12 травня 2025 року справа № 320/31016/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» (далі позивач) із позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2 від 04.08.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000355 від 04.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів резервного методу.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2 від 04.08.2023, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000355 від 04.08.2023, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі №320/31016/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення ним контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об'єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої позивачем митної вартості та містили розбіжності.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом із урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 6, ідентифікаційний код 41958197) зареєстроване в якості юридичної особи 22.02.2018, номер запису 1 072 102 0000 038614 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 13.06.2018 між Solarity s.r.o., компанією, зареєстрованою в Чеській Республіці, (далі продавець) та ТОВ «Соларіті Україна» був укладений договір на поставку товару №006/18 (далі договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 2.1-2.3, 4.1-4.3, 5.1, 6.1, 6.2, 12.1 та 13.1 якого продавець приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії договору забезпечити поставку і передачу у власність позивача товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених договором. Позивач бере на себе зобов'язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах, передбачених договором.
Разом із кожною партією товару продавець повинен передати позивачу наступні документи: один екземпляр товарно-транспортної накладної (CMR); оригінал інвойса (торгового рахунка-фактури) та дві копії.
Умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Incoterms 2010.
Асортимент і загальна кількість товару передбачаються сторонами в інвойсах (торгових рахунках-фактурах), які є невід'ємними частинами договору.
Кількість товару, що поставляється в кожній партії, обумовлюється сторонами окремо, виходячи із замовлення позивача, і відображається в товарно-транспортних накладних та інвойсах.
Одиниця виміру кількості товару: штуки і/або упаковки.
Оплата вартості товару здійснюється у валюті євро.
Валютою договору вважати євро.
Ціна товару та, за необхідності, ціна кожної одиниці товару зазначається в інвойсах (торгових рахунках-фактурах), які є невід'ємними додатками до договору.
Платежі за поставлений товар за договором здійснюються позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у договорі. Оплата здійснюється згідно з виставленим інвойсом.
Місце відвантаження товару - склад продавця.
Поставка товару від продавця позивачу здійснюється на умовах Incoterms 2010, детально передбачених у відповідному інвойсі, погодженому сторонами, та у строки, вказані у відповідному інвойсі.
Цей договір вважається укладеним із моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Усі відносини між сторонами регулюються чинним законодавством Чеської Республіки.
01.01.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1.1 до договору, якою, зокрема, внесли зміни до розділу 12 договору в частині строку дії договору та погодили, що строк дії договору закінчується 31.12.2023, у разі якщо жодна зі сторін не відправила письмове повідомлення про розірвання договору, то договір вважається автоматично продовженим на наступний рік.
01.07.2023 продавець та позивач уклали додаткову угоду №4 до договору, якою, зокрема, доповнили розділ 4 пунктом 4.5, відповідно до якого ціна товару включає вартість робіт по навантаженню товару в транспорт, наданий позивачем, та виклали пункт 6.1 договору в новій редакції, відповідно до якої місцем відвантаження товару є склад продавця за адресою: A. P. Moller - Maersk, GP Логістичний парк Кладно, Крочеглавська 1040, Дубі, 272 01, м. Кладно, Чеська Республіка.
31.07.2023 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №103/2023/146, відповідно до якого продавець поставляє позивачу сонячні панелі виробництва Китайської Народної Республіки в кількості 140 шт. за ціною 74,3212 євро за 1 шт. (далі товар).
Відповідно до інвойса №103/2023/146 від 31.07.2023 загальна вартість товару складає 10 404,97 євро, умовами його поставки є FCA м. Кладно, Чеська Республіка, оплата має бути здійснена до 30.08.2023.
02.08.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №103/2023/146 від 31.07.2023.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023 загальна вартість товару складає 10 404,97 євро, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Кладно, Чеська Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач залучив Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 як експедитора для здійснення перевезення товару автомобільним транспортом із м. Кладно, Чеська Республіка до місця ввезення на митну територію України (далі експедитор) та відповідно до довідки про транспортні витрати №20230004151 від 31.07.2023, виданої експедитором, додав до митної вартості товару вартість транспортно-експедиційних витрат по перевезенню вантажу автомобілем у розмірі 6 864,50 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 02.08.2023 424 457,57 грн. (10 404,97 євро х 40,134 + 6 864,50 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
(0380) рахунок-фактура (інвойс) №103/2023/146 від 31.07.2023;
(0730) автотранспортна накладна б/н від 31.07.2023;
(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка про транспортні витрати №20230004151 від 31.07.2023, видана експедитором;
(4100) контракт;
(4103) додаткова угода №1.1 від 01.01.2021 до договору;
(4103) додаткова угода №4 від 01.07.2023 до договору;
(4301) договір (контракт) про перевезення договір про надання транспортно-експедиційних послуг №РЛ36-2022/2 від 07.10.2022, укладений між експедитором та позивачем.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару.
Посилаючись на положення частин другої-четвертої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; копію митної декларації країни відправлення; розрахунок ціни (калькуляцію).
02.08.2023 позивачем на вказаний запит було подано до відповідача заяву з проханням подовжити час митного оформлення спірного товару для підготовки додаткових документів.
04.08.2023 позивачем на вказаний запит було подано до відповідача заяву №0408-710389 від 04.08.2023, у якій позивач повідомив митний орган, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості спірного товару за основним методом та звернувся до відповідача з проханням завершити митне оформлення митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023.
04.08.2023 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023 скоригував із 10 576,01 євро до рівня 14 245,31 євро.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023, встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої-четвертої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 МК України, декларантом не надано додаткові документи в повному обсязі. При цьому надані документи не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість.
Надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи не містять усіх відомостей, що підтверджують урахування всіх складових митної вартості товарів та достовірність числового значення доданої складової митної вартості. Декларантом також не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень пункту 4.3 договору вказано, що ціна кожної одиниці товару зазначається в інвойсах (торгових рахунках-фактурах), які є невід'ємною частиною договору. Проте інвойс є документом продавця.
Відповідно до розділу 5 договору платежі за поставлений товар за договором здійснюються позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата вартості кожної партії товару повинна бути здійснена на умовах, передбачених в інвойсах. Згідно з пунктом 5.3 договору терміни оплати товару можуть бути змінені і вказуються в інвойсах на оплату товару після додаткової угоди сторін (інформація щодо термінів оплати товару в наданому декларантом інвойсі відсутня).
Отже, декларантом не надано об'єктивних даних щодо погодження цін оцінюваних товарів із боку позивача.
У наданих декларантом документах відсутня інформація щодо торгової марки товару №1 «Фотоелектричний модуль 410W HiKu6 Mini Black Frame Mono».
Для підтвердження транспортних витрат декларант надав договір про надання транспортно-експедиційних послуг №РЛ36-2022/2 від 07.10.2022, укладений між експедитором та позивачем, довідку про транспортні витрати №20230004151 від 31.07.2023, видану експедитором. Відповідно до положень вказаного договору про надання транспортно-експедиційних послуг останні надаються відповідно до погодженої заявки, яка не надана до митної декларації.
У строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 МК України, декларантом не надано додаткових документів згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні, та надіслано заяву №0408-710389 від 04.08.2023 з проханням завершити митне оформлення.
Митний орган також зазначив судові рішення у справах №813/3952/15, №820/307/17, №816/2517/14, у яких судами було підтримано позицію митного органу щодо непідтвердження декларантами вартості перевезення товару на підставі виключно довідки про транспортні витрати та відповідно наявності в митниці законодавчо визначеної підстави для витребування додаткових документів для підтвердження складових митної вартості товарів. Судами зазначено, що довідки про транспортування не є фінансовими та/або бухгалтерськими документами. У зв'язку з чим, вони не можуть бути належними, самостійними та виключно єдиними документами, які би підтверджували витрати на перевезення товарів. Отже, декларант не скористався правом та можливістю усунути розбіжності, включити всі складові митної вартості, спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товарів.
У зв'язку із зазначеним, посадовою особою відповідача проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України та в порядку частини шостої статті 55 МК України шляхом направлення декларанту електронного повідомлення з консультацією в письмовому вигляді.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних / подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини восьмої статті 57 та частини першої статті 55 МК України, можливо застосувати другорядний метод 2ґ резервний метод відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: 5,224159 доларів США за 1 кг (митна декларація №UA205050/2023/32232 від 02.05.2023).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000355 від 04.08.2023.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100390710635U8 від 04.08.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 29 343,24 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2 від 04.08.2023 та відзиву на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив вартість включених ним до митної вартості спірного товару витрат на його транспортування до митної території України.
Суд погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткові угоди №1.1 від 01.01.2021 та №4 від 01.07.2023 до нього, інвойс №103/2023/146 від 31.07.2023, виставлений продавцем, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 31.07.2023, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №РЛ36-2022/2 від 07.10.2022, укладений між експедитором та позивачем, довідку про транспортні витрати №20230004151 від 31.07.2023, видану експедитором.
Судом встановлено, що відповідно до інвойса №103/2023/146 від 31.07.2023, виставленого продавцем, загальна вартість товару складає 10 404,97 євро, умовами його поставки є FCA м.Кладно, Чеська Республіка.
При цьому суд не погоджується з позицією відповідача, зазначеною в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в інвойсі №103/2023/146 від 31.07.2023 не зазначено термін його оплати, адже відповідно до інформації, вказаної в інвойсі, останній оплачується до 30.08.2023.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023 загальна вартість товару складає 10 404,97 євро, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Кладно, Чеська Республіка.
Умови поставки FCA згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Відповідно до статті А.3 розділу FCA вищезгаданих правил Incoterms 2010 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Отже, відповідно до умов поставки FCA зобов'язання продавця із поставки спірного товару вважаються виконаними з моменту його завантаження на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений позивачем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
У спірному випадку місцем поставки товару є м. Кладно, Чеська Республіка.
Як на підставу для включення до митної вартості спірного товару витрат на його транспортування до митного кордону України в розмірі 6 864,50 грн., позивач посилається на довідку про транспортні витрати №20230004151 від 31.07.2023, видану експедитором.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100390710389U5 від 02.08.2023 склала 424 457,57 грн. (10 404,97 євро х 40,134 + 6 864,50 грн.).
Суд зазначає, що в спірних правовідносинах довідка про транспортні витрати №20230004151 від 31.07.2023, видана експедитором, не є належним та достовірним доказом понесених витрат саме на транспортування спірного товару з м. Кладно, Чеська Республіка до митної території України, так як зазначена в ній інформація не дозволяє ідентифікувати такі витрати з поставкою спірного товару.
Суд звертає увагу позивача, що вказана довідка про транспортні витрати не містить посилання ні на інвойс №103/2023/146 від 31.07.2023, виставлений продавцем, ні на міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 31.07.2023, за якою здійснювалося перевезення спірного товару.
Вказана довідка про транспортні витрати лише містить інформацію про державні номерні знаки транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення спірного товару.
Разом із тим, з матеріалів справи слідує, що вказаним вантажним автомобілем із номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 одночасно здійснювалося перевезення декількох партій товарів від продавця до позивача, а тому достовірно перевірити, що вказані в довідці експедитором витрати в розмірі 6 864,50 грн. відносяться саме до спірного товару є неможливим, виходячи зі змісту такої довідки.
Суд також дослідив надані йому позивачем транспортні (перевізні) документи, які не були надані відповідачу до митного оформлення спірного товару, а саме: заявку-доручення на перевезення вантажу №20230004151 від 26.07.2023, укладену між експедитором та позивачем до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №РЛ36-2022/2 від 07.10.2022, рахунок-фактуру №169 від 25.07.2023, виставлений експедитором, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №169 від 05.08.2023, платіжну інструкцію №555 від 07.08.2023, видану позивачем.
Суд зазначає, що позивач придбав товар від продавця за його інвойсом №103/2023/146 від 31.07.2023, у той час як заявка-доручення на перевезення вантажу №20230004151 укладена між експедитором та позивачем 26.07.2023.
Разом із тим, надані рахунок-фактура №169 від 25.07.2023, виставлений експедитором, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №169 від 05.08.2023 містять посилання на заявку, укладеному між експедитором та позивачем 23.07.2023.
При цьому рахунок-фактура №169 від 25.07.2023, виставлений експедитором, містить вартість простою автомобіля, хоча спірний товар ще не було придбано позивачем станом на день його формування.
Судом також встановлено, що в акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №169 від 05.08.2023 зазначено, що датою завантаження товару є 28.07.2023, у той час коли спірний товар було завантажено 31.07.2023 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 31.07.2023.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем при визначенні митної вартості спірного товару та його митному оформленні не було надано відповідачу на виконання вимог пункту 6 частини другої статті 53, частини другої та пункту 5 частини десятої статті 58 МК України належних та достовірних доказів, які б підтверджували вартість транспортування товару з м. Кладно, Чеська Республіка до митної території України в розмірі 6 864,50 грн.
Разом із тим, відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд також дослідив правильність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому за приписами частин першої та другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Судом встановлено, що відповідно до графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2 від 04.08.2023 відповідач використав митну вартість товару за митною декларацією №UA205050/2023/32232 від 02.05.2023 в розмірі 5,224159 доларів США за 1 кг при визначенні митної вартості спірного товару позивача за другорядним (резервним) методом.
Судом перевірено, що відповідно до наявної в матеріалах справи митної декларації ІМ40ДЕ №23UA205050032232U1 від 02.05.2023 раніше визнана митним органом митна вартість товару, а саме сонячних фотомодулів (код УКТ ЗЕД 8541430000, який відповідає коду УКТ ЗЕД спірного товару), який має походження з Китайської Народної Республіки, як і спірний товар, складає 5,2241559 доларів США за 1 кг (3 755 085,53 грн. / 36,5686 / 19 656 кг), що вказує на правильність застосування відповідачем у спірних правовідносинах другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при коригуванні митної вартості спірного товару позивача.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2 від 04.08.2023 та прийнятої на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000355 від 04.08.2023 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень, та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000014/2 від 04.08.2023 та картки відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000355 від 04.08.2023 слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.