Справа №403/153/25 провадження № 2/403/267/25
09 травня 2025 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 17250 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 11250 грн. 00 коп. та заборгованість за комісією - 1000 грн. 00 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 03 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту рішення - ТОВ «Мілоан»), як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, у порядку ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір №1019314, за яким відповідачу на картковий рахунок були перераховані кредитні кошти в сумі 5000,00 грн.. Вказаний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при укладенні договору, після подання нею заявки на отримання кредиту №1019314. Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення: 1) 09 жовтня 2020 року договору факторингу №03/10 сторони кредитора з ТОВ «Мілоан» на ТОВ «Діджи Фінанс» та 2) 24 січня 2022 року договору факторингу №1/15 сторони кредитора з ТОВ «Діджи Фінанс»» на ТОВ «ФК «Пінг-Понг» позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Пінг-Понг» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Пінг-Понг» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви, прохав провести розгляд справи без участі представника позивача та у разі неявки в судове засідання відповідача - провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (а.с.8).
Згідно письмового клопотання від 29 квітня 2025 року представник позивача прохав судові засідання провести за його відсутності та не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи (а.с.65)
Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.54-55).
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 09 травня 2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
03 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №1019314 (індивідуальна частина) (далі - Договір, кредитний договір, договір №1019314), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем розміщеного в її особистому кабінеті, створеному на веб-сайті кредитодавця (miloan.ua), проекту кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого їй ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на зазначений позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_1 (п.6.1, 6.2 Договору) (а.с.13-15).
Згідно умов укладеного Договору (пункти 1.1, 1.2, 2.1) кредитодавець ТОВ «Мілоан» зобов'язується надати відповідачу, як позичальнику, на умовах визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 5000 грн. 00 коп. шляхом їх безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с.13).
Судом встановлено, що за умовами Договору: 1) кредитний договір укладений строком на 30 днів - з 03 березня 2020 року (пункт 1.3); 2) термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 02 квітня 2020 року (пункт 1.4); 3) комісія за надання кредиту - 1000,00 грн. (пункт 1.5.1); 4) проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2); 5) стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6); 6) розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.7 Договору).
Крім того, за змістом узгоджених сторонами умов Договору (пункти 2.2.1 та 2.2.3) позичальник сплачує кредитодавцю комісію та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2, 1.6 Договору; якщо позичальник продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, передбачених ст..625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.
Згідно з пунктом 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Позичальник має право на продовження строку користування кредитом за умови сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості по кредиту (пункт 2.3.1 Договору).
При цьому пунктом 7.1 Договору, що міститься у розділі «Строк дії договору, порядок внесення змін, доповнень та розірвання договору» встановлено, що цей Договір складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок, вказаний позичальником. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с.15).
03 березня 2020 року ТОВ «Мілоан» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5000 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 , що відповідає сумі кредиту та способу надання кредиту згідно з п.п.1.2, 2.1 Договору та підтверджується платіжним дорученням №16066524 від 03 березня 2020 року, призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1019314 (а.с.18).
Враховуючи дату підписання відповідачем Договору в електронній формі та дату перерахування грошових коштів на її картковий рахунок, укладений сторонами кредитний договір набув чинності 03 березня 2020 року.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1019314 за період з 03 березня 2020 року по 01 червня 2020 року первісним кредитором ТОВ «Мілоан» здійснювалось щоденне нарахування процентів згідно п.1.5.2 Договору в розмірі по 125,00 грн. (з 03 березня по 02 квітня 2020 року) та з 03 квітня по 01 червня 2020 року по 125,00 грн. згідно з п.1.6 Договору (а.с.17).
Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 03 березня 2020 року кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом повністю або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (фактор) та ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) було укладено договір факторингу №03/10, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього Договору (пункти 2.1 та 4.1) (а.с.19-22).
Як вбачається із витягу з Реєстру прав вимог до вказаного вище договору факторингу, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1019314 від 03 березня 2020 року на загальну суму заборгованості 17250,00 грн. (а.с.27).
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (фактор) було укладено договір факторингу №1/15, за яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру (пункти 1.1, 1.3) (а.с.28-30).
Як вбачається із витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1019314 від 03 березня 2020 року в сумі 17250,00 грн. (а.с.33).
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що кредитний договір №1019314 від 03 березня 2020 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого ТОВ «Мілоан» на номер мобільного телефону відповідача: НОМЕР_1 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості за кредитом заборгованості по комісії за надання кредиту - 1000 грн. 00 коп., нарахування якої кредитодавцем відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є правомірним.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №1019314 від 03 березня 2020 року, остання отримала від ТОВ «Мілоан» в якості кредиту грошові кошти в сумі 5000 грн.00 коп., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту, сплати щомісячних процентів за користування ним та комісії не виконувала належним чином, внаслідок чого станом на 01 червня 2020 року в неї виникла заборгованість у загальному розмірі 17250 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 11250 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками та 1000 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
Наведений позивачем ТОВ «ФК «Пінг-Понг» розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо нарахування щоденних процентів згідно з умовами Договору: 1) по 125,00 грн. за користування кредитом (2.50% від 5000,00 грн.) з 03 березня по 02 квітня 2020 року включно згідно з п.1.5.2 Договору, що становить 3750,00 грн. (125,00 грн. х 30 днів), та за стандартною (базовою) ставкою 2,50%, що становить 125,00 грн. в день, з 03 квітня 2020 року по 01 червня 2020 року згідно з п.1.6 після спливу терміну (дати) повернення кредиту в порядку, передбаченому п.2.2.3 Договору, тобто 7500,00 грн. (125,00 грн. х 60 днів), а всього: 11250,00 грн. (3750,00 грн. + 7500,00 грн.).
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання нею зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №1019314 від 03 березня 2020 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , а також укладених в подальшому щодо права вимоги за цим договором двох договорів факторингу.
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.
Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Пінг-Понг» права вимоги заборгованості за договором №1019314 від 03 березня 2020 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.
Судом враховується, що у даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, дії позивача, як фінансової установи, щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом і її розміру.
На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за кредитним договором №1019314 (індивідуальна частина) від 03 березня 2020 року щодо повернення всієї суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом та комісії), право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в сумі 17250 грн. 00 коп..
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позову в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Пінг-Понг» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «ФК «Пінг-Понг» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 6000,00 грн..
На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «ФК «Пінг-Понг» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Пінг-Понг», як клієнтом, та адвокатом Білецьким Б.М., яким визначено, що загальна вартість послуг (яка може бути змінена в залежності від умов/складності), складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження) згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного договору (зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу - 3000 грн. (1 том) та позовна заява - 3500-7000 грн.), а також гонорар, який визначений у п.4.9 даного договору - 6000,00 грн. у разі прийняття судом позитивного рішення по матеріалам позовної заяви (а.с.42-44); 2) додаткової угоди №1019314 від 03 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 01 листопада2024 року, за змістом якої розділ «1.Предмет договору» доповнено пунктом 1.2 щодо здійснення адвокатом представництва та захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.45); 3) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М. на підставі договору про надання правової допомоги №43657029 та додаткової угоди до нього, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (1,5 год.) загальною вартістю 2250,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 1500,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач (3 год.) загальною вартістю 3000,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 1000,00 грн., та формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год.) вартістю 750,00 грн. (а.с.47); 4) акту №1019134 про підтвердження факту надання правничої (правої) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) від 03 березня 2025 року на суму 6000,00 грн. (а.с.46).
В судове засідання представник позивача не з'явився. Згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання та клопотання від 29 квітня 2025 року прохав провести судовий розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (а.с.8, 65).
На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача ОСОБА_1. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв'язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
З наданого представником позивача детального опису робіт (наданих послуг) та акту №1019314 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 03 березня 2025 року вбачається вартість наданих адвокатом Білецьким Б.М. послуг: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) - 2250,00 грн. за 1,5 години часу; 2) складання позовної заяви, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 3000,00 грн. за 3 години часу та 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750,00 грн. за 1 годину часу.
Разом з тим, спір по справі не є складним; позовна заява містить посилання на норми чинного законодавства та усталену практику суду касаційної інстанції щодо укладеності договорів в електронній формі, що, як наслідок, не потребувало від адвоката Білецького Б.М. проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у зв'язку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «ФК «Пінг-Понг», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову, а тому суд приходить до висновку про достатність витрачання адвокатом 1 години часу для здійснення правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових консультацій позивачу, вартість якої, виходячи із засад розумності та співмірності із ціною позову, визначається судом в розмірі 1500,00 грн. та 2 годин часу для складання позовної заяви, вартість яких відповідно складатиме 2000,00 грн..
Крім того, обсяг як юридичної, так і технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви, формування додатків до неї та подання їх до суду через підсистему «Електронний суд») адвоката Білецького Б.М. не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальній сумі 6000,00 грн. є завищеною, належним чином не обгрунтованою та неспівмірною з ціною позову - 17250,00 грн.; послуга з формування додатків до позовної заяви повністю охоплюється, виходячи з приписів п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, змістом роботи, пов'язаної зі складанням позовної заяви та підлягає виключенню із загальної вартості наданих адвокатом послуг, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором №1019314 від 03 березня 2020 року в загальній сумі 17250 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» в порядку розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп. (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», місцезнаходження юридичної особи згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Рибальська, буд.№22, м.Київ, поштовий індекс 01011, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43657029, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346 (для сплати заборгованості за договором та судових витрат).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 12 травня 2025 року.
Суддя С.Ю.Атаманова