Справа № 191/1843/24
Провадження № 1-кп/191/172/24
09 травня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кримськ Краснодарського краю РФ, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 р. за № 389-VIII, органи державної влади здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 р. за № 389-VІІІ, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
24.02.2022 року російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 05.02.2024 р. № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 300 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб, тобто до 13 травня 2024 року.
Законом України від 06.02.2024 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Згідно зі статтею 42 ІV-І Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї - Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під армією супротивника.
Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Статтею 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією визначається, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022 р. № 206 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та викладено нову редакцію переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до зазначеного переліку Старобільська об'єднана територіальна громада Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку російської федерації та незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки».
Також наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до яких також віднесено Старобільську об'єднану територіальну громаду Луганської області.
Таким чином, в розумінні п.6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території Старобільської об'єднаної територіальної громади Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, у тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1.1 «положення про державний митний комітет луганської народної республіки», затвердженого «постановою уряду луганської народної республіки» від 17.12.2019 р. № 793/19 «державний митний комітет луганської народної республіки є виконавчим органом державної влади луганської народної республіки, який входить в систему правоохоронних органів луганської народної республіки, здійснює функції з розробки державної політики та нормативно-правового регулювання, контролю та нагляду у сфері митної справи; функції агенту валютного контролю; функції захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності; функції з проведення транспортного контролю в пунктах пропуску через державний кордон луганської народної республіки, а також санітарно-карантинного, карантинного фітосанітарного контролю та державного ветеринарного нагляду в частині проведення перевірки документів в спеціально обладнаних і призначених для цієї мети пунктах пропуску через державний кордон луганської народної республіки спеціалізовані пункти пропуску, немарковані ділянки кордону та інша територія республіки); функції з виявлення, попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, віднесених до компетенції митних органів, а також інших пов'язаних з ними злочинів та правопорушень».
Пунктом 1.8 вищезазначеного «положення» передбачено, що «комітет здійснює свою діяльність безпосередньо та через підпорядковані йому структурні підрозділи та територіальні органи (далі - митні органи), підвідомчі установи та підприємства».
Відповідно до п. 4.1 «положення» «з метою здійснення покладених на нього функцій комітет в межах своєї компетенції має право: створювати, реорганізовувати та ліквідувати територіальні органи та структурні підрозділи комітету, тимчасові та постійні групи митного контролю (групи створюються з числа співробітників комітету задля вирішення задач, покладених на комітет), тимчасові і постійні пункти митного контролю (територія в межах залізничної, автомобільної станції чи вокзалу, а також інша спеціально виділена ділянка місцевості, де здійснюється митний контроль) у випадках, встановлених законодавством луганської народної республіки».
Таким чином, т.зв. «державний митний комітет луганської народної республіки» здійснює свою діяльність через територіальні органи і структурні підрозділи, до яких відносяться митні пости.
Наприкінці квітня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не вдалося, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої, збройної російської агресії проти України, маючи умисел на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, співпрацюючи з окупаційними військами російської федерації і представниками так званої «лнр», отримавши пропозицію зайняти посаду т.зв. «начальника митного посту «Старобільськ» державного митного комітету луганської народної республіки» («начальника таможеного поста «Старобельск» государственного таможенного комитета луганской народной республики» - мовою оригіналу), тобто посаду у незаконному правоохоронному органі - «державному митному комітеті луганської народної республіки», територіальним органом якого є т. зв. «митний пост «Старобільськ»», розташований за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Рози Люксембург, буд. 76, ОСОБА_5 діючи в порушення вимог Конституції та Законів України умисно, добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , наприкінці квітня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не вдалося, будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території України в Луганській області, зі своїх особистих мотивів та бажання зайняти посаду т.зв. «начальника митного посту «Старобільськ» державного митного комітету луганської народної республіки», тобто посаду у незаконному правоохоронному органі - «державному митному комітеті луганської народної республіки», створеному на тимчасово окупованій території України, територіальним органом якого є т.зв. «митний пост «Старобільськ», розташований за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Рози Люксембург, буд. 76, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань, так званої «лнр», умисно, добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі - «державному митному комітеті луганської народної республіки», а саме посаду т.зв. «начальника митного посту «Старобільськ» державного митного комітету луганської народної республіки», створеному на тимчасово окупованій території.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , що виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, кваліфіковані за ч.7 ст.111-1 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, зазначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначила, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7ст.111-1КК України, поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просила суд визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 року судом було постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України: повістки про виклики та інформація про процесуальні документи публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті судової влади.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, відмовився від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинене на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та міг захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчать про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, так як не доведено, що діяння вчинене ОСОБА_5 , бо висновок експерта є недопустимим доказом, адже проведений експертною установою, що підвідомча Службі безпеки України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами.
Зокрема, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснив, що на даний час працює в Сумській митниці і раніше (до окупації м.Старобільськ) він працював завідувачем сектору з запобігання корупції Луанської митниці, яка базувалась у м.Старобільськ, і ОСОБА_5 він не знав. Однак, йому відомо, що ОСОБА_5 пішов на співпрацю з окупантами. Зокрема, у кінці квітня 2022 року йому зателефонувала невідома особа і запропонувала прибути на митний пост «Старобільськ». Він одразу зрозумів, що це буде за розмова, бо до нього, як працівника митниці України, вже приїжджали представники окупаційної влади. Коли приїхав на пост, то його зустріли і провели у приміщення, де були п'ятеро осіб. Двоє з цих осіб були у формі митної служби окупантів і ще троє - у цивільному одязі. Ті, що були у цивільному одязі здійснювали тиск на нього: намагалися дізнатися, де знаходиться майно митниці України (транспорт, комп'ютерна техніка, сервери та ін.). Він пояснив, що займав посаду, яка не забезпечувала збереження майна, що вже до нього приїжджали з цього приводу додому, проводили обшуки, але нічого не знайшли. Він наполягав на цьому, тому особи у цивільному одязі покинули приміщення. Один з тих, хто був форменому одязі, представився майбутнім начальником митного посту «Старобільськ» і запропонував там працювати, але він відмовився, посилаючись на те, що займався виявленням корупції, тому не обізнаний. Ця особа, що представилась як майбутній начальник митного посту і пропонував роботу, назвав своє ім'я і прізвище - ОСОБА_8 . Крім того, перед тим як його завести у приміщення попередили, щоб не піднімав голову на тих, що були у цивільному одязі, тому він їх не роздивлявся. Але вже при спілкуванні з Нікітіним він бачив у нього шеврон мовою оригіналу «Таможенный комитет лнр» та бейджик з його прізвищем. Пізніше бачив відеоролик про відкриття цього митного посту «Старобільськ», де був ОСОБА_5 , з яким він тоді розмовляв, і він представився начальником. Він виїхав з окупованої території у серпні 2022 року.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він на даний час працює у Полтавській митниці. З початку повномасштабного вторгнення він перебував у м.Старобільськ до серпня 2022 року. У кінці травня 2022 року йому повідомили, що треба з'явитися до приміщення Луганської митниці. Він туди пішов. Там було чотири особи: двоє у цивільному одязі і двоє у формі. Йому представили начальника митного посту ОСОБА_9 і запропонували роботу. У ОСОБА_9 був шеврон, бейджик. Вони ще з ним спілкувалися і повідомили, що так як він був начальником відділу боротьби з контрабандою Луганської митниці, то йому не вдасться виїхати з окупованої території. Лише коли відкрився пункт пропуску у Харківській області він з сім'єю зміг виїхати через територію рф, Литви, Латвії, Польщі. Приміщення, де він був - це Луганська митниця, але вже була інша назва російською мовою «Таможенный пост «Старобельск». ОСОБА_5 представлявся начальником і був у зеленій формі митного комітету. Після цього він більше з ним не спілкувався, але, коли був ще в окупації, то моніторив соціальні мережі і бачив різні фото з Нікітіним. Він середнього зросту, худощавий, волосся майже немає, очі ніби всередину. На вигляд йому 40-45 років. До цієї розмови на митниці до нього додому неодноразово приїжджали з обшуками, запрошували до поліції, тому інформація про нього в представників окупаційної влади була. Крім того, коли з ним спілкувалися представники окупаційної влади, то на нього здійснювали тиск, щоб він зайняв керівну посаду, на що він відповів, що подумає, але як тільки з'явилась можливість, то одразу виїхав.
Також у ході судового розгляду були досліджені наступні письмові докази:
-протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 07.08.2023 року за участю свідка ОСОБА_7 , згідно із яким свідок на фото №2 впізнав ОСОБА_5 ;
-протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 11.08.2023 року за участю свідка ОСОБА_6 , згідно із яким свідок на фото №2 впізнав ОСОБА_5 ;
-протокол огляду від 15.08.2023 року, відповідно до якого було оглянуто публікацію в мережі інтернет на офіційній сторінці «Торгово-промислової палати лнр» від 22.04.2022 року з назвою мовою оригіналу «В Старобельске открылся внутренний таможенный пост», де вказана інформація про те, що начальник митного посту ОСОБА_10 надав роз'яснення щодо призначення цього внутрішнього посту;
-протокол огляду від 16.08.2023 року, відповідно до якого було оглянуто публікацію в мережі інтернет від 21.04.2022 року з назвою мовою оригіналу «ГКТ открыл внутренний таможенный пост в Старобельске», де вказана інформація про те, що начальник митного посту «Старобільськ» ОСОБА_10 надав роз'яснення щодо призначення цього внутрішнього посту та наявне фото групи з шести осіб на фоні митного посту;
-протокол огляду від 18.08.2023 року, відповідно до якого було оглянуто публікацію в мережі інтернет на офіційній сторінці «Державного митного комітеті лнр» в соціальній мережі «Однокласники» від 23.05.2022 року з назвою мовою оригіналу «Председатель ГКТ провел в Старобельске рабо чую встречу с предпринимателями из 10 освобожденных районов лнр», де наявне фото групи осіб з чотирьох осіб за столом, з яких біля особи зліва стоїть табличка, на якій зазначено мовою оригіналу « ОСОБА_11 »;
-протокол огляду від 14.11.2023 року, відповідно до якого було оглянуто сайт т.зв. «колегії юристів Донбасу» на якому розміщено документ з назвовою мовою оригіналу «Постановление сонета министров лнр от 17 декабря 2019 №793/19 «Об утверждении положення о государственном таможенном комитете луганской народной республшики» згідно із яким державний митний комітет лнр є виконавчим органом державної влади луганської народної республіки, який входить у систему правоохоронних органів луганської народної республіки (п.1.1);
-протокол огляду від 20.10.2023 року, відповідно до якого було оглянуто публікацію в мережі інтернет від 21.04.2022 року з назвою мовою оригіналу «ГКТ открыл внутренний таможенный пост в Старобельске», де вказана інформація про те, що начальник митного посту «Старобільськ» ОСОБА_10 надав роз'яснення щодо призначення цього внутрішнього посту та наявні фото, на одному з яких група з шести осіб на фоні митного посту та двої осіб у формі не українського зразка за столом;
-висновок експерта №459 від 08.11.2023 року, згідно якого надане зображення чоловіка, що зображений праворуч на фотозображенні, придатне для ідентифікаційного портретного дослідження за ознаками зовнішності та на цьому фотозображені і на фотозображені в особій картці ДМС України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зображена одна особа.
Наявність у ОСОБА_5 громадянства України підтверджується наявністю паспорта громадянина України з номером НОМЕР_1 , виданим 08.02.2002 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області.
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду стороною захисту, яка була вільна у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
Твердження захисника про те, що висновок експерта №459 від 08.11.2023 року є недопустимим, суд вважає необґрунтованим, адже на першому аркуші вказаного висновку міститься підпис експерта ОСОБА_12 про те, що він про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 КК України та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за статтею 385 КК України попереджений, і доказів щодо неналежного виконання обов'язків експертом, що призвело до надання недостовірного висновку, суду не надано.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, допитавши свідків та дослідивши безпосередньо в судовому засіданні письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, кваліфікуючи його дії за ч.7 ст.111-1 КК України.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винного, який раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 , як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, то суд, враховуючи особу обвинуваченого, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом'якшуючих покарання обставин, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
За глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Документально підтверджені витрати на залучення експерта у сумі 5257,56 грн. необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.
Враховуючи, що відносно ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то його необхідно продовжити до набрання вироком законної сили.
Також враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити діючим захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту належного йому майна.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах строком на п'ятнадцять років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з моменту його фактичного затримання.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
У зв'язку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна залишити без змін арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2024 року, на:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 174,7 кв.м., частка власності 1/1;
- земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м., кадастровий номер 4410100000:04:041:0918, частка власності 1/1;
- легковий автомобіль АЗЛК 2140, 1984 року випуску, білого кольору, державні номерні знаки НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_4 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 5257,56 грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1