2024, ОСОБА_1 був доставлений органами поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , як такий, що вчинив адміністративне правопорушення, оскільки не з'явився доІНФОРМАЦІЯ_13 у строк зазначений в отриманій ним повістці.
09.11.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , майором ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_1 складено протокол № 662/4220 про адміністративне правопорушення.
За змістом цього протоколу: у період дії правового режиму воєнного стану котрий введений Указом Президента України №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку визначеному п.7 ч.1 ст. 9 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», при перевірці документів у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Так як під час перевірки відповідно до наданих гр. ОСОБА_1 та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_5 документів та пояснень було встановлено, що він без поважних на те причин не з'явився за викликом у строк зазначений в отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_5 , для визначення його призначення на особливий період та уточнення військово-облікових даних. Зазначене підтверджується розпискою про одержання ним повістки 21.09.2024 року про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10 год 00 хв 02.10.2024 року. Тому, приймаючи до уваги дані обставини, гр. ОСОБА_1 був заздалегідь та належним чином повідомлений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на визначений час і дату, але на виклик за повісткою не з'явився. У зв'язку з цим було подано звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.10.2025 року №3700 до СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП. 09.11.2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Своєю бездіяльністю гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст. 210-1 КУпАП /а.с.54,129/.
У протоколі зазначені відомості про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду справи, зі змістом протоколу позивач ознайомився, про що свідчить підпис позивача. Крім того, в протоколі містяться пояснення ОСОБА_1 : «З даним протоколом я не згоден. Працівники ТЦК не дали змоги надати належних документів. 09.11.2024 я, ОСОБА_1 їхав на автобусі до ТЦК щоб з'ясувати що мені потрібно надати їм, що я не зміг з'явитися в належний час до ТЦК. Але наш автобус згодом зупинили працівники ТЦК і пересадили мене до іншої машини і повезли до ТЦК» /а.с.54,129/.
13.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №662/6617-п по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 09.11.2024 року о 08 годині 56 хвилин начальником відділення обліку мобілізаційної роти - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , майором ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення №662/4220 від 09.10.2024 р. відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП, стосовно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , в частині порушення останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В ході бесіди, перевірки наданих та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_5 документів, було встановлено, що гр. ОСОБА_1 не з'явився за викликом у строк, зазначений в отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для визначення його призначення на особливий період (розписка про одержання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10 год. 00 хв. 02.10.2024). Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону», абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» /а.с.12,62,132 зворот-133/.
Копію постанови за ч.3 ст. 210-1 КУпАП було надіслано на адресу ОСОБА_1 14.11.2024 засобами поштового зв'язку за вих.№4298, та отримано позивачем 20.11.2024, про що свідчить копія конверта та відомості щодо поштового відправлення за трекінгом 6200202941681 /а.с. 133 зворот, 8,9/.
У позові позивач зазначає, що постановою призивної комісії Богодухівського району від 14.02.2008 на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» був знятий з військового обліку, а 12.01.2001 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби за ст. 78-а Розкладу хвороб (Наказ МО України №» від 1994 року) та йому було видано Довідку (взамін військового квитка.). 08 лютого 2023 року ОСОБА_1 в установленому законом порядку було видано тимчасове посвідчення НХ №149\2023 про зняття його з військового обліку, відтак, він є таким, що виключений з військового обліку 14 лютого 2008 року за ст. 37 п.6 пп.3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В матеріалах справи міститься копія згаданого вище тимчасового посвідчення НОМЕР_1 виданого 08.02.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 з якого вбачається наступне. Так, у графах №1-№7 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ,, рядовий, військова спеціальність НОМЕР_2 , категорія 1, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку за гр.І ст. 78а Розладу хвороб. Наказ МОУ №2 від 1994 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.03.2001 р.. В графі №8 йдеться про те, що: призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахований у запас12.03.2001 р. за ст. 18 п.1 ЗУ «ПВО і ВС» (за станом здоров'я). Відповідно до графи № 10, тимчасове посвідчення видано згідно з абз.5 п.3 Наказу МОУ № 610 від 2017 р. У графі №14 зазначено: 14 лютого 2008 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_15 за ст. 37 пп.3 ЗУ «ПВО і ВС» /а.с14/.
В той же час в матеріалах справи наявна і облікова картка на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з якої вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 (Краснокутськ). Має номер в реєстрі «Оберіг» 191220201455696800023 /а.с.61/.
Отже, стосовно доводів про те, що станом на дату винесення протоколу та спірної постанови позивач не був військовозобов'язаним, оскільки є таким, що виключений з військового обліку військовозобов'язаних, суд зазначає таке.
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є факт не з'явлення позивача за відповідною адресою з метою уточнення військово-облікових даних, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (пункт 2 Порядку № 1487).
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, з аналізу норми матеріального права вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для уточнення військово-облікових даних, взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Водночас, суд звертає увагу на наступне.
Так, в матеріалах справи міститься висновок лікаря-офтальмолога від 13.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 , на підставі стате 32 графи ІІ Розладу хвороб, був визнаний тимчасово непридатним, потребував лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків терміном на 2 місяці /а.с.42/.
Таким чином, станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 662/4220 від 09.11.2024 та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, згідно з постановою від 13.11.2024 № 662/6617-п, ОСОБА_1 мав проблеми зі здоров'ям, та потребував лікування впродовж визначеного у зазначеному висновку строку, що може свідчити про поважність його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 02.10.2024.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є хвороба громадянина.
Крім того, відповідно до пункту 23 Порядку № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка)
Отже, під час розгляду протоколу по адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови, уповноважена посадова особа повинна була з'ясувати та перевірити обставини з приводу наявності у особи поважних причин неявки на зазначений у повістці час та дату до територіального центру комплектування та врахувати зазначені обставини.
Однак, відповідачем не враховано наведені вище обставини, тобто, здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Законодавець для визначення поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки через «хворобу», не запровадив жодних додаткових запобіжників (вимог або обмежень) з приводу обставин перебігу такої хвороби та обраним медичним закладом шляхів та методів лікування, як то в порядку амбулаторного чи в порядку стаціонарного лікування тощо.
У порушення ч.2 ст. 283 КУпАП відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП не враховано усіх обставин, які повинні бути установлені під час розгляду справи та мали суттєве значення для прийняття відносно позивача відповідного рішення, що є достатньою правовою підставою для його скасування.
Більш того, позивач у позові та у судовому засіданні зазначив, що незважаючи на свій незадовільний стан здоров'я, позивач все ж таки 02.10.2024 з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , на що представник РТЦК зауважив, що сьогодні він в РТЦК не потрібен, при цьому відмітку про його прибуття за повісткою не проставив, після чого позивач покинув приміщення РТЦК.
Бажаючи надати до суду вагомі докази на обґрунтування таких тверджень, 03.04.2025 за клопотанням сторони позивача ухвалою суду, крім іншого, було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 відеозапис із камер відеоспостереження від 02.10.2024 р., на що відповідачем 28.04.2025 було надано відповідь про неможливість виконати ухвалу в цій частині з огляду на те, що камери відеоспостереження у ІНФОРМАЦІЯ_5 не працюють /а.с125/.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Проте, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У ході судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч положенням ч.2 ст. 77 КАС України, не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи відсутність фактичних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову №662/6617-п винесену 13.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
СуддяІ. В. Бугаєнко