Єдиний унікальний номер судової справи 201/6853/24
Номер провадження 1-кп/201/447/2025
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах кримінального провадження, внесеного 26 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000819 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, -
встановив:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000819 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
В обґрунтування доводів у поданому клопотанні прокурор ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання.
Тим більше, обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком на 1 рік, підозрюється у вчиненні інкримінованих злочинів саме в період іспитового строку, визначеного вказаним вироком, що вказує на те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Разом з цим, прокурор ОСОБА_3 вважала за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання та просила його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти поданого прокурором клопотання, спираючись на недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків, які з плином часу значно зменшуються, а нових мотивів на підтвердження їх існування прокурором не наведено. Тим більше, його підзахисний на досудовому розслідуванні визнав свою вину та співпрацював зі слідством, що є тими обставинами, які свідчать про відсутність у ОСОБА_5 намірів переховуватися від суду. У його підзахисного є постійне місце проживання у м. Дніпрі, а саме орендована квартира, він є сиротою та тимчасово переміщеною особою. При цьому, захисник просив врахувати позицію потерпілої, яка у своїй заяві вказала про відсутність у неї претензій матеріального та морального характеру, цивільний позов не подала, що фактично свідчить про відсутність матеріальної шкоди у цьому провадженні. Тож на даний час відсутні підстави для продовження строку тримання під вартою та змінити на інший більш м'який, зокрема, на домашній арешт за місцем мешкання.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частина 2 ст. 331 КПК України передбачає, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 серпня 2024 року, з можливістю внесення застави у розмірі 60 560 гривень, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні окрім іншого тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Поряд із цим, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи і джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, зареєстрований у тимчасово окупованому м. Авдіївка Донецької області.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 , який раніше судимий вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком на 1 рік, підозрюється у вчиненні інкримінованих злочинів саме в період іспитового строку, визначеного вказаним вироком, що вказує на те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.
А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника ОСОБА_4 на наявність у його підзахисного соціальних зв'язків та постійного місця проживання у м. Дніпрі, як на підставу для зміни запобіжного заходу, суд не приймає до уваги, адже на підтвердження таких доводів стороною захисту не надано жодних документів, тим більше, як встановлено судом, обвинувачений не має постійного місця мешкання та є внутрішньо переміщеною особою з окупованої території.
Доводи захисника ОСОБА_4 щодо позиції потерпілої, яка не подала цивільний позов та у своїй заяві зазначила про відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, яку сторона захисту просила врахувати при вирішенні клопотання прокурора, не є слушними, адже станом на 01 квітня 2025 року потерпіла ОСОБА_6 судом не допитана та відповідно не висловила своєї позиції щодо міри покарання або ж застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До того ж, посилання сторони захисту на відсутність матеріальної шкоди не відповідають дійсності, оскільки ті обставини, що потерпіла не має претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого і не подала цивільний позов, вказують лише на небажання ОСОБА_6 реалізувати своє право на відшкодування заподіяної шкоди в межах даного кримінального провадження, і жодним чином не свідчать про відсутність таких збитків.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 13 квітня 2025 року вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до 31 травня 2025 року включно.
В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та обставини злочинів, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у розмірі 60 560 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 331, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 31 травня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою, є 31 травня 2025 року включно.
Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560, 00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду у якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: повідомляти суд про зміну місця проживання; не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі не з'явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 20 хвилин 04 квітня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1