справа№380/25445/24
09 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов?язаних на військову службу під час загальної мобілізації» від 09 жовтня 2024 року, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 (початкове місце направлення);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09 жовтня 2024 року його примусово мобілізовано відповідачем 1, незважаючи на те, що він пред'явив документи, які підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543), оскільки він здійснює постійний догляд за своїм батьком, ОСОБА_2 , особою з інвалідністю першої групи, який потребує постійного стороннього догляду. Вважає наказ про його мобілізацію протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а себе - таким, що підлягає виключенню зі списків особового складу військової частини.
Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відзиву на позовну заяву не подав. З листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1169/9/11582 від 21 жовтня 2024 року (долученого позивачем до позовної заяви) вбачається, що позивач не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із заявою про надання відстрочки та не надав документів, що підтверджують таке право, у встановленому порядку, відтак права на відстрочку не набув.
Відповідач 2, Військова частина НОМЕР_1 , у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив. Зазначає, що позивача зараховано до особового складу на підставі наказу та супровідних документів від відповідача 1.
Вказує, що позивач не дотримався процедури отримання відстрочки, передбаченої Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), а саме не подавав особисто заяву про відстрочку до відповідної комісії.
Вважає, що наказ про мобілізацію є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, а звільнення з військової служби можливе лише на підставах, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», серед яких відсутня підстава «незаконний призов». Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 05 лютого 2025 року замінено первісного відповідача - Військову частину НОМЕР_2 - на належного відповідача Військову частину НОМЕР_1 , розгляд справи розпочато спочатку.
Відзив відповідачем 2 подано. Позивачем подано заяву про долучення додаткових доказів та відповідь на відзив.
Суд, дослідивши позовну заяву, відзиви на неї, відповідь на відзив, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об'єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю першої групи по зору та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 314194.
Позивач проживає разом з батьком та здійснює за ним догляд, що підтверджується актом про спільне проживання та довідками про отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
09 жовтня 2024 року позивач зупинений групою оповіщення. Цього ж дня наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов?язаних на військову службу під час загальної мобілізації» ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_2 . Згодом позивача переведено до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що на момент призову мав право на відстрочку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, викладеним у позовній заяві, відзивах на неї, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, суд керується такими нормами національного законодавства, основоположними принципами права та висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний імператив є основоположним для функціонування правової держави та діяльності публічної адміністрації.
Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Стаття 17 Конституції України встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо встановлених судом обставин та їх правової оцінки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_2 , 1951 року народження, який є особою з інвалідністю першої групи по зору та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 314194.
Позивач проживає разом з батьком та, як стверджує, здійснює за ним постійний догляд, що підтверджується актом про спільне проживання та довідками про отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
09 жовтня 2024 року позивача було зупинено представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач 1, РТЦК та СП) та працівниками Національної поліції.
Цього ж дня наказом начальника Відповідача 1 «Про призов військовозобов?язаних на військову службу під час загальної мобілізації» (далі - Наказ про призов) ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_2 .
Згодом, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05 грудня 2024 року № 349, позивача було виключено зі списків особового складу цієї частини та направлено для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач 2), де його було зараховано до списків особового складу наказом від 06 грудня 2024 року № 347.
Позивач стверджує, що на момент зупинки та призову він пред'явив документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3543), як особа, зайнята постійним доглядом за батьком, який потребує такого догляду.
Суд зазначає, що стаття 23 Закону № 3543 встановлює вичерпний перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, пункт 9 частини першої статті 23 Закону № 3543 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір'ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Надані позивачем докази (довідка МСЕК батька, акт про спільне проживання, довідки про отримання компенсації за догляд) свідчать про те, що позивач об'єктивно мав фактичні підстави, які могли б слугувати для отримання відстрочки відповідно до зазначеної норми закону.
Однак, реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації здійснюється у порядку, встановленому законодавством. З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560). Цей Порядок визначає детальний механізм оформлення відстрочки.
Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543. Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Пункт 58 Порядку № 560 чітко встановлює: «За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації».
Пункт 60 Порядку № 560 визначає, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів, та ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом. Про прийняте рішення заявнику повідомляється. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки (додаток 6 до Порядку № 560).
З матеріалів справи, зокрема з листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1169/9/11582 від 21 жовтня 2024 року, а також з тверджень самого позивача, встановлено, що він не звертався із заявою про надання відстрочки у встановленому Порядком № 560 порядку до ІНФОРМАЦІЯ_1 (або до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем свого попереднього обліку, якщо такий був).
Пред'явлення копій документів групі оповіщення під час зупинки на вулиці або в іншому місці, не визначеному як місце офіційного подання заяви про відстрочку, не є тотожним виконанню процедури, встановленої пунктом 58 Порядку № 560.
Суд наголошує, що хоча Закон № 3543 встановлює підстави для відстрочки, Кабінет Міністрів України, діючи на підставі та на виконання законів (зокрема, Закону № 3543 та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), уповноважений встановлювати порядок проведення призову та, відповідно, механізми реалізації прав громадян у цьому процесі.
Порядок № 560 є чинним підзаконним нормативно-правовим актом, який деталізує процедуру отримання відстрочки, і його дотримання є обов'язковим як для військовозобов'язаних, так і для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Позивач, маючи об'єктивні підстави для відстрочки, був зобов'язаний реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком № 560, до моменту його фактичного призову.
Відсутність такого звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття Наказу про призов від 09 жовтня 2024 року позивач формально не мав статусу особи, якій надано відстрочку.
За таких обставин, Відповідач 1, видаючи Наказ про призов від 09 жовтня 2024 року щодо позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.
Посилання позивача на лист Військової частини НОМЕР_3 про виявлені порушення з боку посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосуються, ймовірно, процедурних аспектів взаємодії з позивачем під час його зупинки та доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак не скасовують обов'язку позивача належним чином оформити своє право на відстрочку згідно з Порядком № 560.
Оскільки Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов?язаних на військову службу під час загальної мобілізації» від 09 жовтня 2024 року в частині призову ОСОБА_1 визнається судом таким, що прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (за відсутності на той момент офіційно оформленої відстрочки у позивача), підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи висновок суду про правомірність наказу про призов позивача, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про зобов'язання Відповідача 2 (Військової частини НОМЕР_1 ) виключити позивача зі списків особового складу військової частини.
Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) можливе лише на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Позивач не позбавлений права звернутися з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення (наприклад, довідку про відстрочку, отриману у встановленому порядку, або інші документи, що підтверджують сімейні обставини для звільнення).
Верховний Суд у Постанові від 01.10.2024 в справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб, то він потім не може оскаржити дії ТЦК з його мобілізації.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Відповідно до ч. 11 статті 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабміном, через ЦНАП та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними ТЦК спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не довів протиправності оскаржуваного Наказу про призов, оскільки на момент його прийняття він не мав офіційно оформленої відстрочки.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача. Питання про стягнення судових витрат не вирішується, оскільки позивачем не надано доказів їх сплати.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 КАС України, суд,
ухвалив :
1. В позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії- відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 травня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.