Справа №: 642/447/24
провадження №: 1-кп/398/212/25
Іменем України
"08" травня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників: адвоката ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_12 , адвоката ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221150001079 від 16.09.2022 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3статті 199, ч.1 ст.309, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України,
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження №12022221150001079 від 16.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.1 ст.309, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3статті 199, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України.
06.05.2025 року прокурором у даному кримінальному провадженні подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 строку дії покладених на них судом обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України. Клопотання обґрунтовані тим, що ризики, які були встановлені під час обрання їм запобіжного заходу наразі не відпали та продовжують існувати.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та їх захисник проти продовження встановлених обов'язків не заперечували, однак просили зняти заборону на спілкування між ними, оскільки у них, як матері з сином, є потреба у спілкуванні, окрім того у зв'язку з зникненням безвісті під час виконання бойових дій рідного брата ОСОБА_14 та відповідно дядька ОСОБА_6 є необхідність в координації і узгодження їх дій, щодо пошуку останнього.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник також не заперечували проти продовження встановлених обов'язків, при цьому, обвинувачений ОСОБА_8 просив зняти заборону на спілкування з ОСОБА_7 , який є його братом, а встановлена заборона не дає йому такої можливості.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник не заперечувати проти продовження встановлених обов'язків, однак також просили зняти заборону на спілкування ОСОБА_7 з братом ОСОБА_8 .
Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник підтримали думку обвинувачених.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Порядок розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, передбачений ч. 7 ст. 194 КПК України.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений заклопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання прокурора, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують дію додаткових обов'язків.
В поданих клопотаннях про продовження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, прокурор зазначає на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України.
Обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 інкримінується вчинення ряду кримінальних правопорушень у складі організованої злочиної групи, серед яких вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.199 КК України, який є особливо тяжким злочином, за який чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»). Вказаний ризик додатково підвищується військовою агресією РФ проти України, та дією на всій території України воєнного стану, і у разі обрання обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, наприклад такого як особисте зобов'язання та особиста порука, в умовах діючого на теперішній час в Україні воєнного стану, стане неможливо здійснювати належний контроль правоохоронних органів за їх поведінкою. Суд також вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, обвинуваченні знають про місця проживання або перебування даних осіб та матимуть змогу здійснювати незаконний вплив на них з метою спонукання їх до зміни своїх показань. Протиправна діяльність обвинувачених була припинена працівниками правоохоронних органів, тому з метою отримання доходу злочинним шляхом вони можуть продовжити злочинну діяльність, адже жоден з них не працевлаштований, та законних джерел доходу не має.
Навіть з плином часу, враховуючи наведені вище обставини, раніше встановлені ризики по відношенню до особи обвинувачених, не втратили своєї актуальності.
Отже, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд звертає увагу, що при продовженні судом відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою суду від 03.05.2024 року прокурором не було підтверджено і доведено наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, у зв'язку з чим повторного обґрунтування судом відсутності цих ризиків не потребується.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення грошових коштів, внесених як застава.
ОСОБА_4 в судовому засіданні просив змінити обраний стосовно нього запобіжний захід у виді застави на особисте зобов'язання та повернути кошти, внесені як застава, посилаючись на те, що він наразі призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, і йому необхідні кошти для придбання екіпірування.
Вирішуючи вказані клопотання судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11.08.2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено розмір застави у сумі 805 200,00 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.09.2023 року суму застави було збільшено до 939 400,00 грн.
Визначений ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.09.2023 року розмір застави за ОСОБА_4 було внесено заставодавцями, а відтак, згідно з положеннями ч.4 ст. 202 КПК України, ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У зв'язку із внесенням застави ОСОБА_4 було звільнено з-під варти.
Обвинуваченим ОСОБА_4 на підтвердження підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання та повернення сплаченої суми застави, надано копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2025 року №154, відповідно до якого солдат ОСОБА_4 признаний військовою частиною НОМЕР_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію». При цьому, відповідно до вказаного витягу, ОСОБА_4 якого призначено на посаду водія господарчого відділення роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини, з 06.05.2025 року зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 07.05.2025 року.
Частиною 1 ст. 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу, метою якого є запобігання ризикам, встановленим судом під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов'язків при застосуванні запобіжного заходу, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, застава у визначеному розмірі фактично забезпечує виконання особою покладених на неї процесуальних обов'язків та є засобом запобігання перешкоджанню підозрюваним/обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.
Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
За ч. 1 ст. 177 цього Кодексу метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Статтею 179 КПК України визначено особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу (ч.1).
Особисте зобов'язання - найбільш м'який запобіжний захід.
При цьому, приймаючи до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова та колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді застави не відпали, застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж застава, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки він раніше неодноразово засуджувався до позбавлення волі за злочини проти життя та здоров'я, порушення у сфері обігу наркотичних засобів, проти власності, отже є особою схильною до вчинення злочинів, однак це не призвело до позитивних змін в особистості обвинуваченого та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суд, не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу стосовно нього на особисте зобов'язання.
Посилання ообвинуваченого на те, що він наразі призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, і йому необхідні кошти для придбання екіпірування, суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з наданої копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2025 року №154, відповідно до якого солдат ОСОБА_4 признаний військовою частиною НОМЕР_1 на військову службу, його зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
В силу вимог ст.368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.
Відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України, п.7,8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУвід 11.01.2012р.№ 15 (у редакції постанови КМУ від 18.01.2012 р. № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання та повернення коштів, внесених як застави, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,176,177,178,182,183,194,199,201,202, 291,314,315, 371-372,376 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 08.07.2025 року строк дії наступних обов'язків:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
4) здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
5) утриматись від спілкування зі свідками та обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, окрім спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо питань виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Роз'яснити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
У задоволені клопотань ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання та про повернення грошових коштів, внесених як застава, відмовити.
Розгляд справи відкласти на 20.05.2025 року о 13 годин 00 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 12.05.2025 року о 16 год 45 хв
Головуючий суддя ОСОБА_1