справа№380/3989/25
09 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (Юридична адреса (тимчасово окупована територія): 93404, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9. Тимчасова адреса для листування: 18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157.Код ЄДРПОУ: 21782461) № 134450021379 від 03.09.2024 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (Код ЄДРПОУ: 13814885, 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального страхового стажу період роботи з 17.12.1981 по 09.07.1990 на Базі автотранспорту та маханізації за записами трудової книжки від 01.09.1978 серії НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області призначити пенсію за віком, ОСОБА_2 , відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що 28.08.2024 він звернувся до Відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Відповідача 2 від 03.09.2024 № 134450021379 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік для призначення пенсії у 60 років, або 21 рік для призначення у 63 роки). Відповідач 2 зарахував Позивачу 11 років 10 місяців 9 днів страхового стажу.
Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки до його страхового стажу не зараховано період роботи з 17.12.1981 по 09.07.1990 на Базі автотранспорту та механізації (9 років 6 місяців 22 дні) через те, що запис про звільнення у трудовій книжці засвідчено печаткою іншого підприємства (« 2440 автомобільна база» замість « 2440 База автотранспорту та механізації»), а інформація про реорганізацію чи перейменування підприємства відсутня.
Позивач вважає, що він не може нести відповідальність за неправильне заповнення трудової книжки роботодавцем, і такий недолік не є підставою для виключення періоду роботи зі стажу. З урахуванням спірного періоду, його загальний стаж становить 20 років 4 місяці 23 дні (за підрахунками Позивача, або 21 рік 4 місяці 31 день, якщо додати 9 років 6 місяців 22 дні до зарахованих 11 років 10 місяців 9 днів, що становить 21 рік 5 місяців 1 день), що дає йому право на пенсію за віком при досягненні 63 років.
Відповідач 2 (Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області) подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що рішення про відмову прийнято відповідно до чинного законодавства.
Вказав, що запис про звільнення Позивача з Бази автотранспорту та механізації засвідчено печаткою іншого підприємства, а уточнюючі довідки про роботу чи реорганізацію підприємства Позивачем надані не були. Тому період з 17.12.1981 по 09.07.1990 не зараховано до страхового стажу.
Навіть із зарахуванням цього періоду (8 років 6 місяців 22 дні за розрахунком Відповідача 2), загальний стаж Позивача складе 20 років 5 місяців 1 день, що все одно недостатньо для призначення пенсії за віком у 63 роки (необхідно 21 рік).
Відповідач 1 (Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) відзиву на позовну заяву не подав, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи (повідомлення про вручення ухвали через систему «Електронний суд» від 06.03.2025).
Ухвалою від 05 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Всебічно дослідивши та обєктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся 28.08.2024 до Відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком.
На час звернення Позивачу виповнилося 63 роки.
Рішенням Відповідача 2 № 134450021379 від 03.09.2024 Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Страховий стаж Позивача, згідно з цим рішенням, визначено у розмірі 11 років 10 місяців 09 днів. Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи Позивача з 17.12.1981 по 09.07.1990 на Базі автотранспорту та механізації (запис у трудовій книжці серії НОМЕР_3 ) стало те, що запис про звільнення засвідчено печаткою іншого підприємства (« 2440 автомобільна база»), а інформація про реорганізацію (перейменування) підприємства відсутня, що, на думку пенсійного органу, є порушенням порядку ведення трудових книжок.
Тривалість цього спірного періоду становить 8 років 6 місяців 22 дні (згідно з розрахунком Відповідача 2 та Позивача у позовній заяві).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей фундаментальний принцип обмежує свавілля державних органів та забезпечує законність їх діяльності.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Це конституційне положення підкреслює важливість пенсійного забезпечення як елементу соціальної держави.
Правовідносини щодо пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Законодавством, що діяло до 01.01.2004, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, визначено трудову книжку (стаття 62). Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»).
Порядок ведення трудових книжок у спірний період (1981-1990 рр.) регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), а в подальшому - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 (аналогічні положення містила й Інструкція № 162), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд наголошує, що обов'язок щодо належного оформлення трудової книжки, внесення до неї правильних і точних записів, а також належного засвідчення цих записів печаткою відповідного підприємства, покладається саме на роботодавця. Працівник, як правило, не має можливості контролювати дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при веденні його трудової книжки.
Тому будь-які недоліки в оформленні трудової книжки, допущені з вини роботодавця (наприклад, нечіткий відбиток печатки, розбіжність у назві підприємства на печатці та у записі, відсутність запису про перейменування тощо), не повинні призводити до негативних наслідків для працівника у вигляді позбавлення його права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу та, як наслідок, права на пенсійне забезпечення.
У цій справі Відповідач 2 відмовив у зарахуванні періоду роботи Позивача з 17.12.1981 по 09.07.1990 на Базі автотранспорту та механізації через те, що запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства « 2440 автомобільна база», тоді як у записі про прийняття зазначено « 2440 База автотранспорту та механізації», а інформація про реорганізацію чи перейменування підприємства у трудовій книжці відсутня.
Суд вважає такий підхід Відповідача 2 надмірно формальним. Наявність розбіжності у назві підприємства на печатці та у записі, за умови, що інші дані (номери наказів, дати, посада, підписи) не викликають сумнівів у дійсності запису та факті роботи Позивача на відповідному підприємстві, не може бути єдиною та безумовною підставою для незарахування стажу.
Можлива ситуація, коли підприємство було перейменовано або реорганізовано, але відповідний запис до трудової книжки не було внесено з вини роботодавця, або ж печатка містила скорочену чи дещо видозмінену назву.
Верховний Суд у своїх численних рішеннях послідовно дотримується позиції, що формальні неточності в документах, що підтверджують стаж, не повинні бути перешкодою для реалізації громадянами права на пенсійне забезпечення.
Наприклад, у постанові від 30.06.2019 у справі № 638/18467/15-а (на яку посилається Позивач), Верховний Суд зазначив, що органи пенсійного фонду не можуть відмовити особі у призначенні пенсії через формальні неточності у документах.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 560/1917/16-а Верховний Суд вказав, що сам факт неправильного або неточного запису в трудовій книжці відомостей про роботу не може бути безумовною підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/10989/18, від 04.03.2021 у справі № 300/2470/20 та багатьох інших.
Органи Пенсійного фонду, як суб'єкти владних повноважень, зобов'язані діяти в межах принципу належного врядування, що включає обов'язок всебічно, повно та об'єктивно досліджувати всі обставини справи та надані документи.
У разі виявлення недоліків чи розбіжностей, пенсійний орган повинен сприяти заявнику в їх усуненні, наприклад, шляхом надання роз'яснень, витребування додаткових документів чи направлення запитів до відповідних установ (архівів, підприємств-правонаступників тощо). У даному випадку, Відповідач 2, виявивши розбіжність у печатці, мав би вжити активних заходів для перевірки інформації, зокрема, звернутися до архівних установ для з'ясування можливої реорганізації чи перейменування підприємства « 2440 База автотранспорту та механізації» або « 2440 автомобільна база».
Також мав би запропонувати Позивачу надати уточнюючі довідки, якщо це можливо. Відсутність запису про реорганізацію в самій трудовій книжці не є вичерпною підставою для відмови, оскільки така інформація може міститися в інших джерелах, доступ до яких пенсійний орган може отримати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова Відповідача 2 у зарахуванні до страхового стажу Позивача періоду роботи з 17.12.1981 по 09.07.1990 (тривалістю 8 років 6 місяців 22 дні) лише на підставі формальної розбіжності у відбитку печатки, без вжиття належних заходів для з'ясування дійсних обставин, є протиправною. Зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача.
Щодо загального страхового стажу Позивача та його права на пенсію. Відповідачем 2 було зараховано Позивачу 11 років 10 місяців 09 днів страхового стажу.
При додаванні спірного періоду роботи, який суд визнав таким, що підлягає зарахуванню (8 років 6 місяців 22 дні), загальний страховий стаж Позивача становитиме: 11 років 10 місяців 09 днів + 8 років 6 місяців 22 дні = 19 років 16 місяців 31 день.
Оскільки 16 місяців = 1 рік 4 місяці, а 31 день = 1 місяць (приймаючи середню тривалість місяця для розрахунку стажу), то: 19 років + 1 рік = 20 років; 4 місяці + 1 місяць = 5 місяців; стаж становить 20 років 5 місяців 1 день.
Цей розрахунок збігається з розрахунком, наведеним Відповідачем 2 у відзиві на випадок зарахування спірного періоду, та є близьким до розрахунку Позивача.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній у 2024 році):
- право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
- у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже, 24.06.2024 йому виповнилося 63 роки. Заяву про призначення пенсії він подав 28.08.2024.
Загальний страховий стаж Позивача, з урахуванням зарахованого судом спірного періоду, становить 20 років 5 місяців 1 день.
Для призначення пенсії за віком у 63 роки у 2024 році необхідний мінімальний страховий стаж становить 21 рік.
Таким чином, навіть із зарахуванням спірного періоду роботи, страховий стаж Позивача (20 років 5 місяців 1 день) є меншим, ніж 21 рік, необхідний для призначення пенсії за віком після досягнення 63 років у 2024 році.
Однак, суд наголошує, що предметом судового розгляду в цій частині є правомірність незарахування конкретного періоду роботи до страхового стажу.
Встановивши протиправність такого незарахування, суд зобов'язує пенсійний орган зарахувати цей період.
Подальше вирішення питання про наявність чи відсутність права на пенсію, враховуючи повний та правильно обчислений страховий стаж, а також можливі інші періоди стажу, які могли бути не враховані або які Позивач може підтвердити додатково, належить до компетенції пенсійного органу.
Позивач також має право, за наявності підстав, скористатися механізмами, передбаченими законодавством для збільшення страхового стажу (наприклад, добровільна участь у системі пенсійного страхування, доплата єдиного внеску).
Враховуючи, що Відповідач 1 (Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) є органом, до якого Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії та який, відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1, є органом, що здійснює виплату пенсії за місцем проживання особи, саме на Відповідача 1 слід покласти обов'язок зарахувати спірний період до страхового стажу Позивача та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Рішення про відмову у призначенні пенсії № 134450021379 від 03.09.2024 прийнято Відповідачем 2 (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області) за принципом екстериторіальності.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність незарахування спірного періоду стажу, що було однією з підстав відмови, це рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З огляду на викладене, позовні вимоги Позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 2 та зобов'язання Відповідача 1 зарахувати спірний період роботи до страхового стажу підлягають задоволенню.
Вимога про зобов'язання Відповідача 1 призначити пенсію на даному етапі є передчасною, оскільки після перерахунку стажу пенсійний орган має самостійно оцінити наявність у Позивача права на пенсію відповідно до всіх вимог статті 26 Закону № 1058-IV.
Натомість, належним способом захисту буде зобов'язання Відповідача 2 повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач 2 не надав переконливих доказів правомірності своїх дій щодо незарахування спірного періоду стажу, обмежившись формальним посиланням на розбіжність у печатці.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, долученою до матеріалів справи. Оскільки позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 2, а також зобов'язання Відповідача 1 вчинити дії (зарахувати стаж та повторно розглянути заяву) задовольняються, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь Позивача з Відповідача 2, як органу, чиє протиправне рішення стало причиною звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 134450021379 від 03 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 17 грудня 1981 року по 09 липня 1990 року на Базі автотранспорту та механізації, зазначений у трудовій книжці від 01.09.1978 серії НОМЕР_3 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Луганській області (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157; код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
5. В іншиш позовних вимогах - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157; код ЄДРПОУ 21782461) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 травня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.