справа № 380/4284/25
про залишення позовної заяви без руху
09 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11957/13-01-24-08, яким фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 141 894, 50 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11965/13-01-24-08, яким фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснено нарахування штрафних санкцій у сумі 340 грн. за результатами річного декларування.
Разом з позовною заявою представник позивача подала клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що позивач дізналась про наявність оспорюваних податкових повідомлень-рішень лише з моменту отримання сповіщення про відкриття провадження у адміністративній справі №380/780/25 про стягнення податкового боргу на підставі вказаних рішень.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
Відповідач 25.03.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві відповідач також просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області без розгляду, мотивуючи це тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2024, які були надіслані на адресу позивача 21.03.2024 та повернулись до податкового органу 15.04.2024. Це свідчить про те, що оператор поштового зв'язку АТ «Укрпошта» належним чином повідомила позивача про надходження на її адресу поштового відправлення, однак позивач його не забрала, відтак поштове відправлення повернулося назад контролюючому органу. Межа повноважень контролюючого органу полягає у скеруванні поштової кореспонденції на належну адресу платника податків. Позивачем не виконано умову, згідно якої добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Враховуючи, вищенаведене відлік шестимісячного строку починається з моменту повернення рекомендованого листа, а саме - 15.04.2024, а тому позивач звернулась до суду про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2024 №11957/13-01-24-08 та від 21.03.2024 №11965/13-01-24-08 із порушенням строку на звернення до суду. Відповідач вважає, що перебування позивача за межами території України не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки така залежала виключно від її власного волевиявлення.
Ухвалою від 02.05.2025 витребувано у Головного управління ДПС у Львівській області докази направлення ОСОБА_1 оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 21.03.2024 №11957/13-01-24-08 та від 21.03.2024 №11965/13-01-24-08, а також наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про проведення перевірки, акту про її результати та продовжено строк розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень на двадцять днів.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до таких висновків.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 дійшов висновку, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Окрім того, у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду дійшла висновку, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Отже, строк на оскарження податкових повідомлень-рішень у разі, якщо позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження таких рішень є загальним, згідно ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, про що також зазначив представник позивача у позовній заяві.
Як встановлено судом, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області, датовані 21.03.2024.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення направлялись на поштову адресу позивача (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 19/23), проте таке поштове повідомлення було повернуте до відправника.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно з п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні норми зазначені і в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі №640/8096/19 зазначив, що норми абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК не встановлюють вичерпний перелік причин, з яких виявилося неможливим вручити поштове відправлення адресату, за наявності відмітки поштової служби щодо яких документ вважається врученим.
Проставлення відмітки поштової служби «за закінченням встановленого строку зберігання» із датою невручення/повернення на відповідному поштовому відправленні відповідає умовам норм абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК, за яких таке відправлення вважається врученим.
Оскільки, як встановлено судом, поштове відправлення, якими до позивача надсилались оспорювані податкові повідомлення-рішення, було повернуте до органу ДПС України 15.04.2024, відтак саме ця дата вважається моментом отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень, та, відповідно, початку відліку строку на звернення до суду.
Отже, строк на звернення до суду, з урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, становить 6 місяців і закінчується 15.10.2024.
Проте позивач звернулась до суду лише 05.03.2025.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача разом із позовною заявою подала клопотання про поновлення строку на звернення до суду, у якому зазначила, що позивач довідалась про оскаржувані податкові повідомлення рішення лише пісял отримання повідомлення у системі Дія про винесення ухвали судом про відкриття провадження у справі №380/780/25 про стягнення податкового боргу, який виник на підставі спірних податкових повідомлень-рішень. Також зазначає, що позивачка була не в змозі отримати в цей час рекомендовані листи, які адресувались їй від відповідача, які постійно повертались, зокрема, і конверт із надісланими податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2024, оскільки часто перебувала за межами України. Також з 11.02.2025 по 24.02.2025 представник позивача перебувала у щорічній відпустці.
Суд у свою чергу зазначає, що як видно із копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, наявної у матеріалах справи, у такому містяться відмітки про перетин позивачем державного кордону України на виїзд до Республіки Польща 29.03.2024 та про повернення до України 29.03.2024, в той час як рекомендоване поштове повідомлення, у якому містились спірні податкові повідомлення-рішення, було надіслане на поштову адресу позивача 21.03.2024. Наступний виїзд позивача за кордон зафіксовано 19.04.2024, в той час як поштове повідомлення повернулось до відправника 15.04.2024. Отже, матеріали справи не містять доказів перебування позивача за кордоном протягом усього періоду з моменту направлення їй на поштову адресу спірних податкових повідомлень-рішень до моменту їх повернення відправникові.
Крім того, судом вже зверталась увага позивача на те, що норми абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК не встановлюють вичерпний перелік причин, з яких виявилося неможливим вручити поштове відправлення адресату, за наявності відмітки поштової служби щодо яких документ вважається врученим, а отже саме з датою повернення відповідачеві поштового відправлення позивач повинна вважатись такою, яка була належним чином повідомлена про факт наявності спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд також зазначає, що як вбачається із копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, період перебування позивача за кордоном не був безперервним, а супроводжувався поверненнями до України на тривалі проміжки часу. Крім того, останній штамп про повернення до України позивача датований 18.08.2024, в той час як останнім днем на звернення до суду було 15.10.2024. Позивачем не доведено факт неможливості звернення її до суду із позовом під час перебування в Україні до моменту закінчення строку на звернення до суду щодо спірних податкових повідомлень-рішень.
Факт перебування представника позивача у щорічній відпустці з 11.02.2025 по 24.02.2025 також не свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки, як уже зазначалось судом, такий сплив 15.10.2024, крім того, позивачем не доведено неможливість звернення її до іншого адвоката за наданням правової допомоги.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску строку на звернення до суду, зазначених у клопотанні представника позивача та про відсутність підстав для поновлення такого строку з огляду на викладені мотиви у вказаному клопотанні.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на викладене позивач має право звернутися до суду із заявою (клопотанням) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини. Відтак, позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 161, 167 КАС України разом із відповідними доказами на її обґрунтування.
Керуючись ст.ст.122, 123, 169,171, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Надати позивачу строк для усунення цих недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.