12 травня 2025 р. Справа № 520/32406/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/32406/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по22.06. 2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позивача не виникло право на отримання додаткової винагороди 100 000 грн. у зв'язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я через отримане ним бойове травмування, пов'язаним із захистом Батьківщини пропорційно часу лікування, а саме з з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, а тому суд першої інстанції, ухвалюючи оспорюване рішення у даній справі, дійшов хибного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.04.2022 року № 82 позивач був зарахований 01.04.2022 року у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
23.05.2022 р. біля м. Балаклея в сел. Пришиб потрапив під ворожий артобстріл, отримав вибухову травму.
Відповідно до довідки Військового госпіталю НГУ №568 від 20.03.2023 позивачу встановлено діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: Посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, з частими флешбеками, інсомнічним синдромом з помірно вираженими хворобливими проявами. Вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, стадія нестійкої ремісії на грунті міжхребцевого остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, протрузій МХД С5-С6, Тh5-Тh6, Тh6-Тh7, L5-S1, кил Шморля тіл хребців Тh4-Тh12 з незначним порушенням хребта. Простий короткозорий астигматизм обох очей. Периферична хоріоретинальна дистрофія сітківки зліва.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) що стався 23 травня 2022 року близько 12 год 00 хв за формою Н-5 та від 04.08.2022 та Акту № 84/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) затвердженого 04 серпня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання 23 травня 2022 року близько 12 год. 00 хв. отримав поранення, після чого знаходився на лікуванні у медичних закладах на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №966 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.06.2022 по 22.06.2022 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1210 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.06.2022 по 26.07.2022 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1294 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.08.2022 по 22.08.2022 року.
Відповідно до довідки МРЦ Південний Буг перебував на стаціонарному лікуванні з 01.09.2022 по 21.09.2022 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1745 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.11.2022 по 29.11.2022 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №101141 перебував на стаціонарному лікуванні з 30 11.2022 по 13.12.2022 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3022 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.12.2022 по 28.12.2022 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №355 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.01.2023 по 09.02.2023 року.
Відповідно до виписного епікризу № 1024/2023 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.02.2023 по 08.03.2023 року.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №863 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я у зв'язку з пораненням, отриманим у зв'язку із захистом Батьківщини, загалом у періоди: із 14.06.2022 по22.06. 2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.
Відповідно до акту дослідження стану здоров'я 23.05.2022 біля м. Балаклея в сел. Пришиб потрапив під ворожий обстріл, отримав вибухову травму, втратив свідомість та 26.05.2022 року був доставлений до лікаря, а потім 31.05.2022 року був консультований в ВМКЦ Північного регіону, де встановлено діагноз вибухова травма отримана 23.05.2022 року.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування на лікуванні у стаціонарі, а також за період перебування у відпустці для лікування після поранення, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язкові умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, тому позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції. Тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними ст. 46 Конституції України (абз. 2, 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 р. № 12-р/2018).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
За приписами ч. 3 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України фінансування Служби правопорядку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються на утримання Збройних Сил України і передбачаються у кошторисі Міністерства оборони України окремим рядком.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" Служба правопорядку створюється на базі відповідних структурних підрозділів і служб Міністерства оборони України, функції яких цим Законом покладені на Службу правопорядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" служба правопорядку складається з: 1) органів управління: Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України; Центрального управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області та територіальних управлінь Служби правопорядку; зональних відділів (відділень) Служби правопорядку; 2) підрозділів Служби правопорядку: охорони військових об'єктів; патрульно-постової служби; безпеки дорожнього руху; спеціального призначення; 3) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідних положень про проходження військової служби.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" соціальний і правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", інших нормативно-правових актів.
Соціальний захист працівників Служби правопорядку забезпечується відповідно до законодавства про працю, інших нормативно-правових актів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до п. 1 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Правовий механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регламентує Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі за текстом - Порядок № 260).
Відповідно до п. 2 розділу І "Загальні Положення" Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до п. 8 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Відповідно до п. 17 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022.
Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
В подальшому, 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, прийнято рішення № 912/з/29 (далі за текстом - Рішення № 912/з/29).
Так, згідно з пунктом 1 Рішення № 912/з/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
За приписами пункту 2 Рішення № 912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
За приписами пункту 5 Рішення № 912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі військові частини) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Рішення № 912/з/29).
01 квітня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни до зазначеної Постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.
Спір у цій справі стосується з'ясування обставин не/правомірності дій військової частини щодо нарахування та виплати не у повному обсязі позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за період перебування його на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Судовим розглядом встановлено, що отримання заявником вибухової травми зафіксовано у Акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) що стався 23 травня 2022 року близько 12 год 00 хв за формою Н-5 та від 04.08.2022 та Акті № 84/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) затвердженого 04 серпня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання 23 травня 2022 року близько 12 год. 00 хв. отримав поранення, після чого знаходився на лікуванні у медичних закладах на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Факт отримання позивачем захворювання та травм пов'язаних із захистом Батьківщини також підтверджується медичною довідкою про прроходження медичного огляду госпітальною ВЛК військового госпіталю Національної гвардії України №568 від 20.03.2023.
Як встановлено судом, позивач перебував на стаціонарному лікуванні після перенесеного поранення з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.
Суд першої інстанціцї вірно зазначив, що обов'язкові умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації, виписками з медичної карти стаціонарного хворого.
Крім того, доказів виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень за час перебування його на стаціонарному лікуванні після перенесеного поранення з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року відповідачем не надано.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стосовно пропуску, на думку апелянта, позивачем строку звернення з даним позовом до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України «Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів» у редакції до 19.07.2022 передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України та викладено її в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX набув чинності 19.07.2022.
Отже, редакція статті 233 Кодексу законів про працю України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.
Водночас, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, підлягають застосуванню з 01.07.2023.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
Разом з цим, колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував про таке: «…на момент звільнення позивача з військової служби, 14.07.2021, частина другої статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.».
Правову позицію з приводу того, яка саме редакція статті 233 Кодексу законів про працю України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, викладено зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №160/759/23, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.01.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строк звернення, визначений ст. 233 КЗпП України у редакції з 19.07.2022 (тримісячний строк), відлік якого треба починати з 01.07.2023, тобто з дати закінчення карантину.
На момент виникнення спірних відносин щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі, оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі №520/32406/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич