про залишення позовної заяви без руху
12 травня 2025 року м. Київ № 320/22291/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управліня Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управліня Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.03.2015, прийняту державним виконавцем органу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції Кручиною Максимом Ігоровичем по виконавчому провадженню №46613137, на підставі якої з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 160436,29 грн;
- зобов'язати Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управліня Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №58821348 з примусового виконання постанови по ВП №46613137, виданої 02.03.2015 Солом'янським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160436,29 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до приписів статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, статтею 287 КАС України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів позову судом встановлено, що державним виконавцем органу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції від 23.02.2015 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160436,29 грн у межах виконавчого провадження №46613137.
Під час дослідження матеріалів позовної заяви на предмет її відповідності вимогам, передбаченим частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не виявлено заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду.
У позовній заяві позивач зазначив, що копію оскаржуваної постанови від 23.02.2015 не отримував.
У свою чергу, матеріали позовної заяви не містять жодних даних на підтвердження часу та обставин, коли саме позивач дізнався/повинен був дізнатися про наявність виконавчого провадження №46613137 щодо стягнення з нього виконавчого збору, зокрема, відсутні докази одержання позивачем оскаржуваної постанови або доказів, коли позивач фактично дізнався по порушення своїх прав.
Отже, на даний час судом не встановлено, коли позивач дізнався про наявність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.03.2015, прийнятої державним виконавцем органу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції Кручиною Максимом Ігоровичем по виконавчому провадженню №46613137, на підставі якої з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 160436,29 грн.
Разом із тим, до суду позивач звернувся 25.04.2025 (відмітка на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду), тобто, з порушенням десятиденного строку на звернення до суду щодо оскарження вищезазначеної постанови.
Суд зазначає, що початок перебігу десятиденного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували факт обізнаності позивача із оскаржуваною постановою саме в межах десятиденного строку, передбаченого для звернення до суду, матеріали позову не містять взагалі.
Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду із цим позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано.
При цьому, жодних посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.
Також суд звертає увагу на те, що положення «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про фактичну дату, коли позивач дізнався про оскаржувану постанову.
Тому, позивачеві необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтями 122, 287.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову:
- майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028,00 грн.
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивачем у даному позові заявлено вимогу майнового характеру на суму 160 436,29 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1604,36 грн.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 1211,20 грн, тому необхідно доплатити судовий збір на суму 393,16 грн.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку;
- оригіналу документа про доплату судового збору на суму 393,16 грн.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Перепелиця А.М.