09 травня 2025 року
справа №640/13392/21
провадження № П/380/1890/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської обласної державної адміністрації (адреса місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; ЄДРПОУ: 00022533), у якому просить:
визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації v видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію визначити ОСОБА_1 статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.12.2020 звернувся через Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Київської обласної державної адміністрації із заявою про встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачу відповідного посвідчення. Проте відповідач відмовив у видачі відповідного посвідчення, мотивуючи це відсутністю законних підстав. Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/13392/21 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/13392/21 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та отримано судом 29.01.2025.
Ухвалою від 03.02.2025 прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 11.02.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що видача посвідчень відповідних категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян здійснюється відповідно до статті 65 Закону № 796-ХІІ та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551. Заява ОСОБА_1 щодо визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 надійшла листом Білоцерківської міської ради. До заяви ОСОБА_1 було надано нотаріальну копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Тобто, до осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Таким чином, головною умовою, визначеною державою, належності громадян до потерпілих 4 категорії є проживання, робота чи навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років з моменту аварії до 01.01.1993. Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради (лист від 14.12.2020 № 15.1-11/2218) надано інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в м. Біла Церква у період з 05.10.1976 по 01.11.1985, з 07.09.1990 по 25.06.1993, з 25.06.1993 по 01.10.2002 та з 16.03.2011 по дату видачі довідки. Тобто, період проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю (м. Біла Церква) складає 2 роки 3 місяці 25 днів (з 07.09.1990 по 31.12.1992), що не відповідає вимогам, встановленим Законом № 796-ХІІ. Справа ОСОБА_1 була розглянута комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян 28.01.2021 (протокол № 25-21). Рішенням комісії справу повернуто на доопрацювання Білоцерківській міській раді. Також рішенням комісії № 25-21 ОСОБА_1 було запропоновано надати, зокрема, довідку про період проживання на території зони посиленого радіологічного контролю у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, копію трудової книжки та військового квитка зі сторінками обліку.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Київською обласною державною адміністрацією, позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони постійного радіоекологічного контролю (категорія 4).
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 20.07.2020 №943 позивач має захворювання, пов'язане із впливом аварії на ЧАЕС.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0100278 від 21.09.2020 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 15 вересня 2020 року довічно. Захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації через Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області із заявою від 04.12.2020, у якій просив визначити за ним статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення.
До заяви було долучено: копію паспорта, копію посвідчення серії НОМЕР_3 4 категорії, експертний висновок від 20.07.2020 №943, довідку МСЕК серії АВ №0100278 від 21.09.2020.
12.01.2021 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області із запитом на інформацію, у якому просив повідомити про результати розгляду його заяви від 04.12.2020 про визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Листом від 16.01.2021 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області повідомило позивача, що заяву позивача від 04.12.2020 було направлено до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації. Станом на 16.01.2021 інформація про прийняте Комісією рішення до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області не надходило.
Рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформленим протоколом від 28.01.2021 №25-21 справу ОСОБА_1 повернуто до Білоцерківського міськвиконкому для доопрацювання. Позивачу запропоновано надати: оригінал посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, адресну довідку про період проживання на території забрудненої зони в період з 26.04.1986 по 01.01.1993, копію трудової книжки, копію військового квитка.
Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації із запитом, у якому просив визначити за ним статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Листом від 23.03.2021 №2331/36.01/36.06.01-2021 позивача було повідомлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях (стаття 15 Закону). Відповідно до копії паспорту, позивач зареєстрований в м. Біла Церква з 1993 року. Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради надано довідку про реєстрацію місця проживання в м. Біла Церква з 05.10.1976 по 01.11.1985. і 07.09.1990 по 25.06.1993, 25.06.1993 по 01.10.2002, та з 16.03.2011 по даний час. Тобто, за наявною інформацією, період проживання (реєстрації) на території, яка до 01.01.2015 належала до зони посиленого радіоекологічного контролю, складає 2 роки 03 місці 24 дні, що не відповідає вимогам, встановленим статтями 11,12 Закону. Тому, саме з метою підтвердження статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (протокол №25-21 від 28.01.2021) запропоновано надати копії відповідних документів, які б підтверджували період роботи, служби (навчання) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Не погодившись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та соціальний захист вказаного потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 11 Закону №796-ХІІ, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії або проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №796-ХІІ, причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 17 Закону №796-ХІІ, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти і науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб. Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язані проходити обов'язкове обстеження в медичних закладах. Громадяни, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, переогляд у медико-соціальній експертній комісії проходять залежно від рівнів розладу функцій організму, що встановлюється зазначеною комісією, через 3-5 років. При стійких незворотних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності будь-яких видів реабілітаційних заходів, а також після досягнення пенсійного віку, в тому числі на пільгових умовах, група інвалідності встановлюється безстроково.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 статті 65 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Згідно з абзацами третім, шостим, сьомим пункту 3 Порядку №551, особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії Б синього кольору. У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис “Безстроково». У разі продовження медико-соціальною експертною комісією строку інвалідності чи встановлення іншої групи інвалідності в посвідченні на правій внутрішній стороні робиться запис про період, на який установлено групу інвалідності, цей запис завіряється підписом голови (його заступника) Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - уповноважені органи), що скріплюється печаткою.
Згідно з абзацами першим, шостим, вісімнадцятим та дев'ятнадцятим пункту 11 Порядку №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються, зокрема, особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
Відповідно до пункту 11-1 Порядку №551, для отримання посвідчення особи подають заяви разом з необхідними документами, зазначеними у пункті 11 цього Порядку, до районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а в разі коли така послуга надається через центр надання адміністративних послуг, - до центрів надання адміністративних послуг.
Заяви разом з необхідними документами подаються в паперовій або за наявності технічної можливості - в електронній формі.
У разі пред'явлення заявником паспорта громадянина України у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, оформленому засобами Єдиного державного демографічного реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом, інформацією про місце проживання (за наявності), скановані копії такого документа не подаються.
Районна в мм. Києві та Севастополі держадміністрація опрацьовує інформацію, зазначену в документах, поданих у паперовій формі, та передає їх на розгляд уповноваженому органу.
Виконавчий орган сільських, селищних, міських, районних у містах рад або центр надання адміністративних послуг протягом семи робочих днів з дати надходження заяви разом з відповідними документами у паперовій формі передає їх виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районній держадміністрації.
Виконавчий орган сільських, селищних, міських, районних у містах рад або центр надання адміністративних послуг за наявності технічної можливості реєструє заяву та формує електронну справу (заповнює відповідні електронні форми з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики), яку надсилає не пізніше наступного робочого дня засобами електронного зв'язку виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районній держадміністрації через інформаційні системи Мінсоцполітики з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги», “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
Якщо заяви разом з необхідними для отримання посвідчення документами формуються виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах рад або центром надання адміністративних послуг виключно в електронній справі, такі документи у паперовій формі передаються виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районній держадміністрації не рідше ніж раз на два тижні.
Виконавчий орган міської ради міста обласного значення, районна держадміністрація на підставі отриманої електронної справи перевіряє пакет документів та після отримання їх у паперовій формі передає уповноваженому органу.
Видача посвідчення особі провадиться уповноваженим органом через районні в мм. Києві та Севастополі держадміністрації або виконавчий орган сільських, селищних, міських, районних у містах рад або центр надання адміністративних послуг.
Перевірка обґрунтованості прийняття рішень щодо видачі посвідчень здійснюється Нацсоцслужбою у порядку, визначеному Мінсоцполітики.
З наведених норм випливає, що документом, який підтверджує факт інвалідності, наслідком виникнення якої є аварія на Чорнобильській АЕС, та на підставі якого можливо видати посвідчення особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, є довідка медико-соціальної експертної комісії, у якій зазначено, що наявна у особи інвалідність є наслідком Чорнобильської катастрофи.
Судом вже встановлено з матеріалів справи, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0100278 від 21.09.2020 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 15 вересня 2020 року довічно. Захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС. Крім того, згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 20.07.2020 №943 позивач має захворювання, пов'язане із впливом аварії на ЧАЕС. Суд звертає увагу, що вказані документи подавались позивачем до Комісії Київської обласної державної адміністрації разом із заявою від 04.12.2020.
З наведеного суд приходить до висновку, що позивачем подавались усі необхідні документи для підтвердження за ним статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте відповідач протиправно не прийняв відповідне рішення та безпідставно відправив документи для доопрацювання.
Доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив факт проживання на території зони посиленого радіологічного контролю у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 для підтвердження статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи суд оцінює критично, оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається, стосуються наявності у позивача права на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та наявність для цього відповідних підстав. Суд зазначає, що законом на передбачено обов'язковості підтвердження позивачем статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи попередньої категорії під час заміни посвідчення з цієї категорії на іншу.
Доводи відповідача про те, що він не приймає рішень про визначення статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд також відхиляє, оскільки як вбачається з норм статті 65 Закону №796-ХІІ та пункту 11 Порядку №551, посвідчення видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи за поданням районних державних адміністрацій на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами. Отже, за змістом вказаних норм та зважаючи на те, що місцем реєстрації позивача, є Київська область, відповідач як обласна державна адміністрація, є уповноваженим на видачу відповідного посвідчення особи, потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4). Перелік способів захисту порушених прав, викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 Велика Палата Верховного Суду оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови. Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов'язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тому, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене у вигляді витягу з протоколу від 28.01.2021 №25-21, про повернення справи ОСОБА_1 до Білоцерківського міськвиконкому для доопрацювання, та зобов'язання відповідача визначити ОСОБА_1 статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Київської обласної державної адміністрації за рахунок її бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене у вигляді витягу з протоколу від 28.01.2021 №25-21, про повернення справи ОСОБА_1 до Білоцерківського міськвиконкому для доопрацювання.
Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (адреса місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; ЄДРПОУ: 00022533) визначити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної державної адміністрації (адреса місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; ЄДРПОУ: 00022533) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України та абзацу 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.