12 травня 2025 рокусправа № 380/1784/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) пред'явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2, Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 23.07.2024 №9, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що є студентом першого курсу Коледжу Туризму Благоевград (Республіка Болгарія) та навчається на дуальній формі навчання. З метою реалізації цього права особисто звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої додав документи для підтвердження обставин, зазначених у ній, однак отримав відмову. Підставою для прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки слугувало відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Вважає, що рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву та витребувано копію протоколу від 23.07.2024 №9.
10.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивач перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 та на нього поширюється військовий обов'язок. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої не додав довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній електронній базі з питань освіти. Покликаючись на додаток 5 порядку №560, вказує, що підставою для надання відстрочки є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, форма та зразок якої наведені в додатку 9 до Порядку. Стверджує, що за результатом розгляду заяви встановлено, що в позивача відсутня така довідка, про що його повідомлено відповідно до порядку №560. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
14.03.2025 представниця позивача подала відповідь на відзив, у якому підтримала заявлені позовні вимоги та виклала міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень та мотиви їх відхилення.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що визнається сторонами.
18.07.2024 позивач особисто звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Правовою підставою для надання відстрочки зазначив п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Просив розглянути заяву та оформити йому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період додано копії таких документів: паспорта; ідентифікаційного коду; нотаріально завірену копію довідки Коледжу Туризму Благоевград (Республіка Болгарія) №УО-171/22.05.2024 про навчання студента ОСОБА_1 з перекладом на українську мову; студентського квитка; договору від 15.05.2024 між Коледжем Туризму Блогоевград (Республіка Болгарія) та студентом ОСОБА_1 про навчання в перекладі на українську мову; диплому кваліфікованого робітника НОМЕР_1 від 20.06.2006; виписки з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про загальну середню освіту від 20.06.2024; виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про професійну (професійно-технічну) освіту від 20.06.2024; виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи (що підтверджує відсутність вищої освіти); нотаріально завірену копію довідки (Уверение) вих. №УО-233/26.06.2024 Коледжу Туризму Благоевград (Республіка Болгарія) з перекладом на українську мову; постанови, чинної від 27.08.2004, про державні вимоги до змісту основних документів, які видаються закладами вищої освіти з перекладом на українську мову; військово-облікового документа ОСОБА_1 від 25.06.2024.
Суд установив, що позивач є студентом першого курсу дуальної форми навчання Коледжу Туризму Благоеврат (Республіка Болгарія), про що свідчить довідка №УО-171/22.05.2024.
Навчання позивача в Коледжі туризму за спеціальністю «Організація та керування готелями та ресторанами» також підтверджується договором зі студентом про навчання від 15.05.2024.
Представниця позивача неодноразово зверталася до відповідача-1 з адвокатськими запитами, зокрема №1С-327 від 31.07.2024; №1С-328 від 31.07.2024; №1С-329 від 14.08.2024; №1С-330 від 21.08.2024; №1С-333 від 04.09.20254; №1С-334 від 27.09.2024 щодо надання копії або витягу з протоколу Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2024 №9, яким ухвалено рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. При цьому відповідач на вищевказані адвокатські запити копії або витягу з протоколу, на підставі якого ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки не надав.
У відповідь на адвокатський запит від 21.08.2024, листом від 23.08.2024 №12376/1 відповідач скерував витяги з книги протоколів засідань комісії з питань надання відстрочки від призову за мобілізацією по ІНФОРМАЦІЯ_1 №9 від 23.07.2024.
Відповідач-2 скерував позивачу рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене повідомленням від 23.07.2024 №10946/1, зі змісту якого вбачається, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причиною відмови зазначено відсутність усіх підтверджуючих документів, які визначені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 №560, а саме: довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Не погодившись з рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вважаючи його протиправним, позивач пред'явив цей позов.
Змістом спірних правовідносин є надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За правилами ч. 1-4 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст.1 цього нормативно-правового акта від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.
Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 272/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, здобувачі, що навчаються на денній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому закладі освіти, мають право на відстрочку під час мобілізації за умови документального підтвердження цієї підстави.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За правилами п. 9 положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Абзацом 9 п. 11 положення № 154 унормовано, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
За приписами ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Таким чином, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є міжвідомчою комісією без статусу юридичної особи, до складу якої входять як представники центрального органу влади (керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу)), так і відповідного місцевого органу державної влади (представники районної (міської) державної (військової) адміністрації), і яка діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 порядку №560).
Згідно з п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Із системного аналізу наведених нормативних положень вбачається, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Суд установив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII. До заяви, серед іншого, додав, нотаріально завірену копію довідки Коледжу Туризму Благоевград (Республіка Болгарія) №УО-171/22.05.2024 про навчання студента ОСОБА_1 з перекладом на українську мову; копію студентського квитка; копію договору від 15.05.2024 між Коледжем Туризму Блогоевград (Республіка Болгарія) та студентом ОСОБА_1 про навчання в перекладі на українську мову; нотаріально завірену копію довідки (Уверение) вих. №УО-233/26.06.2024 Коледжу Туризму Благоевград (Республіка Болгарія) з перекладом на українську мову.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене повідомленням від 23.07.2024 №10946/1за формою, встановленою додатком 7 до порядку №560.
Причиною відмови зазначено відсутність довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Оцінюючи підставу для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 62 порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Отже, наведеною нормою для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.
На підставі документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач зарахований на 2024/2025 навчальний рік, зимовий семестр, перший курс дуальної форми навчання з отримання вищої освіти відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня «професійний бакалавр» за спеціальністю «Організація та управління готелями та ресторанами», про що свідчить довідка №УО-171/22.05.2024, договір від 15.05.2024 між Коледжем Туризму Блогоевград (Республіка Болгарія) та студентом ОСОБА_1 про навчання.
Зі змісту виписки з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про професійну (професійно-технічну) освіту вбачається, що позивач отримав диплом кваліфіковано робітника.
Відтак, навчаючись на І ступені освіти (професійний бакалавр) у Коледжі Туризму Благоевград (Республіка Болгарія), позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що до заяви від 18.07.2024 він не додав довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 порядку №560.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №752 від 13.07.2011 створено Єдину державну електронну базу з питань освіти.
Єдина державна електронна база з питань освіти є автоматизованою системою збирання, реєстрації, оброблення, зберігання та захисту відомостей та даних з питань освіти.
Власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є держава Україна, розпорядником Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс».
Отже, іноземні навчальні заклади не мають доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України, відповідно, не можуть сформувати таку довідку.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За правилами ч. 1 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
За змістом ст. 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Відповідно до Конвенції про визнання навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті в державах, що належать до Європейського регіону від 21.12.1979, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР №2993-Х від 11.01.1982, Україна зобов'язалася визнавати навчання, сертифікати, дипломи та ступені для студентів або дослідників із будь-якої Держави-підписанта.
З метою сприяння мобільності студентів Україна приєдналася до Спільної декларації міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» від 19.06.1999.
Наведене свідчить, що Україна толерує навчання українців в іноземних закладах вищої освіти.
Оскільки позивач є студентом першого курсу дуальної форми навчання у Коледжі Туризму Благоевград (Республіка Болгарія) та цей навчальний заклад не має доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України та не може сформувати довідку про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 порядку №560, то позивач не може бути позбавлений права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону №3543-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного акту індивідуальної дії про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із зазначених підстав.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тобто, суд вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
З аналізу п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Суд зауважує, що саме наявність такої інформації як послідовність здобуття освіти має бути перевірена відповідачем під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII.
Однак відповідачі всупереч вимогам абз. 1 п. 60 порядку №560 не надав оцінку факту навчання позивача у ОСОБА_2 (Республіка Болгарія) та доданих до заяви документів.
Оскільки під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано оцінки всім доказам, наданим позивачем, в тому числі і тим, які позивач не зміг надати з об'єктивних причин, суд виснував, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Позовна вимога зобов'язального характеру, адресована відповідачу-2, задоволенню не підлягає, оскільки з приписів п. 56, 57 порядку №560 випливає, що саме до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єкта владних повноважень, належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.
За правилами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Використання передбачених приписами ст. 382 КАС України інструментів здійснюється у випадках, коли є ознаки неналежного виконання суб'єктами владних повноважень ухвалених щодо них рішень. Тобто для покладення на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення необхідна наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
З урахуванням того, що позивач не навів аргументів, які б свідчили про те, що відповідач-1 ухилятиметься від виконання рішення суду, та не надав доказів, які б підтверджували ці обставини, суд не вбачає підстав для покладення на нього обов'язку подання звіту про виконання судового рішення. Тому позовна вимога про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи акт індивідуальної дії, прийняття якого зумовило пред'явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що вона не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності та порушує право позивача на прийняття обґрунтовано рішення за результатом розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас суд зауважує, що відшкодуванню підлягає вся сума судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позову, суд установив порушення прав позивача внаслідок прийняття протиправного рішення і спір по суті вирішено на його користь.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене повідомленням від 23.07.2024 №10946/1, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач-2 - комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна