12 травня 2025 р.Справа № 642/60/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2025, головуючий суддя І інстанції:Гримайло А.М., повний текст складено 06.03.25 року по справі № 642/60/25
за позовом ОСОБА_1
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про скасування постанови про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , в якому просить скасувати постанову від 02.01.2025 року № 1/35-00-07 про накладення адміністративного стягнення, винесену виконувачем обов'язків начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн. за порушення п.1.ч.2.ст.6 п.1.ч.1.ст.7,ч.2.ст.9 ЗУ «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судовий збір.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2025 адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову №1/35-00-07 від 02.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення, винесену виконувачем обов'язків начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн. за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст. 9 ЗУ «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і закрити справу про адміністративне правопорушення. Провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням на момент винесення постанови строків накладення адміністративного стягнення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПО:44131658) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень.
Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.72-76, ст.242 КАС України, ст.38, ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що за результатами складання акту перевірки №634/35-00-07/39117280 від 23.12.2024 року, загалом встановлено три порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464- VI (із змінами та доповненнями) за період з 01.04.2024 року по 30.06.2024 року (а.с. 113 Акту), а саме: 1. п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого несвоєчасно нарахований єдиний внесок за лютий 2022 року в сумі 654,76 грн.; 2. п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого несвоєчасно нарахований єдиний внесок за березень 2022 року в сумі 2 511,78 грн.; 3. п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено нарахований єдиний внесок за січень 2024 року в сумі 17 472,00 грн. Відповідно до п.921 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI, тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, до 01.08.2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст.25 цього Закону до порушень норм Закону України №2464-VI за лютий 2022 року, за березень 2022 року - не застосовувались, хоча й були встановлені актом перевірки. Висновки акта перевірки №634/35-00-07/39117280 та винесене на підставі акта податкове повідомлення-рішення на суму ЄСВ 17 472,00 грн., позивачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались, тобто позивач визнає факт скоєння відповідного правопорушення. Отже висновки суду першої інстанції як і застосування приписів статті 38 КУпАП до даних правовідносин є не правильними та підлягають повторному аналізу, з урахуванням вказаних зауважень. Тобто, з огляду на викладене, з урахуванням порушень встановлених актом перевірки за лютий 2022 року на суму 654,76 грн. та за березень 2022 року на суму 2 511,78 грн. порушення за січень 2024 року на суму 17 472,00 грн. - є триваючим порушенням. Порушення директором підприємства ТОВ «Полтавська бурова компанія» гр. ОСОБА_1 вимог Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), за лютий 2022 року, березень 2022 року та січень 2024 року, встановлено за результатами перевірки на підставі наданих первинних документів (акт документальної перевірки від 23.12.2024 року №634/35-00- 07/39117280). Тобто, встановлене контролюючим органом правопорушення є триваючим, та строк притягнення до адміністративної відповідальності обраховується з моменту його виявлення. Просить суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2025 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити у повному обсязі.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу , з доводами апеляційної скарги не погоджується , вважає , що рішення суду є законним і обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог як матеріального так і процесуального права. Вважає , що твердження відповідача про наявність інших порушень, викладених у Акті перевірки, які вказують на характер тривалості порушень не є спроможними, оскільки предметом спору у даній справі є виключно постанова відповідача №1/35-00-07 від 02.01.25, згідно якої ОСОБА_1 вчинив порушення з нарахування ЄСВ за січень 2024 року, а не зміст акту перевірки з викладеними у ньому результатами. Інших порушень, які вчинив ОСОБА_1 зміст оскаржуваної постанови не містив, тож суд виніс законне та обґрунтоване рішення. Просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2025 року залишити без змін.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просили суд залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна планова виїзна перевірка підприємства ТОВ «Полтавська бурова компанія» (ЄДРПОУ 39117280), з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства та з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2021 року по 30.06.2024 року, за результатами якої складений акт від 23.12.2024 року №634/35-00- 07/39117280 (дата вручення 23.12.2024 року).
На підставі акту перевірки від 23.12.2024 року №634/35-00-07/39117280 складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 року №285/35-00-07-12 відносно директора підприємства ТОВ «Полтавська бурова компанія» ОСОБА_1 - службової особи, відповідальної за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування та іншого законодавства у періоді вчинення, також в протоколі зазначено час та місце розгляду адміністративної справи.
02.01.2025 розглянуто протокол від 23.12.2024 року №285/35-00-07-12 з наданими до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення (акт перевірки від 23.12.2024 року №634/35-00-07/39117280), щодо гр. ОСОБА_1 та винесено постанову від 02.01.2025 року №1/35-00-07 «Про накладення адміністративного стягнення у розмірі 680,00 грн.» за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1. ст.7, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму нарахованого ЄСВ за ставкою 22% за січень 2024 року у сумі 17 472,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що вчинене позивачем адміністративне правопорушення не носить характер триваючого, тому відповідач, наклавши адміністративне стягнення 02 січня 2025 року, пропустив строки накладення адміністративного стягнення передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.7 статті 247 КУпА, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Тому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки податковим органом прийнято оскаржену постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративна справа підлягає закриттю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положення ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вказані приписи дають підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що спірною постановою від 02.01.2025 року № 1/35-00-07 директора підприємства ТОВ «Полтавська бурова компанія» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. ст. 165 КУпАП у зв'язку з встановленим порушенням порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.04.2021по 30.06.2024, а саме : п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1. ст.7, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму нарахованого ЄСВ за ставкою 22% за січень 2024 року у сумі 17 472,00 грн.
Факт встановленого порушення сторонами не оспорюється.
Спірним питанням є прийняття податковим органом оскарженої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах передбаченого статтею 38 КУпАП сьроку.
Колегія суддів зазначає, що обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому, ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Враховуючи приписи ст. 38 КУпАП адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер.
Отже, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення.
Тобто стаття 38 КУпАП не передбачає інших умов відліку строку, окрім, як для триваючих правопорушень.
Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 та від 11.06.2020 у справі №345/4368/16-а, відповідно до якої триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Разом з тим, до адміністративних правопорушень, що мають разовий характер, належать такі проступки: несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів, подання звіту з ЄСВ тощо.
Так, з акту перевірки вбачається , що при поданні позивачем Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2024 (від 03.05.2024 №9115880970) по ряд.6.1. розділу 1 за січень 2024 року платником зменшено суму нарахувань з єдиного внеску по фізичній особі ОСОБА_3 за жовтень 2023 року на загальну суму 17 472 грн. у зв'язку з перевищенням нарахованого ЄСВ над базою нарахування.
З пояснень позивача та доданих документів встановлено , що сума нарахованого єдиного внеску у розмірі 22110,0 грн по фізичній особі ОСОБА_3 за жовтень 2023 року визначена у Податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2023 року .
Такий податковий розрахунок подано підприємством і прийнято податковим органом 30.01.2024 року, що підтверджується копіями розрахунку і квитанції.
При подачі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2024 року по ряд.6.1. розділу 1 за січень 2024 року платником помилково зменшено суму нарахувань з єдиного внеску по фізичній особі ОСОБА_3 за жовтень 2023 року на загальну суму 17 472 грн.
Даний податковий розрахунок подано підприємством та отримано податковим органом 03.05.2024 року , що підтверджується копією квитанції.
При подачі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 місяць 3 квартал 2024 року, ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» самостійно виправило допущену помилку та включило суму ЄСВ 17 472,00 грн. по ОСОБА_3 до звітності за 3 місяць 3 кварталу 2024 року.
Така звітність подана підприємством та отримана податковим органом 29.10.2024 року.
Загальна сума нарахованого Єдиного внеску за звітній місяць, згідно вищевказаного Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 місяць 3 квартал 2024 року по всім працівникам, включаючи і 17472,00 грн. по ОСОБА_3 становить 4 230 389,04 грн.
З роздруківки по єдиному рахунку ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» за 11.11.2024 року, яка додана до матеріалів справи вбачається , що станом на 11.11.2024 року на єдиному рахунку ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» рахувалися надміру сплачені суми єдиного внеску 14 161 107,97 грн.
Враховуючи наявність надміру сплачених коштів, та керуючись п.16 Постанови КМУ № 321 від 29.04.2020 року, відповідач 11.11.2024 року згенерував по єдиному рахунку за ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» контрольний ренкінг для зарахування єдиного внеску на суму грошових зобов'язань (зобов'язань з єдиного внеску), самостійно визначених платником на дату формування такого контрольного ренкінгу, тобто на суму 4 230 389,04 грн. до якої входила і сума ЄСВ 17 472,00 грн. по ОСОБА_3 , та яка включена до звітності за 3 місяць 3 кварталу 2024 року.
Таким чином, на підставі контрольного ренкінгу від 11.11.2024 року, сформованого відповідачем на суму 4 230 389,04 грн. до якої входила і сума ЄСВ 17 472,00 грн. по ОСОБА_3 з єдиного рахунка ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» вищевказана сума списана.
Доводи податкового органу з посиланням на те , що вищенаведені обставини при проведенні перевірки податковим органом не перевірялись, оскільки перевіркою охоплювавася період з 01.04.2021 по 30.06.2024, до уваги колегією суддів не приймаються , оскільки такі обставини підлягали з'ясуванню посадовою особою для встановлення фактичних обставин щодо адміністративного правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу , що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Триваюче правопорушення припиняється, якщо воно виявлено компетентним органом при проведенні контролюючих заходів.
Враховуючи встановлене вище , колегія суддів вважає , що правопорушення , встановлене перевіркою , на момент її проведення припинилося 29.10.2024 у зв'язку з поданням до податкового органу Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 місяць 3 квартал 2024 року, яким ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» самостійно виправило допущену помилку та включило суму ЄСВ 17 472,00 грн. по ОСОБА_3 до звітності за 3 місяць 3 кварталу 2024 року, отже, виявлення відповідачем порушення відбулось вже після виконання позивачем вимог закону і таке правопорушення носить разовий характер. Тож, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відтак, підстави стверджувати про наявність триваючого правопорушення відсутні.
Отже, згідно ст. 38 КУпАП накладення адміністративного стягнення пізніше двох місяців з дня його вчинення, є неправомірним.
Постанову № 1/35-00-07 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 складено 02.01.2025 року, тобто відповідач пропустив строки накладення адміністративного стягнення передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Оскільки адміністративне правопорушення, яке позивач вчинив, не носить характер триваючого, то відповідач, наклавши адміністративне стягнення 02.01.2025, пропустив строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для скасування постанови від 02 січня 2025 року № 1/35-00-07, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2025 по справі № 642/60/25 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 12.05.2025.