12 травня 2025 р. Справа № 480/7646/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Соп'яненко О.В.) від 18.12.2024 року по справі № 480/7646/23
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000047/2 від 03.07.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею придбано за межами України, ввезено та пред'явлено до митного оформлення пошкоджений у ДТП легковий автомобіль DACIA LOGAN 2019 року випуску. Разом з митною декларацією надано рахунок-фактуру, свідоцтво про реєстрацію, митну декларацію країни відправника, міжнародну товарно-транспортну накладну, висновок експерта про результати автотоварознавчого дослідження. Вважає, що надані документи дають можливість встановити митну вартість автомобіля. Вказує, що рішенням Сумської митниці від 03.07.3023 здійснено коригування митної вартості та визначено її у розмірі 7000 ЕUR. Вважає, що митним органом не наведено ніяких підстав неврахування наданих позивачкою документів.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року по справі № 480/7646/23 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці від 03.07.2023 № UA805000/2023/000047/2 про коригування митної вартості.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова 24, код ЄДРПОУ 44017631) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1075 грн. 60 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що декларантом позивача розрахунки здійснено на основі необ'єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України. Також вказує, що джерелом інформації для прийняття рішення стала наявна в митному органі цінова інформація наявна в програмно-інформаційному модулі «АСУР» АСМО «Інспектор» про митні оформлення товарів (за фактом попередніх митних оформлень), здійснені у максимально наближений термін і інформація про які ретельно перевірялася: МД №23UA205140019958U1 від 14.03.2023.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України пошкодженого у ДТП легкового автомобіля DACIA LOGAN 2019 року випуску позивачкою (її декларантом) подано митну декларацію № 23UA805090002690U2. Задекларовано вартість автомобіля у розмірі 3000 Євро (а.с. 61).
Відповідачем розпочато процедуру консультацій, запропоновано визначити митну вартість автомобіля у розмірі 7000 Євро за наявною у митного органу інформацією (митна декларація від 14.03.2023 № UA205140/2023/19958. У випадку незгоди з такою вартістю запропоновано подати банківські платіжні документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 80-82).
Також судом встановлено, що позивачкою до митного органу надано висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження (а.с. 16-61).
В свою чергу, рішенням Сумської митниці від 03.07.2023 № UA805000/2023/000047/2 здійснено коригування митної вартості ввезеного позивачкою автомобіля до 7000 Євро. Відповідач у рішенні зазначає, що декларантом не були надані платіжні документи на підтвердження розміру фактично сплачених за автомобіль коштів. Вказує на неможливість застосування понижуючого коефіцієнту вартості автомобіля через відсутність акту митного огляду автомобіля на момент перетину митного кордону України. Також відповідач висловлює незгоду з методикою проведення автотоварознавчого дослідження та його результатами, що викладені у висновку експерта № 46/2023. Коригування митної вартості здійснено у відповідності до вимог ст. 64 МК України, за резервним методом на підставі відомостей про митну вартість раніше визнаних (визначених) митним органом вартостях, а саме у митній декларації від 14.03.2023 № UA205140/2023/19958 (а.с. 10).
Не погодившись з прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернулася до суду першої інстанції із вказаними вище позовним вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачкою автомобіля до 7000 Євро.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно митної декларації, імпортованим товаром є: автомобіль легковий, пошкоджений після ДТП, призначений для переведення людей, що використовувався - 1 шт. Марка DACIA. Модель LOGAN MCV, 1.5 DCI 95. Номер кузова(УШ): UU1K5220264233235. Календарний рік виготовлення 2019. Модельний рік виготовлення 2020. Дата першої реєстрації - 16.06.2020. Тип двигуна - дизельний, згідно з інформацією завода виробника відповідає вимогам екологічного класу «ЄВРО-6». Робочий об'єм циліндрів двигуна - 1461 см3. Потужність двигуна - 70kW. Тип кузова - універсал. Кількість місць включаючи водія - 5. Колір - синій. Колісна формула - 4x2. Призначений для використання на дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації: пошкоджено: показники спідометра неможливо встановити з причини пошкодження електропроводки автомобіля; капот, передній бампер, решітка бампера, радіатори, ліва та права фари, лівий та правий лонжерон, протитуманні фари, праве крило та підкрильник, захист двигуна.
Митну вартість імпортованого товару заявлено декларантом на рівні 3000,00 Євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем (його декларантом) до митного органу надавалися такі документи: за кодом «d0380» - рахунок - фактура (інвойс) № 452429 від 08.06.2023; за кодом «d0730» - автотранспортна накладна № 971492 від 21.06.2023; за кодом «d2800» - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 2254489122548297 від 16.06.2020; за кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 27/06-3 від 27.06.2023; за кодом «d3007» - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 27/06-3 від 27.06.2023; за кодом «d3015» - висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 27064061 від 27.06.2023; за кодом «d3016» - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 46/2023 від 30.06.2023; за кодом «d4207» - договір про надання послуг митного брокера № 2023/06/21/3-Д від 21.06.2023; за кодом «d4301» - договір (контракт) про перевезення № 21/06-3 від 21.06.2023; за кодом «d7017» - висновок про проходження товару або експертизи, виданий уповноваженим органом № 27064061 від 27.06.2023; за кодом «d9000» - висновок про проходження товару або експертизи, виданий уповноваженим органом № 27064061 від 27.06.2023; за кодом «d9000» - довіреність № 525 від 27.09.2023; за кодом «d9000» - заява № б/н від 27.06.2023; за кодом «d9000» - фото від 27.06.2023; за кодом «d9000» - додані документи від 30.06.2023; за кодом «d9000» - додані документи від 03.07.2023; за кодом «d9610» - копія митної декларації країни відправлення № 23DK003100296AF6F3 від 08.06.2023; за кодом «d9610» - копія митної декларації країни відправлення № 23DK003100296AF6F3 від 08.06.2023; за кодом «d9802» - паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання за межами України № 002573912 від 19.11.2018; за кодом «d9802» - паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання за межами України № МВ540786 від 22.11.2013.
На виконання вимог ст. 54 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1. банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом надано пояснення, в яких зазначалося наступне: «Надаємо висновок експерта № 46/2023 за результатами автотоварознавчого дослідження від 30 червня 2023 року. Надати інші документи вище вказані у встановлений законодавством термін не має можливості. Із запропонованою митною вартістю 7000,00 Євро не згодні.».
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 р. витребувано у Сумської митниці копії наступних документів: 1) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиціних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 27/06-3 від 27.06.2023 р.; 2) документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 27/06-3 від 27.06.2023 р.; 3) висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 27064061 від 27.06.2023 р.; 4) договір про надання послуг митного брокера № 2023/06/21/3-Д від 21.06.2023 р.; 5) договір (контракт) про перевезення № 21/06-3 від 21.06.2023 р.; 6) висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 27064061 від 27.06.2023 р.; 7) довіреність № 525 від 27.09.2022 р.; 8) заява б/н від 27.06.2023 р.; 9) квитанція № 12830277 від 21.06.2023 р.; 10) фото від 27.06.2023 р.
Також, запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення щодо того, чи здійснювалася нею оплата за придбаний автомобіль та в разі здійснення такої оплати, надати до суду копію відповідного платіжного документу.
На виконання вимог цієї ухвали Сумською митницею надано копії витребуваних документів.
Також, від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказує, що постановою правління Національного банку України № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 р. введено заборону для фізичних осіб на переказ коштів за кордон через SWIFT або міжнародні системи грошових переказів, за винятком: придбання окремих категорій товарів для ЗСУ; оплата навчання (кошти мають спрямовуватися саме навчальним закладам, а не посередникам) або створення умов для навчання, наприклад, плата за проживання, страхування тощо; лікування у медичних закладах або проведення реабілітації; оплата транспортування хворих чи витрати, пов'язані зі смертю громадян; сплата аліментів; виконання зобов'язань за зовнішніми кредитами та позиками.
Вказує, що у зв'язку з запровадженим Національним банком України обмеженням міжнародних грошових переказів у валюті вона не мала можливості провести оплату за придбання автомобіля через SWIFT або міжнародні системи грошових переказів та відповідно отримати розрахунковий документ про сплату коштів.
Зазначила, що фізичні особи можуть переміщувати через митний кордон України готівкову валюту і банківські метали у сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу (ст. 8 Закону України "Про валюту і валютні операції»).
Тому, відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції» позивачем було вивезено за кордон готівкову валюту (євро), якою вона розрахувалася із продавцем, який інших документів, ніж фактуру № 452429 від 08.06.2023 р. та митну декларацію країни відправника № DK15538201 від 08.06.2023 року їй не надав.
На підставі цього вважає, що первісно надані документи, кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, і у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення позивачем (її декларантом).
Колегія суддів зазначає, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів та проставлення про це відмітки на інвойсі (рахунку-фактурі) за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування позивачем показників митної вартості.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, автомобіль, який ввозився позивачем на митну територію України, був у експлуатації та мав механічні пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, відповідач володів інформацією про стан транспортного засобу, оскільки ці відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема і висновком експерта № 46/2023 за результатами авто-товарознавчого дослідження від 30.06.2023 року.
Крім того, суд зазначає, що для митних цілей згідно із положеннями ст. 59 МК України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики, 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва, 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до положень Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказ Мінфіну України від 24.05.2012 № 598:
«Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.»
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.
Судовим розглядом встановлено, що в графі 33 рішень про коригування митної вартості, що оскаржується, зазначено номер та дату митної декларації, яка прийнята в якості джерела для коригування митної вартості, та ціна в Євро.
Згідно з описом графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що в спірному рішенні відповідач не зазначив наявну в митного органу докладну інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення таких сумнівів, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, стану транспортного засобу, тощо.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
В свою чергу, аналіз наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для митного оформлення та додатково, підтверджує зроблені судом першої інстанції висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року по справі № 480/7646/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов