12 травня 2025 р. Справа № 520/29807/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/29807/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 вересня 2024 року про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначенні одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 вересня 2024 року про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» та пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 13 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що нею не було надано копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 . Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення пенсійного органу, оскільки одним з документів про родинні відносини є рішення суду. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 липня 2024 року по справі №636/3516/24 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім?єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Копію вищевказаного рішення було надано разом із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 вересня 2024 року.
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 вересня 2024 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб та пенсії у зв?язку з втратою годувальника, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення постановлене при неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 р. по справі № 520/29807/24 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що зі змісту норм ст. 30 Закону №2262-XII вбачається, що перелік непрацездатних членів сім?ї, яким може бути призначена пенсія у зв?язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім?ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім?ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов?язків.
Вказав, що в розумінні норм статті 30 Закону № 2262-XII право на призначення пенсії у зв?язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім?єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв?язку із втратою годувальника.
Позивач надала суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просила апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 р. залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 р. - без змін.
Зазначила, що за документи про родинні відносини приймаються як свідоцтво про шлюб так і рішення суду.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 липня 2024 року по справі №636/3516/24 встановлено факт спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім?єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судове рішення набрало законної сили.
Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
05.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії у зв?язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та призначення одноразової грошової допомоги. Разом із заявою надано, зокрема, копію рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 липня 2024 року по справі №636/3516/24.
Рішенням управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 вересня 2024 року відмовлено у призначенні пенсії у зв?язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявницею не надано свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не враховано рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 липня 2024 року по справі №636/3516/24 (рішення набрало законної сили), яким встановлено факт спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якості належного документа, що засвідчує родинні стосунки заявниці з померлим годувальником.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XIІ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XIІ непрацездатними членами сім?ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов?язків військової служби (службових обов?язків), захворювання, пов?язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов?язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов?язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Згідно зі статтею 31 Закону № 2262-XIІ члени сім?ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім?ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Також відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 36 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім?ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв?язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім?ї вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з абз. 1, 2 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» членам сім'ї померлих пенсіонерів із числа військовослужбовців, осіб, зазначених у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», незалежно від призначення пенсії в разі втрати годувальника виплачується одноразова грошова допомога: дружині/ чоловіку - в розмірі тримісячної пенсії годувальника і на кожного непрацездатного члена сім'ї - у розмірі місячної пенсії годувальника.
При визначенні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, до членів сім'ї, які мають право на допомогу, належать: дружина/ чоловік незалежно від віку і працездатності, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, або були на день смерті годувальника вихованцями, учнями, студентами, курсантами та слухачами, стажистами закладів освіти і не досягли 23-річного віку; батьки, які перебували на утриманні померлого і досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, установленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 зазначеного Закону, на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або вони є особами з інвалідністю.
Як встановлено судом та підтверджують матеріали справи, позивач претендує на отримання пенсії по втраті годувальника, як дружина померлого, яка є непрацездатною.
Крім того, встановлено, що офіційного шлюбу позивач з померлим ОСОБА_2 станом на 19 квітня 2024 не мали (не укладали).
Наданим позивачем рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 липня 2024 року по справі №636/3516/24 встановлено лише факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім?єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. Тобто, факту встановлення офіційного шлюбу не встановлено.
Згідно з частиною першою, другою статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов?язків подружжя.
Статтею 27 Сімейного кодексу України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №461/3169/17) зазначив, що на підставі аналізу норм Закону № 1058-IV та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:
«У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов?язків, притаманних сім?ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім?ї, а її учасники визнаватися членами сім?ї, яким з огляду на об?єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов??язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім?ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб?єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв?язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім?єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім?єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім?ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.»
Таким чином, у розумінні статті 30 Закону № 2262-XIІ та статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв?язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім?єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв?язку із втратою годувальника.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-615а14) та Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року (справа №804/1501/18), постанові Верховного Суду від 24.02.2025 по справі № 240/12904/23.
Отже, посилання позивача в обґрунтування позову на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 липня 2024 року по справі №636/3516/24 є безпідставними, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивача з ОСОБА_2 може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов?язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу дружини.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що позивач хоч і проживала спільно з ОСОБА_2 , однак у зареєстрованому шлюбі з ним не перебувала, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності рішення управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 вересня 2024 р., яким позивачу було відмовлено призначенні одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника.
Інші доводи та заперечення сторін по справі висновків суду не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 р. прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі № 520/29807/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій