іменем України
(заочне)
Справа № 621/4046/24
Провадження № 2/621/251/25
08 травня 2025 року м. Зміїв Харківська область
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді В.Філіп'євої
за участі секретаря судового засідання - А.Девятерикова,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , (не з'явився),
відповідач - ОСОБА_2 , (не з'явилася),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зменшити розмір аліментів, визначених рішенням суду від 26.11.2020 року, відповідно до його поточного матеріального становища.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.11.2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк 5 (п'ять) днів із дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. (а.с.20-21)
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до судового рішення № 621/3068/20 від 26.11.2020 року він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. З моменту ухвалення вказаного рішення його матеріальне становище суттєво змінилося, що унеможливлює виконання ним зобов'язань у встановленому розмірі. На підставі додаткової угоди до Договору від 30.10.2024 року, трудовий договір, укладений ним з Благодійною організацією "Громадське здоров'я" було розірвано з 01.10.2024 року, в результаті чого позивач втратив основне джерело доходу. Він є особою з інвалідністю та має поточний щомісячний дохід обмежується соціальною виплатою у розмірі 2360,00 гривень. Крім того, позивач одружився з ОСОБА_5 , яка має неповнолітню дитину ОСОБА_6 . У зв'язку з новими сімейними обов'язками, його фінансове становище потребує перерозподілу для забезпечення потреб нової сім'ї. При цьому, заборгованості з виплати аліментів позивач не має. З огляду на викладені обставини, враховуючи уточнення позовних вимог від 26.11.2024 року, просив суд зменшити розмір аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , до 1050 гривень на кожну дитину, що в сумі складає 2100, 00 гривеньта розглянути справу без його присутності. (а.с.1-4, 24-26)
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. (а.с.30)
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Позивач ОСОБА_8 подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_9 , яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, повторно в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавала.
Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 08.05.2025 року, в зв'язку з повторною неявкою відповідача, постановлено провести заочний розгляд справи.
В зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішує спір згідно положень ч. 8 статті 178 ЦПК України за матеріалами, наявними в цивільній справі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви та докази, надані в обґрунтування позову, суд встановив наступне:
Згідно Судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 26.11.2020 року по цивільній справі №621/3068/20, з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 12 листопада 2020 року до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 5, 28-29)
З листа Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №30341 від 04.09.2024 року, вбачається, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №63899085 з примусового виконання виконавчого листа №621/3068/20, виданого 08.12.2020 року Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 12.11.2020 року до досягнення дітьми повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів з моменту пред'явлення виконавчого листа до відділу по теперішній час відсутня. (а.с. 6)
Згідно посвідчення серія НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи за загальним захворюванням (а.с. 7)
На підставі Додаткової угоди №2 від 30.09.2024 до Договору про надання послуг №40-ЦГЗ від 01.04.2024 року, укладеної між Благодійною організацією "Благодійний фонд "Громадське здоров'я" в особі керівника С.Осипової та ОСОБА_1 , сторони домовилися розірвати Договір з 01.10.2024 року та припинити зобов'язання. (а.с. 8)
22.04.2024 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (повторно) серія НОМЕР_2 , виданого 11.06.2024 року виконавчим комітетом Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області, актовий запис №17 від 22.04.2024 року. (а.с. 9)
ОСОБА_10 є матір'ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (переклад з німецької мови) Г779/2023 орган РАЦС Нойвід. (а.с. 10)
Дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Згідно ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов'язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 статті 27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.1 статті 180, ч.1 статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:
стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», (станом на момент звернення до суду з позовною заявою) розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років становить 3196,00 гривень, виходячи з чого мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - становить 1598,00 гривень.
Отже, вказана норма закону забороняє визначити розмір аліментів на одну дитину менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, навіть за наявності певних поважних обставин, що свідчать про відсутність у платника аліментів можливості сплачувати аліменти у мінімальному гарантованому розмірі.
Як встановлено під час судового розгляду, з позивача на користь відповідачки на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 26.11.2020 року стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, тобто у мінімально гарантованому законом розмірі в безспірному порядку.
Вирішуючи справу, суд керується справедливою рівновагою між інтересами дітей та інтересами батьків, яка має бути спрямована на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, тобто отримання дитиною належного матеріального утримання від обох батьків.
За таких обставин, беручи до уваги інтереси неповнолітніх дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 76-84, 89, 141, 293, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя В. Філіп'єва