12 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/600/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді К.М. Притули, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати бездіяльність щодо не скасування (не виключення) автоматично нарахованого боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3520 грн в інтегрованій картці платника податків, як самозайнятої особи ОСОБА_1 , протиправною та зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області відобразити в інформаційній системі органів ДПС та в інтегрованій картці платника - самозайнятої особи ОСОБА_1 виключення (списання) податкового боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3520 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковуються автоматично нараховані суми єдиного внеску, а саме за 1 та 2 квартал 2017 року в загальній сумі 3520 грн (за січень - травень 2017 року). Зазначає, що 31.03.2017 позивач припинила індивідуальну адвокатську діяльність у зв'язку із об'єднанням своєї адвокатської діяльності з іншими адвокатами та створенням Адвокатського об'єднання «Ліга правозахисту». Крім того, у період із 01.01.2017 по 31.12.2017 року перебувала у трудових відносинах із Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Радій» (код ЄДРПОУ 14312430), яке виплачувало їй заробітну плату, та перераховували до відповідних бюджетів усі обов'язкові платежі, в тому числі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач вважає, що оскільки Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області автоматично здійснено нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі за аналогічний період, протягом якого роботодавець вже сплатив єдиний внесок, тому відсутні правові підстави для нарахування боргу у сумі 3520 грн.
Ухвалою судді від 06.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) взято на облік, у контролюючому органі, як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність з 16.11.2011 відповідно до поданої заявником заяви (для самозайнятих осіб) від 16.11.2011 (форма заяви № 5-ОПП). Платником ОСОБА_1 заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форма заяви № 8-ОПП) до контролюючого органу подано 24.05.2017. Таким чином, у період з 16.11.2011 по 24.05.2017 ОСОБА_1 перебувала на обліку у контролюючому органі, як особа, яка провадить незалежну професiйну діяльність.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Кіровоградській області вважає, що єдиний внесок в сумі 3520,00 грн нарахований платнику ОСОБА_1 за січень - травень 2017 року відповідно до чинного законодавства, а позивач не дотримався норм законів, дотримання яких покладено на нього стосовно сплати ЄСВ, тому позовна заява подана ОСОБА_1 є необґрунтованою.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує про безпідставність тверджень відповідача, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
24.10.2011 позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно даних інформаційно - комунікаційних систем ДПС ОСОБА_1 взято на облік, у контролюючому органі, як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність з 16.11.2011 року відповідно до поданої заявником заяви (для самозайнятих осіб) від 16.11.2011 року (форма заяви № 5-ОПП).
24.05.2017, ОСОБА_1 , подано до ГУ ДПС у Кіровоградській області заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форма заяви № 8-ОПП).
Таким чином, відповідач вказує, що у період з 16.11.2011 по 24.05.2017 ОСОБА_1 перебувала на обліку у контролюючому органі, як особа, яка провадить незалежну професiйну діяльність. Платнику ОСОБА_1 автоматично нараховано єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. та 1, 2, 3 квартали 2018 року в сумі 7371,54 гривень. Виявивши, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковуються неправомірні нарахування по єдиному внеску за період з червня 2017 року по вересень 2018 року в сумі 12299,54 грн, 31.10.2023 здійснено коригування ІКП шляхом зменшення нарахувань на суму 12299,54 гривень.
Отже, ГУ ДПС у Кіровоградській області єдиний внесок в сумі 3520,00 грн нарахований платнику ОСОБА_1 за січень - травень 2017 року.
З інтегрованої картки платника податків слідує, що у позивача наявна заборгованість у розмірі 3520,00 грн по ЄСВ.
Вважаючи автоматичне включення податкового боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3520 грн протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб
Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування. У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 10.06.2020 у справі №120/1918/19.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДПС як фізичні особи-підприємці, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, у позивача був наявний обов'язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі незалежно від отримання прибутку (доходу) від провадження підприємницької діяльності, за умови, що у цей період він не був найманим працівником та роботодавець не сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.
Однак, у спірний період позивач перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Радій» (код ЄДРПОУ 14312430). Протягом 2017 року періоду роботодавець, як страхувальник, на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував ЄСВ у розмірі не менше мінімального, що відповідачем не заперечується.
Вказане свідчить, що контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску за період офіційного працевлаштування як найманого працівника, коли за останнього єдиний соціальний внесок сплачувався роботодавцем.
Таким чином, нарахування Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області позивачеві до сплати єдиного соціального внеску за вказаний період є неправомірним, так як зумовлює подвійну сплату ним ЄСВ.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов'язання податкового органу провести коригування відомостей в ІКП шляхом виключення з неї нарахувань заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 3520 грн, суд зазначає про таке.
Верховний Суд, неодноразово, зокрема, у постановах від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 25.03.2020 (справа №826/9288/18), вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.
З урахуванням встановлених обставин, правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, тому ці витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо не скасування (не виключення) автоматично нарахованого боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3520 грн в інтегрованій картці платника податків, як самозайнятої особи ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області відобразити в інформаційній системі органів ДПС та в інтегрованій картці платника - самозайнятої особи ОСОБА_1 виключення (списання) податкового боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3520 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА