12 травня 2025 рокусправа № 640/16791/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (вул. Балукова, 22, Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область,08133, код ЄДРПОУ 40323081) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення штрафу,-
встановив:
На розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій просить суд: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про рекламу згідно рішення від 23.02.2021 №7 у розмірі 1700 грн, згідно рішення від 23.02.2021 №8, разом 6783 грн до державного бюджету.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2021 року позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №640/16791/21 передано Львівському окружному адміністративному суду.
26 березня 2025 року адміністративна справа №640/16791/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Брильовського Р.М.
Ухвалою від 27 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/16791/21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за порушення законодавства про рекламу на відповідача накладено штраф відповідно до рішень від 23.02.2021 №7 та №8, який у добровільному порядку відповідачем не сплачено. Оскільки штраф відповідачем добровільно не сплачений, позивач просить стягнути такий у судовому порядку.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим судом вирішено проводити розгляд справи в силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Конверт з копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області 29.09.2020 звернулось листом № Вих-10-05.4/8009-20 до Голови Вишневської міської ради щодо надання інформації про власника приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (суб'єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність за зазначеною адресою), про власника рекламної конструкції (розповсюджувача реклами) та належним чином завірену копію рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також безпосередньо дозволу на розміщення зовнішньої реклами суб'єкту господарювання.
Виконавчим комітетом Вешневської міської ради надіслано лист (вх. № 11210-20 від 17.11.2020) в якому вказано, що у комітету відомості відносно вказаного у запиті рекламного засобу відсутні.
20.10.2020 головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства управління захисту споживачів ОСОБА_2 складено протокол про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 за ненадання документів, пояснень, а також іншої необхідної інформації для здійснення повноважень органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу.
20.11.2020 на підставі протоколів про порушення законодавства про рекламу від 20.10.2020 та відповідно до вимог п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу» від 26.05.2004 № 693 начальником відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства управління захисту споживачів ОСОБА_3 прийнято рішення відносно відповідача про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу за розміщення реклами з ознаками порушення вимог абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону та протокол про порушення законодавства про рекламу, а саме порушення Відповідачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону щодо неподання на вимогу органу державної влади витребуваних документів.
Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області направило відповідачу вимогу від 27.07.2020 №10-05.1/6156-20 про надання у термін до 27.08.2020 пояснень, копію свідоцтва про державну реєстрацію (витягу), затвердженого макету реклами, дозволу органу місцевого самоврядування на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, умови проведення знижки, документального підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договорів із виробником реклами, розповсюджувачем, актів виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), а також іншої інформації, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення по справі.
Станом на 18.12.2020 ФОП ОСОБА_1 не було надано документів, тому позивач прийняв рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу за ненадання документів, пояснень та іншої інформації.
Рішенням від 23.02.2021 № 7 за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами відповідно до вимог ч.ч. 2, 7 ст. 27 Закону на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.
Рішеннями від 23.02.2021 № 8 за порушення вимог законодавства України про рекламу, а саме ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» в частині неподання центральному органу виконавчої влади інформації щодо вартості розповсюдження зовнішньої реклами, відносно об'єкту зовнішньої реклами на ФОП ОСОБА_1 , накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Вказані рішення направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача рекомендованим поштовим відправленням № 0813300494685, однак лист повернувся за закінченням терміну зберігання.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначено відповідно до Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі по тексту - Закон №270/96-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону №270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами;
Частиною п'ятою статті 8 Закону №270/96-ВР передбачено, що реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
Статтею 26 Закону №270/96-ВР визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. На вимогу органів державної влади, на які згідно з законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Згідно з статті 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у статті 24-1 цього Закону (частина перша).
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами (частина друга).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами (частина четверта).
У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина сьома).
Процедура та порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами встановлені Законом №270/96-ВР та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі по тексту - Порядок №693).
Відповідно до пункту 9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспожінспекції та її територіальних органів.
Згідно з пунктом 11 Порядку №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Пунктом 20 Порядку №693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Суд встановив, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області винесено рішення від 23.02.2021 № 7 за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами відповідно до вимог ч.ч. 2, 7 ст. 27 Закону на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн та рішення від 23.02.2021 № 8 за порушення вимог законодавства України про рекламу, а саме ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» в частині неподання центральному органу виконавчої влади інформації щодо вартості розповсюдження зовнішньої реклами, відносно об'єкту зовнішньої реклами на ФОП ОСОБА_1 , накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Водночас, зазначені рішення відповідачем у судовому порядку не оскаржувались та є чинними, з огляду на що суд дійшов висновку про узгодження спірної суми штрафу.
Відтак, враховуючи несплату відповідачем штрафу за порушення законодавства про рекламу, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн згідно з рішення від 23.02.2021 № 7 та у розмірі 1700,00 грн згідно з рішення від 23.02.2021 № 8, всього - 6783,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, суд звертає увагу на норми законодавства про рекламу, що регулюють спірні правовідносини, якими чітко регламентовано право на оскарження рішення у справах про порушення законодавства про рекламу у судовому порядку, а також на те, що у разі, якщо сума штрафів за порушення законодавства про рекламу не сплачується добровільно, вона стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Отже, враховуючи положення проаналізованого законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-
вирішив:
адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (вул. Балукова, 22, Вишневе,Києво-Святошинський район, Київська область,08133, код ЄДРПОУ 40323081) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення штрафу задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн згідно з рішення від 23.02.2021 № 7 та у розмірі 1700,00 грн згідно з рішення від 23.02.2021 № 8, всього - 6783,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович