справа №640/22924/21
12 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, викладену у листі за №2600-0314-8/99101 від 20.07.2020 року;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень ст.55 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилається на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та у період з 18.08.2008 року по 31.08.2011 року отримував пенсію по інвалідності (ІІІ група). Вказав, що 30.06.2020 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві йому було повідомлено про відмову у призначенні пенсії, мотивуючи недостатністю необхідного страхового стажу - 27 років. Позивач з такою позицією пенсійного органу не погоджується та вказав, що у відповідності до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а не 27 років, як стверджує пенсійний орган. На думку позивача, його страховий стаж становить 15 років 7 місяців 27 днів, що є достатнім для призначення вказаного виду пенсії. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно наданих документів про стаж, а також даних персоніфікованого обліку, загальний страховий стаж позивача становить 12 років 9 місяців 26 днів. Зазначила, що оскільки відсутній необхідний страховий стаж, встановлений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (27 років), відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно його заяви від 30.06.2020 року. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 справу №826/18330/16 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 31.01.2025 року; автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №640/22924/21 визначено головуючого суддю Ланкевича А.З.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року прийнято до провадження вищевказану справу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставин.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.12.2011 року.
Згідно довідки №641 від 05.12.2008 року, виданої ВАТ «Київське газотранспортне підприємство 2249», ОСОБА_1 у період з 18.06.1986 року по 27.06.1986 року безпосередньо був зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
У період з 18.08.2008 року по 31.08.2011 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи, що пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС. З 01.09.2011 року виплата пенсії була припинена у зв'язку із закінченням строку встановлення інвалідності.
30.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20.07.2020 року повідомлено позивачу, що:
«…Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за умови наявності не менше 27 років страхового стажу з 01 січня 2020 по 31 грудня 2020.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону, зменшується вік виходу на пенсію особам,зокрема, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів на 10 років.
Право на призначення пенсії за віком у 2025 році відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року - не менше 32 років загального страхового стажу.
Згідно наданих документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, пільгова довідка, військовий квиток), а також даних персоніфікованого обліку, Ваш загальний страховий стаж складає 12 років 9 місяців 26 днів.
Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років), у призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно заяви від 30.06.2020 року №4602 Вам відмовлено.».
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.9 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004 року, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів - на 10 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч.3 ст.55 Закону №796-XII).
Суд встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.12.2011 року. Вказане надає позивачу право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, що не заперечується сторонами.
Як слідує зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20.07.2020 року, підставою для відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку був недостатній страховий стаж позивача. Зокрема, страховий стаж позивача, згідно даних персоніфікованого обліку, становить 12 років 9 місяців 26 днів, а має бути, за словами відповідача - 27 років.
Натомість, позивач вважає достатнім 15 років страхового стажу.
Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що, крім віку, ще однією обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Тобто для призначення пенсії за ст.55 Закону №796-XII перевіряється наявність у особи мінімально допустимих для призначення пенсії пенсійного віку та страхового стажу, встановлених ст.26 Закону №1058-IV, зменшених на відповідну кількість років за умовами ст.55 Закону №796-XII.
При цьому, частиною 1 ст.55 Закону №796-XII граничною межею страхового стажу встановлено - не менше 15 років страхового стажу.
Наведені положення ч.1 ст.55 Закону №796-XII щодо страхового стажу «не менше 15 років» відповідають положенням ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, де зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01.01.2018 року стаття 26 Закону №1058-IV підвищує страховий стаж у залежності від року, у якому особа звернулася за призначенням пенсії, зокрема: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Суд враховує, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії (2020 рік), мінімальний вік для призначення пенсії, згідно положень ст.26 Закону №1058-IV, становив 60 років, а мінімальний страховий стаж - 27 років.
Разом з тим, враховуючи, що позивач має право на зменшення пенсійного віку на 10 років (60 років - 10 років = 50 років), останній відповідає вимогам щодо мінімального віку для призначення пенсії. Однак страховий стаж позивача становить 12 років 09 місяців 26 днів, що з урахуванням права позивача на зменшення вимоги до страхового стажу на 10 років, є меншим за мінімально необхідний страховий стаж, встановлений ст.26 Закону №1058-IV для 2020року (27 років - 10 років = 17 років). Як наслідок, суд вважає, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки на момент звернення до органів Пенсійного фонду позивач не мав достатнього страхового стажу для призначення йому вказаного виду пенсії.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що оспорювані в цій справі дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідають критеріям, визначеним ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.