з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
12 травня 2025 року м. Київ № 320/11805/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою позивача про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з дня призначення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня призначення;
- визнати дії протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки та здійснити виплату недоплаченої частини однією сумою.
Рішенням суду від 02.08.2023 (cуддя ОСОБА_2 ) адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
На виконання рішення суду від 02.08.2023 судом видано виконавчі листи від 30.01.2024 №320/11805/23.
Ухвалою суду від 21.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №320/11805/23 скасовано, прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України повернуто заявнику без розгляду.
Відділом документообігу та забезпечення контролю (канцелярія) 17.03.2025 зареєстровано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23 (в порядку ст. 382 КАС України) та протолоком передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025 визначено головуючого суддю Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 , відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. у справі №320/11805/23. Матеріали адміністративної справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 (суддя Білоус А.О.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лисенко В.І. Передано адміністративну справу №320/11805/23 для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 задоволено заяву судді Лисенко В.І. про самовідвід. Передано адміністративну справу № 320/11805/23 до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 заяву про встановлення судового контролю разом з матеріалами адміністративної справи №320/11805/23 передано до розгляду судді Перепелиці А.М.
В обґрунтування поданої заяви про встановлення судового контролю позивачем зазначено про невиконання (станом на 11.03.2025) відповідачем рішення суду у справі №320/11805/23, у зв'язку з чим розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром. Як вказує позивач, розмір пенсії становить 23610,00 грн замість 27414,21 грн. Окрім того, вказано, що відповідачем не виплачено заборгованість по пенсії, починаючи з 28.10.2021.
Ознайомившись з поданою позивачем заявою про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що частина друга статті 381-1 КАС України передбачає, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
У свою чергу, норми статті 287 КАС регулюють особливості провадження у справах щодо рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; норми статей 382-382-3 визначають порядок подання та розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; норми статті 383 КАС України унормовують особливості визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Тобто наведеними нормами законодавець установив різні види (правові форми) здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, однією із яких є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.
Як встановлено судом, на виконання рішення від 02.08.2023 судом видано виконавчий лист від 30.01.2024 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021.
Вказаний виконавчий лист був пред'явлений до виконання, у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження №74073402
При цьому, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №74073402 наразі триває.
Отже, із зазначених обставин справи вбачається, що станом на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю наявне виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дало очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.
При цьому, аналіз положеньстатті 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у період відкриття процедури його примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №320/11805/23 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.